Горбачево-Михайлівка
| селище Горбачево-Михайлівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Донецький район |
| Тер. громада | Донецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA14080030030011641 |
| Основні дані | |
| Засновано | початок 19 століття |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 18,2 км² |
| Населення | ▼918 (01.01.2017)[1] |
| Поштовий індекс | 83499 |
| Телефонний код | +380 62 |
| Географічні координати | 47°51′2″ пн. ш. 38°0′42″ сх. д. / 47.85056° пн. ш. 38.01167° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 100 м |
| Водойма | р. Кальміус, Грузька
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Менчугове |
| До станції: | 2 км |
| До райцентру: | |
| - залізницею: | 9 км |
| - автошляхами: | 6,8 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 21,9 км |
| - залізницею: | 54 км |
| - автошляхами: | 31,6 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 83492, Донецька обл, Донецька міськрада, м. Моспине, вул. Кооперативна, 22 |
| Голова селищної ради | Меренков Михайло Миколайович |
| Карта | |
  Горбачево-Михайлівка | |
 Горбачево-Михайлівка | |
| |
|
| |
Горбаче́во-Миха́йлівка — селище Донецької міської громади Донецького району Донецької області, Україна. Розташоване на місці злиття річок Кальміус та Грузької за 22 км від Донецька та за 2 км від станції Менчугове.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 435 | 52.47% |
| українська | 393 | 47.41% |
| інші/не вказали | 1 | 0.12% |
| Усього | 829 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення селища становило 829 осіб, із них 47,41 % зазначили рідною мову українську, 52,47 % — російську[4].
| Рік | 1859[5] | 1873[6] | 1915[7] | 1926[8] | 1989[9] | 2001 | 2011 |
| Населення, осіб | 154 | 432 | 390 | 409 | 1176 | 828 | 935 |
Село Горбачево-Михайлівка розташоване на лівому березі річки Кальміусу, біля впадіння в нього лівої притоки — річки Грузької. Поряд з селом в річку Грузьку впадає річка балки Кислича.
У 1915 році селище Горбачево-Михайлівське відносилося до Троїцько-Харцизької волості Області Війська донського.[7]
За радянщини воно спочатку відносилося до Горбачево-Михайлівської сільради Макиївського району Сталінської округи.[8]
27 вересня 1958 року було ліквідовано Горбачево-Михайлівську сільську Раду Харцизького району і передано її населені пункти — села Горбачево-Михайлівка, Гришки, Долінтерове, Кам'янка, Нижні Бірюки, Октябрське, Темрюк у підпорядкування Моспинській міській раді, яка в цей час перйшла з Харцизького району до Сталінської (тепер — Донецької) міської Ради.[10] 9 липня 1959 року село Горбачево-Михайлівка було віднесено до категорії робітничих селищ, тобто селищ міського типу.[10][11]
До 1746 року землі, на яких розташоване село Горбачево-Михайлівка, належали Війську Запорізькому Низовому, однак царською владою ці території були відібрані у Війська Запорізького й передані Війську донському. Кордон між військами було прокладено по річці Кальміусу. Керівництво Області Війська донського згодом почало роздавати ці землі у власність своїй старшині.
В середині 18 століття царська влада надала 2183 десятини землі на лівому березі річки Кальміусу біля впадіння в нього річки Грузької, лівої притоки, тобто на самомому кордоні Області Війська донського, представнику донських козаків Михайлу Горбачеву. Наприкінці 18 століття на цих землях його син Василь Горбачев побудував маєток, навколо якого виникло село. На карті земель Війська донського 1797 року на місці сучасної Горбачево-Михайлівки вже показано село Горбачев, при цьому неподалік від нього показано ще одне з тією самою назвою.[12] Друге, сусіднє, село Горбачев належало вдові іншого Горбачева, колезького асесора. Точна дата заснування села Горбачево-Михайлівки невідома. І. Сулін у дослідженні про заселення населених пунктів Області Війська донського, виданому у 1905 році, пише, що селище Горбачев (Михайлівський) «значилося на карті, складеній 1806 року, але точних відомостей про час заселення його немає».[13]
На правому березі річки Грузької вздовж балки Кисличої були землі Рутченко Евдокії, жінки Горбачева. Пізніше ці землі були продані Грекову, що й раніше був їхнім сусідом. Греков побудував будинок й посадив садок біля впадіння балки Кисличої у річку Грузьку. Це місце, поросле деревами, й зараз називається «Греків сад».
В. Горбачев побудував великий поміщицький будинок біля Кальміусу. На подвір'ї були комори, стайня, погреби, льодовня. В селі було розвинене вівчарство. Овець продавали у Таганрог й Харків.
У 1859 році у власницькому селищі Горбачев Михайлівський налічувалося 31 подвір'я, тут проживало 134 особи.[5] За переписом 1873 року, у селищі Горбачев-Михайлов було 59 подвір'їв, населення складало 432 особи, з яких 218 чоловіків, 214 жінок, в господарствах було 8 плугів, 17 коней, 28 пар волів, 62 голови іншої рогатої худоби, 300 простих овець.[6]
За переписом населення 1897 року у селещі Горбачев було 43 подвір'я.
У 1895 році біля села побудували залізницю до Іловайська і Макіївки. Вона була прокладена по землях Грекових.
У ході воєнних дій 1918–20 років влада неодноразово змінювалася.[14] Після встановлення радянської влади, деякі нащадки поміщиків Горбачевих залишилися в селі, тоді як їхній сусід Греков емігрував у Канаду. [джерело?]
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 50 людей[15].
Під час Другої світової війни село з 21 жовтня 1941 року до 6 вересня 1943 року перебувало під німецькою окупацією. Під час визволення селища загинуло 55 радянських воїнів.[14]
У 1954 році за 2 км від Горбачево-Михайлівки почалося будівництво Старобешівської ДРЕС. Тоді було побудовано залізничну гілку від станції Менчугове до селища Новий Світ. Через колишній маєток Горбачевих було зроблено насип, що проліг майже впритул до колишніх будинків Василя та Гаврили Горбачевих. Від 1959 Горбачево-Михайлівці надано статус селища міського типу.[14]
Наприкінці 1980-х — початку 1990-х років неподалік від Горбачево-Михайлівки вздовж балки Кисличої почали роздавати ділянки полів під дачі. У першій половині 1990-х років біля села для дачників було відкрито зупинний пункт 39 км, де зупиняється дизельний поїзд Ясинувата — Іловайськ.
2014 року у Горбачево-Михайлівці проросійські бойовики так званої "ДНР" закатували і розстріляли шістнадцятирічного воротаря футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ) Степана Чубенка.
У 1920 році в селищі на кладовищі було встановлено пам'ятник на місці поховання солдат Червоної армії, яких було поховано тут у 1919 році. Місце пам'ятника — вулиця Колгоспна, 27, кладовище. У 1957 році на місці братської могили радянських воїнів, що загинули у боях за Моспине й околиці під час Другої світової війни у 1943 році, також було встановлено пам'ятник. Місце пам'ятника — вулиця Клубна, № 5.[16] Пам'ятник було споруджено навпроти клубу, що знаходився у будинку поміщика Горбачева. Як за радянщини, так й у пострадянський час обидва пам'ятники перебували під охороною держави.
Поблизу селища розташовано 5 стародавніх курганних насипів доби бронзи.[14]
- Мартиненко Анатолій Олексійович — Герой Соціалістичної Праці (1971), повний кавалер ордена Слави (1945, 1945, 1946).
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ СССР. Административно-территориальное деление союзных республик. — М., 1962. — С. 279. (рос.)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
- ↑ а б Земля Донскаго войска. Списокъ населенныхъ мѣст по свѣдѣніям 1859 года. — СПб, 1864. (рос. дореф.)
- ↑ а б Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска донскаго по переписи 1873 года. — Новочеркаскъ, Областная В. Д. Типографія. — Новочеркаскъ. — 1875. — С. 254. (рос. дореф.)
- ↑ а б Горбачево-Михайловскій. // Алфавитный списокъ населенныхъ мѣст Области Войска Донского. — Новочеркасскъ: Обл. Войска Донского тип., 1915. — 658 с. — С. 131—132. (рос. дореф.)
- ↑ а б Список населённых пунктов Сталинского округа. — Сталино, 1926. (рос.)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 21 жовтня 2006. Процитовано серпень 2018. (рос.)
- ↑ а б История административно-территориального деления Донецкой области: 1919—2000 гг. : сборник документов и материалов. — Д.: Донеччина, 2001—272 с. — С. 146, 152. (рос.)
- ↑ Ведомости Верховного совета Союза Советских Социалистических Республик. — 1959. — С. 482. (рос.)
- ↑ Генеральная карта Землямъ Войска Донскаго, съ назначением вновь положенныхъ границъ с смежынми Губерніями. Соченена 1797 года. Сочинял и рисовал Н. Теврюнников. (рос. дореф.)
- ↑ Ив. Сулинъ. Материалы к истории заселения Миусского округа. // Сборникъ Областного войска Донского Статистического Комитета. Выпускъ 5-й. — Новочеркасскъ, Частная Донская Типографія. — 1905. — С. 81 — 133. (рос. дореф.)
- ↑ а б в г Г. П. Ковальчук (2006). Горбачово-Михайлівка. http://esu.com.ua. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 4 жовтня 2019.
- ↑ Мартиролог. Донецька область, ст. 440—441 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог- справочник. — К.: Наук. думка, 1987—736 с. — С. 135. (рос.)
- Шукач [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
 Населені пункти Донецької громади | |
|---|---|
| Міста | |
| Селища | |
| Села | |
