Гнатковський Олексій Іванович
| Олексій Гнатковський | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився | 9 листопада 1985 (39 років) Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР[1] | |||||
| Національність | українець | |||||
| Громадянство |  Україна | |||||
| Діяльність | режисер, актор | |||||
| Alma mater | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника | |||||
| Заклад | Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка | |||||
| Дружина | Ольга Гнатковська | |||||
| Провідні ролі | Іван Довбуш - у к/ф "Довбуш" | |||||
| IMDb | nm13569311 | |||||
| Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
|
| ||||||
Олексій Іванович Гнатковський (нар. 9 листопада 1985, Івано-Франківськ, Україна) — український театральний режисер, актор театру та кіно. Заслужений артист України (2014), Народний артист України (2024).
Олексій Гнатковський народився 9 листопада 1985 року в місті Івано-Франківськ Івано-Франківської області. У 2008 році закінчив Прикарпатського національнального університету імені Василя Стефаника за спеціальністю «Політологія», пізніше закінчив театральне відділення Інституту мистецтв цього ж університету, клас народного артиста України Володимира Нестеренка[2]. У 2004 році, бувши студентом історичного факультету (політологічне відділення) ПНУ імені Василя Стефаника, був прийнятий до театру як артист балету та артист допоміжного складу. Після завершення навчання в Інституті мистецтв ПНУ імені Василя Стефаника у 2008 році, став артистом драми Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка .
У 2023 році було номіновано на Шевченківську премію за постановку комедії Вільяма Шекспіра «12 ніч, або Що собі хочете» у сучасній обробці Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[3].
Диктор радіодиктанту національної єдності у 2023 році[4].
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Довбуш. Офіційний трейлер |
Широку популярність здобув після ролі Івана Довбуша у фільмі «Довбуш» режисера Олеся Саніна, який запросив його на роль без кастингу. Зйомки почалися у 2018 році, а прем'єра відбулася у 2023 році. Це була перша роль Гнатковського у кіно, хоч він і отримував пропозиції раніше. Постать Івана Довбуша як реального персонажа стала для актора відкриттям, хоч феномен Довбуша був йому, як франківчанину, добре знайомим. За словами актора, трюки він виконував без дублера.[5][6][6]
- вистави
- «Пан де Пурсуньяк» — за однойменною комедією-балетом Мольєра– диригент
- «Шлюб по-італійськи» — на основі комедії Едуардо де Філіппо «Філумена Мартурано»– Рікардо
- «Лісова пісня» — за однойменною п'єсою Лесі Українки– Перелесник
- «Маруся Чурай» — за однойменним історичним романом у віршах Ліни Костенко– Гриць
- «Театр» — на основі сценарію Віньї Дельмар «Поступися завтрашньому дню», створеному за п'єсами Хелен Лірі та Ноа Лірі, заснованому на романі Джозефіни Лоренс «Довгі роки» (The Years Are So Long) — Адвокат Хоппер
- «Ігри імператорів» — за творами Микола Куліша, Альбера Камю та Григорія Сковороди — Сергій Смик
- «Шлюха» — за драмою Володимира Винниченка «Натусь» — Семен Семенович Чуй
- «Дуже проста історія» — за однойменною трагікомедією Марії Ладо — Півень
- «Солодка Даруся» — за романом української письменниці Марії Матіос– майор Дідушенко
- «Нація» — драма-реквієм за однойменною книгою Марії Матіос– Дідушенко, Василь Шандро
- «…майже ніколи не навпаки» — третя частина театральної трилогії за творами Марії Матіос у постановці народного артиста України Ростислава Держипільського — Грицько Кейван
- «Занадто одружений таксист» — комедія для дорослих за однойменною п'єсою Рея Куні — Джон Сміт
- «Таксист — 2, або Кохання на швидкості» — комедія для дорослих за однойменною п'єсою Рея Куні — Джон Сміт
- «Заробітчанки, або, Мамо, повернись…» — за мотивами новел Надії Семенкович «На паперті Колізею» — Сеньйор Мімо, Джанмарко
- «Ромео і Джульєтта» — на основі однойменної трагедії Вільяма Шекспіра — Меркуціо
- «Неоопера-жах HAMLET» — вистава режисера Ростислава Держипільского з музикою композиторів Романа Григорів та Іллі Разумейка на основі трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет» у перекладі Юрія Андруховича– Гамлет
- «Гуцулка Ксеня» — мюзикл на основі однойменної оперети Ярослава Барнича, композитора і першого диригента Станіславського театру– Іван Синиця
- «Енеїда» — феєрію-бурлеск режисера Ростислава Держипільского за однойменною поемою Івана Котляревського– Еней
- «Назар Стодоля» — за однойменною драмою Тараса Шевченка, режисура та музичне оформлення Андрія Сенчука– Гнат
- «Оскар і рожева пані» —арт-проєкт за Е.-Е. Шміттом –Лікар Дюссельдорф
- «Слава героям» — за однойменною п'єсою Павла Ар'є, результатом спільної праці київського театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка, режисер Стас Жирков — Остап Ількович
- «Пристрасті Тіля» — героїчна комедія за мотивами п'єси Григорія Горіна «Тіль», постановка режисера «Дикого театру» Максима Голенка– Рибник Іост
- «Модільяні» — ескіз на тему долі Амедео Модільяні за мотивами сценарію однойменного драматичного біографічного художнього фільму Міка Девіса (2014) — Амедео Модільяні
- «Вона — Земля» — притча-ораторія за Василем Стефаником режисериРостислав Держипільський, Наталка Половинка– Читець, Син[7]
- «Гуцульське весілє» — автентична забава за монографією Володимира Шухевича «Гуцульщина» — Віщун
- «Коляда та й плєс… Ізпрежди віка….» — Різдвяні набутки, вистава режисера Ростислава Держипільського — Віщун
- Як виростити чоловіка в домашніх умовах — комедія про різні світі — жіночий та чоловічий[8]
- «ТАКСИСТ-2, або Кохання на швидкості»
- «Звичайна горошина» — Мюзикл (музична казка) для сімейного перегляду А.Данилевича та В.Костинського за мотивами казки Ганса Крістіана Андерсена– Король Барбарийський
- «Золоте курча» — музична казка для дітей за п'єсою Володимира Орлова– Вовк
- «По щучому велінню» — музична казка для дітей за п'єсою Марка Кропивницького, створеною у 1907 році на основі народних казок для першої дитячої театральної трупи– Казкар
- «Котигорошко» — за п'єсою-казкою Анатолія Шияна– Змій[7]
- 2017, 30 листопада — «На Західному фронті без перемін» інсценізація Олексія Гнатковського за мотивами роману «На Західному фронті без змін» Еріха Марія Ремарка[9]
- 2019, 30 травня — «Twelfth Night or What You Will» за п'єсою «Дванадцята ніч, або Як собі хочете» Вільяма Шекспіра (Project «W» — Veteran, Volunteer and William — спільний проект Сучасної школи англійської мови «English Amon People», громадської організації «Елеос-Україна» та Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка)
- 2022, 28 жовтня — «Сватання на Гончарівці» за п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка
- 2021, 23 серпня — «Серце навпіл» за творами «Апокаліпсис» та «Дванадцять службів» Марії Матіос[10]
- 2022, 17 грудня — «Ніч перед Різдвом» за повістю Миколи Гоголя[11]
- 2024 — Народний артист України — за мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя в умовах воєнного стану, сумлінне виконання професійного обов'язку
- 2014 — Заслужений артист України (2014)[14]
- 2019 — Премія імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва за кращу режисерську роботу (драма «На Західному фронті без перемін» Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[15])
- 2020 — премія Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА» за найкращу пошуково-експериментальну виставу — комедія Вільяма Шекспіра «12 ніч, або Що собі хочете» у сучасній обробці Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[16]
- 2021 — Премія Національної спілки театральних діячів України імені Мар'яна Крушельницького за ролі Івана Синиці («Гуцулка Ксеня»), Гамлета («HAMLET»), Еней («Енеїда»), брата Лоренцо («Romeo&Juliet»)[17]
- 2024 — Премія «Чорний лотос» за головну чоловічу роль (Іван Довбуш) у фільмі «Довбуш» (реж. Олесь Санін)
- ↑ https://esu.com.ua/article-878731
- ↑ ОЛЕКСІЙ ГНАТКОВСЬКИЙ
- ↑ Оголосили короткий список Шевченківської премії-2023
- ↑ Актор Гнатковський розповів, як готувався до читання радіодиктанту-2023. suspilne.media. 26 жовтня 2023.
- ↑ Баранник, Віталій (28 червня 2023). Актор Олексій Гнатковський: «Довбуш» — це історичне дзеркало: чи готові ми знищити всіх, хто посягне на святе для нас. detector.media (укр.). Процитовано 27 жовтня 2023.
- ↑ а б “Довбуші — це дволикий Янус”: Олексій Гнатковський про роль та біблійність фільму “Довбуш” – ГЛУЗД (укр.). Процитовано 27 жовтня 2023.
- ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюftне вказано текст - ↑ Ірма Вітовська та Олексій Гнатковський привезуть особливу виставу.
- ↑ Ірина КУЙБІДА (1 грудня 2017). У Франківську відбулася прем’єра вистави «На західному фронті без перемін» (укр.). Інтернет-видання «Типовий Франківськ». Процитовано 25 серпня 2022.
- ↑ Дмитро ЖУРАВЕЛЬ (19 серпня 2021). «Серце навпіл». В Українському театрі Одеси готують виставу до річниці Незалежності (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 9 листопада 2023.
- ↑ В Українському театрі готують прем’єру «Ніч перед Різдвом» (укр.). «USI Online». 16 грудня 2022. Процитовано 16 грудня 2022.
- ↑ Катерина ШЕВЧУК, Олена КЕМЕНЯШ (7 вересня 2023). «Культурний фронт — брехня для самозаспокоєння», – інтерв’ю з актором фільму «Довбуш», який показали у Хмельницькому (укр.). «Суспільне Хмельницький». Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ Легко про важливе. Суспільне презентує фільм «Як українці українською заговорили» (укр.). «Українське радіо». 4 вересня 2024. Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 26 грудня 2014 № 956/2014 Про відзначення державними нагородами України працівників Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка. База даних «Законодавство України» ВР України.
- ↑ У Франківську визначили лауреатів премії імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва
- ↑ Підсумки ІІІ Всеукраїнської «ГРИ». Про те, якою вона була
- ↑ Премії НСТДУ 2021 року: оголошення номінантів та переможців
- Гнатковський Олексій Іванович / Г. В. Бабинська // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-878731
- «Я тут сиджу і херней страждаю». Актор театру Олексій Гнатковський розповів про почуття провини через бронювання від мобілізації інтерв'ю для «NV» (3 травня 2024)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії |
