Гончар Андрій Петрович

Гончар Андрій Петрович
Народився	10 листопада 1936(1936-11-10) (88 років) Деньги, Золотоніський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Громадянство	УРСР→  Україна
Діяльність	актор Одеського російського драматичного театру
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Одеський обласний академічний драматичний театр
IMDb	ID 1539263
Нагороди та премії
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран праці»

Андрі́й Петро́вич Гонча́р (10 листопада 1936(1936-11-10), Деньги, Київська область) — актор Одеського театру юного глядача імені Юрія Олеші, народний артист УРСР (1981), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1982 року.

Біографія

Народився 10 листопада 1936 року в родині колкоспників у селі Деньги, тепер Золотоніський район, Черкаська область, Україна. 1960 року закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, майстерня Івана Чабаненка, викл. Л. А. Олійник.

В 1960—1961 — артист Чернігівського обласного театру ім. Т.Шевченка,

• 1961—1962 — Кримського російського драматичного театру ім. О. М. Горького,
• 1962—1964 — Камчатського обласного драматичного театру,
• 1964—1965 — Черкаського обласного драматичного театру,
• 1965—1970 — Одеського російського драматичного театру ім. А. Іванова,
• 1970—1973 — першого драматичного театру Групи радянських військ в Німеччині.

З 1973 — артист, з 1991 — художній керівник Одеського російського драматичного театру ім. А. Іванова.

Член Спілки театральних діячів України — з 1968.

1978 — заслужений артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1982 року, нагороджений медалями «Ветеран праці» — 1987, «За доблесну працю» — 1970.

Починаючи 2009 роком — актор Одеського театру юного глядача.

За виконання головної ролі в спектаклі ТЮЗу «Потап Урлов» вдостоєний українсько-американської премії ім. Л. Бугової та І. Твердохліба — як найкращий актор року в Одесі театрального сезону 2009/2010.

Виконував в театрі такі ролі:

• Альбер — «Се ля ві, мій дорогий» Жана-Жака Брікера та Моріса Ласега,
• Чарнота — «Біг» Булґакова,
• Папа — «Кішка на розпеченому даху» Вільямса,
• Борис — «Конкурс» Ґаліна,
• Клаузен — «Перед заходом сонця» Гауптмана,
• Реджі — «Квартет» Гарвуда,
• Риппофратт — «Трактирниця» Ґольдоні,
• Зиков — «Зикови» Горького,
• Дятлов — «Третя патетична» Дятлова,
• Гнат — «Безталанна» Карпенка-Карого,
• Богдан — «Богдан Хмельницький» Корнійчука,
• Петро I — «Антихрист» Мережковського,
• Оронот — «Урок дружинам» Мольєра,
• Борис, Мамаєв — «Гроза», «Мудрець» Островського,
• Ігор — «Поки вона помирала» Птушкіної,
• Росс — «Остання зупинка» Ремарка,
• Геракл — «Сьомий подвиг Геракла» Рощіна,
• Микола I — «Людина вище своєї долі» Салинського,
• Казанець — «Стряпуха» Софронова,
• Блюхер, Андрій, Гоєвой, Анатолій, Василевський («Коли мертві оживають», «Люди в сірих шинелях», «Біля голубого Дунаю», «Суд матері», «Маршал Жуков» Рачади),
• Смірнов, Ґаєв — «Ведмідь», «Вишневий сад» Чехова,
• Єнукідзе — «Большевики» Шатрова,
• Тібальд, Дункан — «Ромео і Джульєтта»,
• «Макбет» Шекспіра,
• Руфій — «Цезар і Клеопатра» Шоу.

Зіграв такі ролі в кінофільмах:

• ДЕФА — «Стиглі вишні»,
• Кіностудія імені Олександра Довженка — «Ключі від неба», 1964, режисер Віктор Іванов,
• «Вигідний контракт», 1979, режисер Володимир Савельєв,
• «Геллі і Нок», 1995, режисер Вадим Іллєнко,
• Мосфільм — «Оборона Севастополя»,
• Одеська кіностудія — «Блакитний патруль» — 1974, режисер Теймураз Золоєв,
• «Важкий участок» — 1977, режисер В'ячеслав Колегаєв,
• «Артем» — 1978, режисери Микола Кошелєв та Валентин Морозов,
• «Пригоди Електроніка», 1979, режисер Костянтин Бромберг,
• «Тільки в мюзик-холі», 1980, режисер Микола Ковальський,
• «Депутатський час», 1980, режисер Олександр Павловський,
• «Довгий шлях в лабіринті» — 1981, режисер Василь Левін,
• «Золоті черевички», 1981, режисер Валентин Козачков,
• «Бій на перехресті», 1982, режисер Анатолій Тютюнник,
• «Весільний подарунок» — 1982, режисер Ролан Биков, Резо Есадзе та Олександр Ігішев
• «Подвиг Одеси», 1985, режисер Володимир Стрєлков,
• «Поїзд поза розкладом», 1985, режисер Олександр Гришин,
• «Золоте весілля», 1987, режисер Наталія Мотузко,
• «День кохання», 1990, режисер Олександр Полинников,
• «Господня риба», 1991, композитор Ігор Кантюков,
• Кіностудія імені Горького — «Хутірець в степу», 1970, режисер Борис Бунеєв,
• Узбекфільм — «Вогненні дороги», 1977—1984, режисер Шухрат Аббасов,
• серіал «Комедійний коктейль», 2002—2004, режисер Юрій Стицьковський, 19-а серія.
• 2007 — «Ліквідація», режисер Сергій Урсуляк.

Дочка Наталія — актриса Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка; син Денис закінчив Одеський національний універиситет ім. І.Мечникова.

Посилання

• Гончар Андрій Петрович на сайті IMDb (англ.)
• Гончар Андрій Петрович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Kinopoisk (рос.)
• Гончар Андрій Петрович [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті kino-teatr.ru (рос.)
• Шевченківський комітет [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Кримологія [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Андрей Гончар [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Одесский ТЮЗ им. Юрия Олеши (рос.)