Перейти до вмісту

Голубівка (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Голубіївка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Коростишівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18040250120028805 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 175 (2001)
Площа 1,183 км²
Густота населення 147,93 осіб/км²
Поштовий індекс 12540[1]
Географічні дані
Географічні координати 50°15′50″ пн. ш. 29°14′38″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
185 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Володимирська, 1, м. Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501
Карта
Голубіївка. Карта розташування: Україна
Голубіївка
Голубіївка
Голубіївка. Карта розташування: Житомирська область
Голубіївка
Голубіївка
Мапа
Мапа

Голубі́вка (до 1946 року — Таубівка) — село в Україні, у Коростишівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 175 осіб (2001). У 1923-му та 1941—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради. До 1939 року — колонія.

Населення

[ред. | ред. код]

У другій половині 19 століття в поселенні налічувалося 56 мешканців[2], наприкінці 19 століття — 255 мешканців, з них 132 чоловіки та 123 жінки, дворів — 40[3], на початку 20 століття — 213 жителів, дворів — 40[4], у 1924 році — 275 осіб (з перевагою населення польської національности), дворів — 45[5].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 174 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 175 осіб[6].

Історія

[ред. | ред. код]

У другій половині 19 століття — колонія Водотиївської волості (1 стану) Радомисльського повіту Київської губернії, за 35 верст від Радомисля[2].

Наприкінці 19 століття — колонія біля села Вільня Водотиївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру м. Радомисль — 28 верст, до найближчої залізничної станції Попільня — 40 верст, до найближчої поштово-телеграфної станції у Коростишеві — 14 верст, до найближчої поштової земської станції у Брусилові — 24 версти. Основним заняттям мешканців було землеробство. В колонії числилося 413 десятин землі, яка належала О. П. Племянникову та перебувала в оренді в колоністів, які господарювали за трипільною сівозміною[3][4].

У 1923 році включена до складу новоствореної Таубівської сільської ради; адміністративний центр ради. 16 січня 1923 року підпорядкована Вільнянській сільській раді, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Брусилівського району Білоцерківської округи. 10 вересня 1924 року, в складі сільської ради, передана до Коростишівського району Малинської округи. У 1939 році віднесена до категорії сіл.

У 1941 році в селі відновлено окрему, Таубівську сільську раду Коростишівського району Житомирської області. 7 червня 1946 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області», село перейменоване на Голубівку, відповідно сільську раду — на Голубівську. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Кропивнянській сільській раді Коростишівського району[7].

5 серпня 2016 року увійшло до складу новоутвореної Коростишівської міської територіальної громади Коростишівського району Житомирської області[8]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 23 липня 2020.
  2. а б Taubówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 262. (пол.)
  3. а б 31. Колонія Таубовка (владѣльческ.) // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1034. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 13 лютого 2025.
  4. а б Taubówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 654. (пол.)
  5. Національні меншості на Україні (реєстр селищ) (PDF). Харків: Центральне статистичне управління УСРР. 1925. с. 40. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 14 лютого 2025.
  6. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 14 лютого 2025.
  7. Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 247, 545. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 14 лютого 2025.
  8. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 14 лютого 2025.
  9. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 14 лютого 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]