Глізе 1
| Глізе 1 | |
 | |
| Маса |
9,54432E+29 кг[1]  |
|---|---|
| Каталожний код |
HD 225213[2] , 2MASS J00052423-3721257[2] , HIP 439[2] , IRAS 00027-3737[2] , SAO 192348[2] , GJ 1[2] , CD-37 15492[2] , CPC 18 15[2] , CPD-37 9435[2] , GC 49[2] , GCRV 31[2] , HIC 439[2] , JP11 3677[2] , LFT 5[2] , LHS 1[2] , LPM 904[2] , LTT 23[2] , NLTT 134[2] , NSV 15017[2] , PLX 5817[2] , PLX 5817.00[2] , TYC 6995-1264-1[2] , UBV 20691[2] , UBV M 27443[2] , Zkh 2[2] , AC2000 3152964[2] , Ci 20 3[2] , Ci 18 3161[2] , PM 00025-3736[2] , YZC 29 15[2] , [GKL99] 1[2] , PM J00054-3721[2] , WEB 60[2] і Gaia DR2 2306965202564506752[2] |
| Сузір'я |
Скульптор[3] |
| Відстань від Землі |
15,87 ± 0,61 світловий рік[4] і 4,3453 ± 0,0011 парсек[5] |
| Швидкість обертання зорі |
4,8 км/с[6] |
| Паралакс |
229,32 ± 1,08 кутова мілісекунда[7] і 230,1331 ± 0,06 кутова мілісекунда[5] |
| Власний рух за схиленням |
−2334,794 ± 0,075 кутова мілісекунда на рік[5] |
| Власний рух за прямим піднесенням |
5633,374 ± 0,17 кутова мілісекунда на рік[5] |
| Радіальна швидкість |
25,29 ± 0,15 км/с[5] |
| Тип змінної зорі |
UV Кита |
| Спектральний клас |
M2[8] |
| Видима зоряна величина |
8,562[1][9] |
| Світність |
2,37336E+24 ват |
| Абсолютна зоряна величина |
10,35[1] |
| Металічність |
−0,39[10] |
| Радіус |
0,24 сонячний радіус |
| Епоха |
J2000.0[5] |
| Пряме піднесення |
0,023593055528 радіан[5] |
| Схилення |
−1 радіан[5] |
| Ефективна температура |
3589 K[8] |
| Оцінка віку об'єкта |
8,27 мільярд років |
Глізе 1 (Gliese 1) — червоний карлик у сузір'ї Скульптора в південній небесній півкулі. Це одна з найближчих зір до Сонця: вона віддалена від нього лише на 14,2 світлового року. Через свою близькість вона є частим об'єктом досліджень, і про її фізичні властивості та склад відомо досить багато. Однак, оскільки її видима зоряна величина становить лише близько 8,6, побачити її неозброєним оком неможливо.
Швидкий власний рух Глізе 1 вперше задокументував Бенджамін Гулд у 1885 році. Тоді зоря була ідентифікована як Cordoba Z.C. 23h 1584[11]. Оскільки її пряме піднесення лежить дуже близько до початку астрономічних координат в епоху 1950-х років, вона стала першою одразу у двох зоряних каталогах — у Каталозі близьких зір Глізе і в Каталозі півсекундних зоряних величин Лейтена[12][13].
У різних джерелах зоряна величина Глізе 1 оцінюється по-різному — від M1,5V до M4,0V[14]. За оцінками, маса Глізе 1 становить 33 % маси Сонця, а радіус — 33 % радіуса Сонця[15].
Є підозри, що Глізе 1 є змінною зорею типу BY Дракона з попереднім позначенням її як змінної NSV 15017[16]. Підозрюється також, що вона є спалахуючою зорею[17]. Як і інші спалахуючі зорі, вона генерує рентгенівське випромінювання[18]. Були виміряні температури шарів атмосфери цієї зорі[19].
Глізе 1 досліджували на наявність орбітального супутника за допомогою спекл-інтерферометрії в ближній інфрачервоній частині спектра, однак не було знайдено жодного супутника до межі зоряної величини 10,5 на відстані 1 а. о. від основної зорі і до зоряної величини 12,5 на відстані 10 а. о.[20] Вимірювання радіальної швидкості теж не виявили супутника в цієї зорі. Цей пошук дав змогу виключити існування планет із кількома масами Землі, що обертається в придатній для життя зоні, і планету з масою Юпітера, що обертається по орбіті радіусом 1 а. о. або менше. Радіальна швидкість зорі майже не змінюється, точність вимірювання менше 20 м/с[21].
Компоненти просторової швидкості Глізе 1: становлять U = +77,2, V = −99,5, W = −35,6 км/с[22]. Вона обертається в галактиці Чумацький Шлях з орбітальним ексцентриситетом 0,45: її відстанню від ядра галактики змінюється від 3510 до 9150 парсек. Для порівняння, Сонце зараз перебуває на відстані 8500 парсек від ядра[23]. Зорі з великою пекулярною швидкістю називаються зорями-втікачами. Глізе 1 має високу пекулярну швидкість — 111,3 км/с, і вектор її швидкості вказує на те, що вона може бути членом зоряної асоціації Тукана — Годинника[en] та/або рухомої групи зір AB Золотої Риби[en].
- ↑ а б в http://www.recons.org/TOP100.posted.htm
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал SIMBAD Astronomical Database
- ↑ VizieR
- ↑ http://wwwadd.zah.uni-heidelberg.de/datenbanken/aricns/cnspages/4c00002.htm
- ↑ а б в г д е ж и Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- ↑ C. Schröder, A. Reiners, J. H. M. M. Schmitt Ca II HK emission in rapidly rotating stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2009. — Vol. 493, Iss. 3. — P. 1099–1107. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:200810377
- ↑ http://simbad.u-strasbg.fr/simbad/sim-id?protocol=html&Ident=Gliese+1
- ↑ а б Mauas, P., Ansdell, M. Trumpeting M dwarfs with CONCH-SHELL: a catalogue of nearby cool host-stars for habitable exoplanets and life // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2014. — Vol. 443, Iss. 3. — P. 2561–2578. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STU1313 — arXiv:1406.7353
- ↑ C. Koen, D. Kilkenny, F. van Wyk et al. UBV(RI)CJHK observations of Hipparcos-selected nearby stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2010. — Vol. 403, Iss. 4. — P. 1949–1968. — 20 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2009.16182.X
- ↑ Mann A. W. M dwarf metallicities and giant planet occurrence: ironing out uncertainties and systematics // The Astrophysical Journal Letters — United Kingdom: IOP Publishing, 2014. — Vol. 791. — P. 54. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1088/0004-637X/791/1/54 — arXiv:1406.4071
- ↑ Gould, B. A. (1885-01). Star with large proper motion, in Sculptor. Astronomische Nachrichten (англ.). Т. 111, № 16. с. 256—256. doi:10.1002/asna.18851111612. ISSN 0004-6337. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Gliese, W. (1 січня 1969). Catalogue of Nearby Stars. Edition 1969. Veroeffentlichungen des Astronomischen Rechen-Instituts Heidelberg. Т. 22. с. 1. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Luyten, W. J. (1 січня 1976). LHS (Luyten half-second) Catalogue.
- ↑ M1.5: SIMBAD. M3: Gautier, Thomas N., III; et al. (2007). M3: Schmitt, J. H. M. M.; et al. (2004). M4: Eggen, Olin J. (1996) M4: Pasinetti-Fracassini, L. E.; et al. (2001).
- ↑ Maldonado, J.; Micela, G.; Baratella, M.; D'Orazi, V.; Affer, L.; Biazzo, K.; Lanza, A. F.; Maggio, A.; Hernández, J. I. González (2020-12). HADES RV Programme with HARPS-N at TNG XII. The abundance signature of M dwarf stars with planets. Astronomy & Astrophysics. Т. 644. с. A68. doi:10.1051/0004-6361/202039478. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Fracassini, L. E. Pasinetti; Pastori, L.; Covino, S.; Pozzi, A. (1 лютого 2001). Catalogue of Apparent Diameters and Absolute Radii of Stars (CADARS) - Third edition -Comments and statistics. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 367, № 2. с. 521—524. doi:10.1051/0004-6361:20000451. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Schmitt, Juergen H. M. M.; Fleming, Thomas A.; Giampapa, Mark S. (1 вересня 1995). The X-Ray View of the Low-Mass Stars in the Solar Neighborhood. The Astrophysical Journal. Т. 450. с. 392. doi:10.1086/176149. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Lexen, E.; Wehrse, R.; Liebert, J.; Bessell, M. S. (1 січня 2010). The outer atmospheric layers of the early M dwarf Gliese 1. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 509. с. A101. doi:10.1051/0004-6361/200912434. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Leinert, C.; Henry, T.; Glindemann, A.; McCarthy, D. W., Jr. (1 вересня 1997). A search for companions to nearby southern M dwarfs with near-infrared speckle interferometry. Astronomy and Astrophysics. Т. 325. с. 159—166. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Zechmeister, M.; Kürster, M.; Endl, M. (2009-10). The M dwarf planet search programme at the ESO VLT + UVES. A search for terrestrial planets in the habitable zone of M dwarfs. Astronomy & Astrophysics. Т. 505, № 2. с. 859—871. doi:10.1051/0004-6361/200912479. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Eggen, Olin J. (1 січня 1996). Distribution and Corrlation of Age, Abundance, and Motion of Lower Main Sequence Stars. The Astronomical Journal. Т. 111. с. 466. doi:10.1086/117797. ISSN 0004-6256. Процитовано 13 травня 2024.
- ↑ Allen, Christine; Santillan, Alfredo (1 жовтня 1991). An improved model of the galactic mass distribution for orbit computations. Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica. Т. 22. с. 255. ISSN 0185-1101. Процитовано 13 травня 2024.