Голод Роман Томич
| Голод Роман Томич | |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | Фока  |
| Народився | 17 серпня 1905 Дмитровичі, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер | 26 грудня 1966 (61 рік) Торонто, Канада |
| Національність | українці[1] |
| Діяльність | керівник, редактор, енциклопедист |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Членство | Пласт і Українська національна рада (1948—1992) |
| У шлюбі з | Голод Марія-Анна |
| Діти | Рената Голодd |
Рома́н То́мич Го́лод (нар. 17 серпня 1905, с. Дмитровичі, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — пом. 26 грудня 1966, Торонто, Канада) — український громадський і кооперативний діяч; до Другої світової війни керував сільськогосподарськими кооперативами у Львові; входив в ОУН, співпрацював із УЦК; пережив радянську та німецьку окупації, втік із німецького концтабору, а згодом емігрував у Канаду.
Брав активну участь у житті української діаспори в Торонто: займався організацією «Пласту»; був членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у Канаді та співорганізатором фонду підтримки європейського НТШ; входив до Української Національної Ради та був представником Енциклопедії українознавства в Канаді; редагував журнал «Листи до приятелів» та «Пластовий шлях».
Роман Голод народився 17 серпня 1905 року в селі Дмитровичі біля Львова. 1932 року закінчив агрономічно-лісовий відділ Львівської політехніки у Дублянах. Протягом 1932—1939-х років працював у господарському товаристві «Сільський господар». Керував сільськогосподарськими кооперативами «Рій» (1937—1939), «Вовна», «Шовк» у Львові[2].
Під час Другої світової війни входив в ОУН[3] та співпрацював з Українським центральним комітетом у Кракові. 1941—1942 років працював в Укртресті у Вінниці, Житомирі та Києві. Тоді Цукроцентраль була одним із найбільших осередків ОУНівців[4]. Роман передавав цукор та ліки українцям, які їх потребували[5]. Згодом Романа заарештувало гестапо, його засудили до розстрілу та утримували в концентраційному таборі в Києві, у Бабиному Яру[3], проте він втік звідти та вибрався на волю[2]. 1942 року дружина Романа Марія-Анна Голод народила доньку Ренату[en] в місті Рогатин[6].
Після Другої світової війни протягом 1946—1948 років викладав у Мюнхені в Українському технічно-господарському інституті та Українському вільному університеті. 1948 року емігрував у Канаду разом зі своєю дружиною — Марією-Анною Голод. Працював на науково-дослідницькій станції агрономічного відділу Альбертського та Торонтського університетів[2].
Від 1947 року — член куреня пластунів «Лісові Чорти», прізвисько — «Фока»[3]. Станичний в Едмонтоні, згодом кошевий та станичний (1957—1959[7]) у Торонто[8]. Співтворець «Лісової школи» — пластового міжкрайового вишкільного табору[3][9]. Обіймав посаду голови Крайової Пластової Ради та був членом Головної Пластової Ради та Головної Пластової Булави[8].
1949 року входив до першої Контрольної комісії Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у Канаді[10]. 1962 року разом із К. Паліїв та М. Зеленою висунув ідею організувати фонд для підтримки європейського осередка Наукового товариства ім. Шевченка в місті Сарсель, Франція[2]. Велика рада Українського пластового союзу в Нью-Йорку одностайно схвалила цю ідею. Дії із підтримки європейського НТШ отримали назву «Акція „Сарсель“»[11]. Роман Голод брав активну участь в усіх формах «Акції „Сарсель“», зокрема у підготовчих працях для заснування Патронату[12].
Окрім того, Роман був членом Української Національної Ради та представником Енциклопедії українознавства в Канаді. У 1955—1965-х роках співредагував журнал «Листи до приятелів», у 1960—1966-х — «Пластовий шлях»[2]. Досліджував соціальні процеси в країнах колоніального типу[13].
Роман Голод помер 26 грудня 1966 року після кількох років затяжної хвороби[14]. Похований за пластовим звичаєм у присутності молодих скаутів. Біля його дому була почесна стійка пластунів в одностроях та з прапорами юнацьких куренів. На похороній службі в церкві були присутні близько 200 пластунів. Старші та пластуни-сеньйори несли домовину покійного. На похороні грав пластовий оркестр[15].
У некролозі журналу «Пластовий шлях» зазначено, що Роман до останніх днів інтенсивно займався справами «Енциклопедії українознавства». Його рідні та друзі віддали шану Роману, зібравши пожертви на «Енциклопедію»[14].
|
На бажання Дружини нашого незабутнього Романа Голода члени Його рідні, приятелі, знайомі і друзі з куреня УПС «Лісові Чорти», разом 153 жертводавці, замість квітів на свіжу могилу Покійного склали пожертви на фонд Енциклопедії Українознавства в сумі 2324 доляри. Таким особливим способом гідно віддано Покійному останню шану, жертвуючи для справи, для якої Він майже повні два десятки років віддано трудився. | 
|
— «Пластовий шлях», квітень 1967 | ||
- Голод Марія-Анна — дружина
- Голод Рената-Ольга Романівна[en] — донька
- ↑ https://diasporiana.org.ua/periodika/14018-plastoviy-shlyah-1967-ch-2-13/
- ↑ а б в г д Голод Роман Томич — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ а б в г Барановський, Роман (1983). Лісові Чорти. Їх життя і буття 1922—1945 (вид. Ювілейний історично-мемуарний збірник в їх шістдесятиріччя). Вашингтон. с. 57, 218.
- ↑ Репресовані родичі Лесі Українки – Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2023. Процитовано 6 грудня 2022.
- ↑ Коваленко, Людмила (1967). Непохитний оптиміст (PDF). Листи до приятелів: 46—48.
- ↑ Голод Рената-Ольга Романівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Список Станичних від 1948 до тепер – Пласт Торонто (амер.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ а б Пластуни у Визвольних Змаганнях. diasporiana.org.ua. Diasporiana. Процитовано 4 грудня 2022.
- ↑ Історія Лісової Школи. lisovashkola.org. Процитовано 4 грудня 2022.
- ↑ Даревич, Дарія; Гузар, Ірина; Верига, Василь (1999). Ювілейний збірник наукових праць з нагоди 125-ліття НТШ і 50-ліття НТШ у Канаді. Торонто: Наукове товариство імені Шевченка у Канаді. с. 10. ISBN 0-9690239-6-0.
- ↑ Гнатишин, Оксана; Мороз, Мирослав (2015). Акція «Сарсель». encyclopedia.com.ua. Наукове товариство імені Шевченка. Процитовано 4 грудня 2022.
- ↑ Болюча втрата (PDF). Вісті із Сарселю. Наукове товариство імені Шевченка у Європі (8): 1. вересень 1967.
- ↑ Пясецький, Юрій (квітень 1966). Чи ми знаємо чого ми хочемо. Пластовий шлях. Торонто (ч. 2 (9)): 23.
- ↑ а б Пластовий шлях. – 1967. – Ч. 2(13). diasporiana.org.ua. Diasporiana. Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Романко, Дмитро (березень 1967). Останнє прощання (PDF). Юнак (Ч. 3 (45)): 7.
- Жуковський А. І. Голод Роман Томич // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.