Гордіївський могильник
| Гордіївський могильник | |
| Країна |
 Україна  |
|---|---|
| Адміністративна одиниця |
Гайсинський район |
| Дата відкриття (винаходу) |
1986 |
 | |
 Гордіївський могильник у Вікісховищі | |
48°31′32″ пн. ш. 29°17′42″ сх. д. / 48.5255292° пн. ш. 29.2950603° сх. д.
Гордіївський курганний могильник (Гордіївка) — курганний могильник періоду пізньої бронзи (кінець XIV — XI століття до н. е.). Розташований біля села Гордіївки Гайсинського району Вінницької області України на підвищеній прямокутній рівнині водорозділу між двома притоками Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2Х1,5 км). Відкритий у 1986 році[1].
Дослідження могильника розпочалися у 1986 році експедицією Вінницького обласного краєзнавчого музею під керівництвом завідуючого відділом охорони пам'яток історії та культури Бориса Лобая. У 1987—1988 роках розкопки були продовжені комплексною експедицією Інституту археології Академії наук УРСР під керівництвом доктора історичних наук Софії Березанської[2]. Це були вимушені роботи, оскільки кургани заважали рухові зрошувальних установок.
Розкопано 45 курганів (нерозкопаних теж залишилось багато)[3]. Розміри курганів поділені на три групи (великі, середні й малі)[1]. В кожному по одному похованню в центрі насипу. Небіжчиків ховали в ґрунтових ямах різної величини і форми глибиною 0,6—1,5 метра. Зафіксовано поховальні споруди двох типів: ями, обкладені вертикальними колодами; ящики або зруби без дна, виготовлені з дерев'яних колод. У центрі ями ставили чотири стовпи, що утримували навіс. Дно ям вкривалося дошками або рослинною підстилкою. Зверху ями перекривалися деревом, зазори між ними замазувалися глиною. Поруч з ямами трапляються майданчики з вогнищами. Іноді дерев'яні конструкції підпалювалися. Померлих клали на низький дерев'яний поміст, вкритий тканиною. Поширене трупоположення на лівому боці скорчено головою на північ або північний захід. Усі поховання до розкопок були пограбовані.
У похованнях були виявлені: прикраси із золота, бронзи, бурштину (браслети, кільця, шпильки, намисто, підвіски); знаряддя праці (ножі, шила, голки, прясличка); кінське спорядження (вудила, псалії, налобні бляхи).
Могильник не відноситьчя ні до жодної з археологічних культур, виявлених на території сучасної України, хоча окремі предмети та риси поховального обряду трапляються у комарівській, східнотшинецькій, білогрудівській і білозерській культурах. Найближчими йому є пам'ятки центральноєвропейської курганної культури. Ймовірно з просуненням на схід певної групи їх носіїв і слід пов'язувати Гордіївський могильник.
Колекція знахідок з могильника знаходиться у фондах Вінницького краєзнавчого музею. Побачити її можна в рамках платної екскурсії на замовлення[3].
Прикраси з фондів Вінницького краєзнавчого музею
| |||||||||||
|
|
|
| ||||||||
медальйон
|
гудзики
|
намисто
|
кільця-підвіски
| ||||||||
- ↑ а б Березансъка С. С., Шумова В. О. Гордіївський могильник: комплекс обрядово-поховального бурштину.
- ↑ Гордіївський курганний могильник як загальноєвропейський культурний феномен / Вінницький обласний краєзнавчий музей.
- ↑ а б Тамара Тисячна. Гордіївські кургани стали найзагадковішою пам'яткою археології в Європі / vlasno.info від 3 липня 2016 року.
- Махортих С. В. Гордіївка // Словник-довідник з археології. Київ, «Наукова думка», 1996, С. 56;
- Гордіївський могильник / С. Березанська, Т. Гошко, В. Клочко, Л. Клочко, Л. Литвинова, М. Потупчик, К. Слюсарська, В. Шумова / За ред. В. Клочко. — Вінниця, 2011. — 288 с.: іл.
