Перейти до вмісту

Глізе 832

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Глізе 832
Маса 0,45 ± 0,05 M☉[1]
Каталожний код 2MASS J21333397-4900323[2], HD 204961[2], HIP 106440[2], GJ 832[2], DENIS J213333.9-490029[2], DENIS J213333.9-490031[2], DENIS J213334.0-490030[2], GCRV 72248[2], HIC 106440[2], IRAS 21302-4913[2], JP11 3360[2], LFT 1640[2], LHS 3685[2], LPM 787[2], LTT 8573[2], NLTT 51502[2], PLX 5190[2], PLX 5190.00[2], PPM 327332[2], SRS 2566[2], TYC 8431-60-1[2], UBV 18539[2], UCAC3 82-407809[2], UCAC4 205-185051[2], Zkh 321[2], CF 19546[2], Ci 20 1290[2], PM 21303-4913[2], Gaia DR2 6562924609150908416[2], PM J21335-4900[2], Gaia DR3 6562924609150908416[2] і TIC 139754153[2]
Сузір'я Журавель
Підлегле тіло Gliese 832 b
Відстань від Землі 4,967 ± 0,0005 парсек[3]
Швидкість обертання зорі 2,09 ± 0,26 км/с[4]
Паралакс 201,3252 ± 0,0237 кутова мілісекунда[3]
Власний рух за схиленням −816,875 ± 0,018 кутова мілісекунда на рік[3]
Власний рух за прямим піднесенням −45,917 ± 0,023 кутова мілісекунда на рік[3]
Радіальна швидкість 13,164 ± 0,0003 км/с[5]
Тип змінної зорі обертальна змінна зоря[6]
Спектральний клас M2[7]
Видима зоряна величина 8,672[8]
Світність 2,6796E+24 ват
Металічність −0,11[9]
Радіус 0,48 сонячний радіус
Діаметр 695 000 ± 23 700 км[10]
Епоха J2000.0[11][2]
Пряме піднесення 5,64424754746 радіан[3]
Схилення −1 радіан[3]
Ефективна температура 3584 K[9]
Поверхнева гравітація 63 000 сантиметр на секунду в квадраті[9]
Оцінка віку об'єкта 9,24 мільярд років
CMNS: Глізе 832 у Вікісховищі

Глізе 832 (Gliese 832) — одиночний червоний карлик спектрального М2V типу, розташований у сузір'ї Журавля на порівняно близькій відстані у 16,1 світлових років від Сонця[12]. Видима візуальної величини цієї зорі у 8,66[13] означає, що вона надто тьмяна, щоб бути видимою на небесній сфері неозброєним оком. Глізе 832 досягла свого перигелію близько 52920 років тому, коли вона пройшла приблизно на 15,71 а. о. (4,817 парсека) від Сонця[14].

У 2014 році було оголошено про можливість того, що у Глізе 832 може опинитися найближча до нас потенційно життєпридатна землеподібна екзопланета[12], проте у 2022 роцці ця інформація була спростована.

Властивості

[ред. | ред. код]

Зоря має високий показник власного руху в 818,93 μas за рік[14]. Маса і радіус Глізе 832 трохи менші половини маси та радіуса Сонця[12]. За оцінками дослідників, період обертання зорі складає 46 днів[15]. Вік зорі становить приблизно 9,5 млрд років.

Рентгенівське джерело

[ред. | ред. код]

Глізе 832 випромінює рентгенівські промені[16].

Планетарна система

[ред. | ред. код]

Навколо Глізе 832 обертаються щонайменше одна екзопланета — Глізе 832 b.

Глізе 832 b

[ред. | ред. код]

У вересні 2008 року було оголошено про виявлення юпітероподібної планети яка наразі позначається як Глізе 832 b із довгостроковим періодом та орбітою, близькою до кругової (імовірний ексцентриситет — лише 0,05 %). Це викликає астрометричні збурення на зорі, щонайменше на 0,95 кутової мілісекунди, і тому є зручним для астрометричних спостережень. Попри відносно велику кутову відстань, пряма візуалізація є проблематичною через зоряно-планетний контраст[13].

Глізе 832 c

[ред. | ред. код]

У 2014 році астрономи з Університету Нового Південного Уельсу начебто виявили другу планету в системі Глізе 832. Вона була прилічена до надземель[12] й отримала свою наукову назву Глізе 832 с[12]. Вважалося, що її орбіта начебто лежить у межах життєпридатної зони, але за межами оптимальної життєпридатної зони батьківської зорі[17].

Вважалося, що планета перебуває на занадто близькій відстані від своєї зорі, щоб дозволити рідкій воді існувати на її поверхні[12].

Моделювання показало, що середня температура на її поверхні начебто становить близько −20 °C, але це значення досить сильно змінюється залежно від пори року від −40 до +7 °C[18]. Стверджувалося, що орбіта цієї екзопланети сильно витягнута, через що вона то максимально наближалася до материнської зірки, зміщуючись на самий край населеної зони, то віддалялася від зірки, зміщуючись ближче до середини зони життя.

Стверджувалося, що її маса становить близько 5,4 земної. Атмосфера начебто досить щільна, а її середні шари завжди заповнені масивними паровими хмарами. Індекс подібності Землі був визначений як 0,81.

Існування цієї планети було спростоване у 2022 році, коли дослідження показало, що сигнал променевої швидкості має характеристики сигналу, що походить від зоряної активності, а не від планети[19].

Утім, область між Глізе 832 b та Глізе 832 c є зоною, де можливі додаткові планети[20].

Пошук кометного диска

[ред. | ред. код]

Якщо ця система має кометний диск, то він невиявний «яскравіший, ніж дробовий пил світністю 10−5» — повідомлено в останньому дослідженні Гершеля[21].

Планета
 Маса Велика піввісь
орбіти (а. о.) 		Період обертання
(днів) 		Ексцентриситет
орбіти 		Нахил

(°)

Радіус

(RJ)

c ≥5,4 ± 1 M⊕ 0,162 ± 0-017 35,68 ± 0,03 0,18 ± 0,13 — —
b ≥0,64 ± 0,06 MJ 3,4 ± 0,4 3416 ± 131 0,12 ± 0,11 — —

Найближче оточення зорі

[ред. | ред. код]

Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані в межах 10 світлових років від системи Глізе 832:

Зірка Спектральний клас Відстань, св. років
Лакайль 8760 K7-M2 Ve 4,2
ε Індіанця K3-5 Ve 4,8
CD-45 13677 M0 V 6,0
HJ 5173 AB K2-3 V / M3,5 V 7,1
Лакаїль 9352 M0,5 Ve 7,3
δ Павича G5-8 V-IV 7,4
L 347-14 M4,5 V 7,5
Cincinnati M2-4 V 8,0
L 119-44 M V 8,7
EZ Водолія M5,0—5,5 Ve / ? / ? 9,7
HIP 103039 ? 9,8

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Marcy G. W., R. Paul Butler, O'Toole S. et al. A Jupiter-like planet orbiting the nearby M dwarf GJ 832 // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2008. — Vol. 690, Iss. 1. — P. 743–747. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/690/1/743 — arXiv:0809.0172
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак SIMBAD Astronomical Database
  3. ↑ а б в г д е Gaia Early Data Release 3 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2020.
  4. ↑ Micela, G., Rojas-Ayala, B., Zapatero Osorio, M. R. et al. Catalog for the ESPRESSO blind radial velocity exoplanet survey // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2019. — Vol. 629. — 27 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201834729 — arXiv:1908.04627
  5. ↑ Soubiran, C., Chemin, L., Udry, S. et al. Gaia Data Release 2. The catalogue of radial velocity standard stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 616. — 8 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201832795 — arXiv:1804.09370
  6. ↑ M. Esposito Rotation periods of late-type dwarf stars from time series high-resolution spectroscopy of chromospheric indicators // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2015. — Vol. 452, Iss. 3. — P. 2745–2756. — 12 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STV1441 — arXiv:1506.08039
  7. ↑ Mauas, P., Ansdell, M. Trumpeting M dwarfs with CONCH-SHELL: a catalogue of nearby cool host-stars for habitable exoplanets and life // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2014. — Vol. 443, Iss. 3. — P. 2561–2578. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STU1313 — arXiv:1406.7353
  8. ↑ C. Koen, D. Kilkenny, F. van Wyk et al. UBV(RI)CJHK observations of Hipparcos-selected nearby stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2010. — Vol. 403, Iss. 4. — P. 1949–1968. — 20 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2009.16182.X
  9. ↑ а б в Maldonado, J., Micela, G., D'Orazi, V. et al. HADES RV programme with HARPS-N at TNG. XII. The abundance signature of M dwarf stars with planets // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2020. — Vol. 644. — P. 23. — 23 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/202039478 — arXiv:2010.14867
  10. ↑ Houdebine E. R. Observation and modelling of main-sequence star chromospheres - XIV. Rotation of dM1 stars★ // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2010. — Vol. 407, Iss. 3. — P. 1657–1673. — 17 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2010.16827.X
  11. ↑ Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  12. ↑ а б в г д е «Nearby Alien Planet May Be Capable of Supporting Life», Mike Wall, Space.com, June 25, 2014, http://www.space.com/26357-exoplanet-habitable-zone-gliese-832c.html(англ.) [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.]
  13. ↑ а б Bailey, J.; Butler, R. P.; Tinney, C. G.; Jones, H. R. A.; O'Toole, S.; Carter, B. D.; Marcy, G. W. (2008). Юпітероподібна планета обертається навколо красного М карлика GJ832. Astrophysical Journal. 690 (1): 743—747. arXiv:0809.0172. Bibcode:2009ApJ...690..743B. doi:10.1088/0004-637X/690/1/743.(англ.)
  14. ↑ а б Bailer-Jones, C. A. L. (Березень 2015), Close encounters of the stellar kind, Astronomy & Astrophysics, 575: 13, arXiv:1412.3648, Bibcode:2015A&A...575A..35B, doi:10.1051/0004-6361/201425221, A35.(англ.)
  15. ↑ Suárez Mascareño, A. та ін. (Вересень 2015), Rotation periods of late-type dwarf stars from time series high-resolution spectroscopy of chromospheric indicators, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 452 (3): 2745−2756, arXiv:1506.08039, Bibcode:2015MNRAS.452.2745S, doi:10.1093/mnras/stv1441.{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  16. ↑ Schmitt, J. H. M. M.; Fleming, T. A.; Giampapa, M. S. (1995). The X-ray view of the low-mass stars in the solar neighborhood. Astrophysical Journal. 450 (9): 392—400. Bibcode:1995ApJ...450..392S. doi:10.1086/176149.(англ.)
  17. ↑ Wittenmyer, R.A.; Tuomi, M.; Butler, R.P.; Jones, H. R. A.; O'Anglada-Escude, G.; Horner, J.; Tinney, C.G.; Marshall, J.P.; Carter, B.D. та ін. (2014). GJ 832c: надземля у життєпридатній зоні. The Astrophysical Journal. 1406 (2): 5587. arXiv:1406.5587. Bibcode:2014ApJ...791..114W. doi:10.1088/0004-637X/791/2/114.(англ.)
  18. ↑ <http://phl.upr.edu/press-releases/gliese832 [Архівовано 13 травня 2019 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Gorrini, P.; Astudillo-Defru, N. та ін. (August 2022). Detailed stellar activity analysis and modelling of GJ 832: Reassessment of the putative habitable zone planet GJ 832c. Astronomy & Astrophysics. 664: A64. arXiv:2206.07552. Bibcode:2022A&A...664A..64G. doi:10.1051/0004-6361/202243063. S2CID 249674385.
  20. ↑ Satyal, S.; Griffith, J.; Musielak, Z. E. (2016), Dynamics of a Probable Earth-mass Planet in GJ 832 System, The Astrophysical Journal, 845 (2): 106, arXiv:1604.04544, doi:10.3847/1538-4357/aa80e2, S2CID 118663957
  21. ↑ B. C. Matthews; forthcoming study promised in Lestrade, J.-F.; Matthews, B. C.; Sibthorpe, B.; Kennedy, G. M.; Wyatt, M. C.; Bryden, G.; Greaves, J. S.; Thilliez, E.; Moro-Martín, A.; Booth, M.; Dent, W. R. F.; Duchêne, G.; Harvey, P. M.; Horner, J.; Kalas, P.; Kavelaars, J. J.; Phillips, N. M.; Rodriguez, D. R.; Su, K. Y. L.; Wilner, D. J. (2012). A DEBRIS Disk Around The Planet Hosting M-star GJ581 Spatially Resolved with Herschel. Astronomy and Astrophysics. 548: A86. arXiv:1211.4898. Bibcode:2012A&A...548A..86L. doi:10.1051/0004-6361/201220325.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глізе_832&oldid=43035237