Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи GIP, gastric inhibitory polypeptide
Зовнішні ІД OMIM: 137240 MGI: 107504 HomoloGene: 3043 GeneCards: GIP
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_004123
NM_008119
RefSeq (білок)
NP_004114
NP_032145
Локус (UCSC) Хр. 17: 48.96 – 48.97 Mb Хр. 11: 95.92 – 95.92 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид, також глюкозозалежний інсулінотропний пептид, глюкозозалежний інсулінотропний гормон, ГІП (англ. Gastric inhibitory polypeptide) – білок, який кодується геном GIP, розташованим у людей на довгому плечі 17-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 153 амінокислот, а молекулярна маса — 17 108[4]. Це пептидний гормон, що виробляється K-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої та проксимальної частини тонкої кишки. Належить до родини секретину.[5] [6]


Структура

[ред. | ред. код]

Зрілий ГІП людини складається з 42 амінокислотних залишків: H-Tyr-Ala-Glu-Gly-Thr-Phe-lle-Ser-Asp-Tyr-Ser-lle-Ala-Met- Asp-Lys-lle-His-Gla-Glii-Asp-Phe-Val-Asn-Trp-Leu-Leu-Ala- GIn-Lys-Gly-Lys-Lys-Asn-Asp-Trp-Lys-His-Asii-lle-Thr-GiD-OH. Одна частина молекули ГІП збігається з молекулою секретину, інша — з молекулою глюкагону.

Функції

[ред. | ред. код]

Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид є інкретином. Стимуляторами секреції ГІП є жири і вуглеводи, які надходять в тонку кишку після перевареної в шлунку їжі. Подібно до інших гормонів, ГІП транспортується кровотоком.

Основна функція глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду — стимуляція секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози у відповідь на прийом їжі. Крім того, ГІП пригнічує абсорбцію жирів, пригнічує реабсорбцію натрію і води в травному тракті, гальмує ліпопротеїнліпазу.

Послідовність амінокислот
1020304050
MVATKTFALLLLSLFLAVGLGEKKEGHFSALPSLPVGSHAKVSSPQPRGP
RYAEGTFISDYSIAMDKIHQQDFVNWLLAQKGKKNDWKHNITQREARALE
LASQANRKEEEAVEPQSSPAKNPSDEDLLRDLLIQELLACLLDQTNLCRL
RSR

Література

[ред. | ред. код]
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Moody A.J., Thim L., Valverde I. (1984). The isolation and sequencing of human gastric inhibitory peptide (GIP). FEBS Lett. 172: 142—148. PMID 6745415 DOI:10.1016/0014-5793(84)81114-X

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4270 (англ.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
  4. UniProt, P09681 (англ.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
  5. Єрмолова Ю. В. (20 червня 2013). Можливості інкретинової терапії у лікуванні цукрового діабету 2-го типу. Український медичний часопис. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  6. Боднар П. М. Ендокринологія. 3 вид.: Підручник для ВМНЗ IV р.а. Нова Книга. ISBN 978-966-382-479-6.

Див. також

[ред. | ред. код]