Гори Таджикистану
Гори Таджикистану займають 93 % території країни і є осередком сучасного заледеніння. Майже 6 % території республіки (9000 км²), вкриті льодовиками[1]. Типова гірська країна з абсолютними висотами від 300 до 7495 м, що належать до найвищих гірських систем[2].
На північному заході і в центральній частині країни розташувалися Туркестанський, Зеравшанський, Гісарський і Алайський хребти; на південному сході — Памір зі своїми найвищими піками, один із яких пік Ісмаїла Самані — 7495 метрів (раніше Пік Комунізму)[2] і хребтами Академії Наук, Заалайський, Дарвазький, Петра Першого, Язгулемський, Рушанський та Північно-Алічурський.[3] Гірські вершини країни є джерелами численних водних потоків, які вливаються в головні річки республіки Сирдар'ю, Пяндж та Вахш[4]. Більше половини території країни розташована на висотах понад 3000 м над рівнем моря[4][5].
| 1 | Пік Ісмаїла Самані (у минулому пік Комунізму) | 7495 м |
| 2 | Пік Абу Алі ібн Сіни | 7134 м |
| 3 | Озоді | 7105 м |
| 4 | Пік Незалежності (у минулому пік Революції) | 6974 м |
| 5 | Пик Москви | 6785 м |
| 6 | Пик Карла Маркса | 6726 м |
| 7 | Пік Гармо | 6595 м |
| 8 | Пік Енгельса | 6510 м |
| 9 | Пік Радянських Офіцерів | 6233 м |
| 10 | Пік Вудор | 6132 м |
| 11 | Пік Північний Музкол | 6128 м |
| 12 | Пік Мірсаїд Міршакара | 6096 м |
| 13 | Пік Паххор | 6083 м |
- Хребет Академії Наук
- Дарвазький хребет
- Хребет Музкол
- Зулумарт
- Рушанський хребет
- Хребет Північний Танимас
- Північно-Алічурський (Базардаринський) хребет
- Ішкашимський хребет
- Ванчський хребет та відроги
- Шугнанський хребет
- Південно-Алічурський хребет
- Сарикільський хребет
- Масив Богчигір
- Гірський вузол Такалі
- Туркестанський хребет
- Фанські гори
- Гісарський хребет (ділянка на захід від перевалу Анзоб)
- Матчинський гірський вузол
- Зеравшанський хребет
- Каратегінський хребет
У Таджикистані розташовуються такі гірські хребти[7]:
Туркестанський хребет — завдовжки близько 340 км, належить до Гісаро-Алайської гірської системи. З Алайським хребтом на сході змикається через гірський вузол Матчу і простягається на захід до Самаркандської рівнини. На висоті 3378 метрів, через один із перевалів хребту — Шахрістан, проходить шосе Душанбе — Худжанд.
Зеравшанський хребет — 370 км, що простягається, з численними поперечними долинами на північному схилі, звідки стікаються ліві притоки річки Зеравшан. Найвища точка — гора Чімтарга (5489 м). На хребті розташовано близько 560 льодовиків загальною площею 270 км.
Гісарський хребет завдовжки близько 200 км. Проходить на південь від Зеравшанського хребта і на північ від Душанбе через Гісарський район.
Алайський хребет — входить до гірської системи Паміро-Алай та територією Таджикистану, проходить частково. Хребет рясніє льодовиками і майже на всій довжині укритий вічним снігом, особливо на заході. Площа зледеніння 568 км[8].
Хребет Академії Наук — протяжністю близько 110 км. Найвища точка хребта — пік Ісмаїла Самані (7495 м) — найвища точка Таджикистану[5].
Хребет Петра I — гірський хребет на Західному Памірі, між річками Сурхоб і Обіхінгоу. Відходить на захід від хребта Академії Наук. Довжина хребта становить близько 200 км, середня висота — 4300 м на заході та 6000 м на сході. Найвища точка — пік Москва (6785 м).
Бабатаг — гірський хребет, що простягнувся майже на 125 км на кордоні Таджикистану та Узбекистану, між річками Сурхандар'я та Кафірніган (праві притоки Амудар'ї). Його висота сягає 2292 м.
-
-
Піки Чапдара та Бодхона -
Алаудінські озера -
Мутні озера -
Пік Чимтарга
- ↑ Ледники Таджикистана, Горы Таджикистана. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ а б ГЕОГРАФИЯ ТАДЖИКИСТАНА. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ Ледники Таджикистана. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ а б ГЕОГРАФИЯ ТАДЖИКИСТАНА. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ а б Коллектив авторов. том 25, статья «Таджикская ССР» // БСЭ / Под ред. — М. : Советская Энциклопедия, 1976. — С. 170. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «БСЭ» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Таджикистан в цифрах, 2017 / под ред. Хасанзода Г. — Управление оперативной полиграфии ГУ ГВЦ Агентства по статистике при Президенте Республики Таджикистан, 2017. — С. 11—12. Архівовано з джерела 6 листопада 2018
- ↑ Коллектив авторов. том 6, статья «Таджикская ССР» // Таджикская Советская Энциклопедия (на русском языке) / Под ред. Асимова М. С. — Душанбе : Издательство Академии наук Таджикской ССР, 1984. — С. 11.
- ↑ Алайский хребет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)