Гнойовик-бик
| Гнойовик-бик | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_Male_lateral_view.png) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Onthophagus taurus (Schreber, 1759) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Гнойовик-бик[1] (Onthophagus taurus) — вид жуків родини пластинчастовусих (Scarabaeidae).
Вид поширений у степових та напівпосушливих районах Європи, Північної Африки, Західної та Центральної Азії. Мешкає на луках і пасовищах.[2]
У 1970-х роках випадково завезений до США. Спочатку його помітили у Флориді, а потім на північному сході США. Згодом Міністерство сільського господарства США навмисно випустило O. taurus у різні місця, включаючи Каліфорнію, Техас і Нью-Джерсі, що призвело до значного збільшення ареалу жука.[3]
У 1974 році Onthophagus taurus був завезений до Австралії, зібраний з популяцій в Іспанії, Греції та Туреччині. Він швидко став найпоширенішим екзотичним видом у південно-західній Австралії протягом двох років після його появи. Згодом він витіснив Onthophagus binodis, випередивши цей раніше інтродукований вид гнойових жуків по всій Австралії.[4]
У вересні 2013 року O. taurus був вперше випущений у Новій Зеландії, в районі Гор у Саутленді.[5]
Це жук овальної форми завдовжки від 5,5 до 11 мм. Зазвичай він чорного або червонувато-коричневого кольору. У самців довгі вигнуті рогоподібні виступи, найчастіше розташовані на голові, іноді на грудях. Однак зустрічаються самці без рогів. Наявність рогів у самця залежить від якості їжі, яку він отримує на стадії личинки. Жук може тягнути вантах в 1141 разів більше своєї ваги, що є рекордом у тваринному світі.
Під час розмноження самиці риють тунелі під гноєм. Рогаті та нерогаті самці приймають різні репродуктивні стратегії. Рогаті самці охороняють тунелі, де знаходяться самиці, і відбиваються від будь-яких суперників, які намагаються туди проникнути. Бої інколи точаться всередині тунелів. Обидва противники тиснуть один на одного головами і грудьми, поки сильніший не виштовхне переможеного з тунелю. Потім переможець спаровується з самицею. Чим довші роги, тим могутніший самець. Тому самці без рогів або зі зменшеними рогами мають меншу фізичну силу. Замість того, щоб битися з домінуючими самцями, вони пробираються в тунелі, де знаходяться самиці. Вони можуть спаровуватися лише один раз з тією самою самицею, але оскільки їхні яєчка більші, їхня сперма має більше шансів перемогти сперму домінуючого самця.
Перед спаровуванням самець стукає передніми лапами по верхній і боковій частині надкрил самиці. Він зупиняється лише до тих пір, поки самиця не займе позицію для спаровування і може початися копуляція. Потім самиці формують кульки гною, які штовхають на дно своїх тунелів. У кожній кулі вони викопують невелику камеру, в яку відкладають одне яйце. Потім личинка розвивається, харчуючись гноєм.
- ↑ Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — С. 117
- ↑ Catalogue of life
- ↑ Kaufman, Phillip E; Wood, Lois A (March 2012). Indigenous and Exotic Dung Beetles (Coleoptera: Scarabaeidae and Geotrupidae) Collected in Florida Cattle Pastures. Annals of the Entomological Society of America. 105 (2): 225—231. doi:10.1603/an11121.
- ↑ Min R., Pokhrel; Stuart C., Cairns; Nigel R., Andrew (September 2020). Dung beetle species introductions: when an ecosystem service provider transforms into an invasive species. PeerJ. 8: e9872. doi:10.7717/peerj.9872. PMC 7531351. PMID 33062417.
- ↑ Media Release
|
Це незавершена стаття про жуків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |