Глізе 229
 Gliese 229 A and B.
| |
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Заєць |
| Пряме піднесення | 06г 10х 34.6154с[1] |
| Схилення | −21° 51′ 52.715″[1] |
| Видима величина (V) | 8.14 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | M1Ve/T7 |
| показник кольору U−B | +1.222 |
| показник кольору B−V | +1.478 |
| Тип змінності | Спалахуючі зорі |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | +3.9[2] км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: –137.01[1] мас/р Схил.: –714.05[1] мас/р |
| Паралакс (π) | 173.81 ± 0.99 мас[3] |
| Відстань | 18.8 ± 0.1 св. р. (5.75 ± 0.03 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
9.33[4] |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 0.58/0.02[5] M☉ |
| Радіус | 0.69/0.047[6] R☉ |
| Світність (болометрична) | 0.0430[5] L☉ |
| Ефективна температура | 3,700[7]/950 K |
| Обертальна швидкість (v sin i) | 1[8] км/с |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для GJ+229 |
Глізе 229 (Gliese 229, також Gl 229 або GJ 229) — червоний карлик, розташований на відстані близько 19 світлових років від Сонця у сузір'ї Зайця. Його маса становить 58 % маси Сонця[5][9], 69 % радіуса Сонця[6], і дуже малу проєкцію швидкості обертання — 1 км/с на екваторі зорі[8].
Компоненти космічної швидкості цієї зорі: U = +12, V = −11 і W = −12 км/с. Орбіта зорі в Чумацькому Шляху має ексцентриситет 0,07 і орбітальний нахил 0,005.
Субзоряний супутник було виявлено 1994 року й підтверджено 1995 року як Глізе 229B[10][11]. Це один із перших двох прикладів доведеного існування коричневих карликів (разом із Тейде 1). Його маса становить від 21 до 52,4 маси Юпітера (0,02—0,05 M☉). Вона надто мала, щоб розпочалося ядерне горіння Гідрогену, як у зорях головної послідовності, однак температура в його ядрі достатня, щоб ініціювати реакцію злиття дейтронів із протонами з утворенням ядра гелію-3. Утім, вважається, що він давно витратив усе своє дейтерієве паливо[12]. Тепер цей об'єкт має температуру поверхні 950 К.
У березні 2014 року кандидат на планету масового супернептуна[en] був зафіксований набагато ближче до орбіти GJ 229. Враховуючи близькість до Сонця, орбіта GJ 229b може бути повністю охарактеризована місією космічної астрометрії Gaia або через пряме зображення.
| Планета (по порядку віддалення від зорі) |
Маса | Радіус | Велика піввісь (а.о.) |
Орбітальний період (день) |
Нахил орбіти (°) |
Ексцентриситет орбіти |
Кіл-ть супутників |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| GJ 229 Ab | > 32 M⊕ | ? | ? | 471 | ? | < 0,32 | ? |
| GJ 229B | < 21—52,4[6] MJ | 0,468[6] RJ | ? | >10000 | ? | ? | ? |
- ↑ а б в г Perryman, M. A. C. та ін. (1997). The Hipparcos Catalogue. Astronomy and Astrophysics. 323: L49—L52. Bibcode:1997A&A...323L..49P.
- ↑ Evans, D. S. (June 20–24, 1966). The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities. У Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick (ред.). Determination of Radial Velocities and their Applications, Proceedings from IAU Symposium no. 30. University of Toronto: Міжнародний астрономічний союз. Bibcode:1967IAUS...30...57E.
{{cite conference}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Perryman та ін. (1997). HIP 29295. The Hipparcos and Tycho Catalogues. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 29 листопада 2014.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
- ↑ The One Hundred Nearest Star Systems. RECONS. Georgia State University. 1 січня 2012. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 16 квітня 2013.
- ↑ а б в Brandt, G. Mirek; Dupuy, Trent J.; Li, Yiting; Chen, Minghan; Brandt, Timothy D.; Wong, Tin Long Sunny; Currie, Thayne; Bowler, Brendan P.; Liu, Michael C.; Best, William M. J.; Phillips, Mark W. (2021). Improved Dynamical Masses for Six Brown Dwarf Companions Using Hipparcos and Gaia EDR3. The Astronomical Journal. 162 (6): 301. arXiv:2109.07525. Bibcode:2021AJ....162..301B. doi:10.3847/1538-3881/ac273e. S2CID 237532125.
- ↑ а б в г White, Stephen M.; Jackson, Peter D.; Kundu, Mukul R. (December 1989). A VLA survey of nearby flare stars. Astrophysical Journal Supplement Series. 71: 895—904. Bibcode:1989ApJS...71..895W. doi:10.1086/191401.
- ↑ Morales, J. C.; Ribas, I.; Jordi, C. (February 2008). The effect of activity on stellar temperatures and radii. Astronomy and Astrophysics. 478 (2): 507—512. arXiv:0711.3523. Bibcode:2008A&A...478..507M. doi:10.1051/0004-6361:20078324. Data from CDS table J/A+A/478/507 [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Reiners, A. (May 2007). The narrowest M-dwarf line profiles and the rotation-activity connection at very slow rotation. Astronomy and Astrophysics. 467 (1): 259—268. arXiv:astro-ph/0702634. Bibcode:2007A&A...467..259R. doi:10.1051/0004-6361:20066991.
- ↑ Zechmeister, M.; Kürster, M.; Endl, M. (October 2009). The M dwarf planet search programme at the ESO VLT + UVES. A search for terrestrial planets in the habitable zone of M dwarfs. Astronomy and Astrophysics. 505 (2): 859—871. arXiv:0908.0944. Bibcode:2009A&A...505..859Z. doi:10.1051/0004-6361/200912479.
- ↑ Astronomers Announce First Clear Evidence of a Brown Dwarf. Space Telescope Science Institute news release STScI-1995-48. 29 листопада 1995. Архів оригіналу за 9 липня 2008. Процитовано 24 вересня 2013.
- ↑ Oppenheimer, Ben R. (2014), Companions of Stars: From Other Stars to Brown Dwarfs to Planets and the Discovery of the First Methane Brown Dwarf, у Joergens, Viki (ред.), 50 Years of Brown Dwarfs - From Prediction to Discovery to Forefront of Research, Astrophysics and Space Science Library, т. 401, Springer, с. 81—111, arXiv:1404.4430, doi:10.1007/978-3-319-01162-2_6, ISBN 978-3-319-01162-2, архів оригіналу за 19 лютого 2015, процитовано 17 квітня 2019
- ↑ J. Kelly Beatty; Carolyn Collins Petersen; Andrew Chaikin (1999). The New Solar System. Cambridge University Press.