Городилів
| село Городилів | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Золочівський район |
| Тер. громада | Золочівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46040070130029087 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1449 (575 років) |
| Населення | 385 осіб |
| Площа | 1,048 км² |
| Густота населення | 367,37 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80718[1] |
| Телефонний код | +380 3265[2] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°50′28″ пн. ш. 24°54′59″ сх. д. / 49.84111° пн. ш. 24.91639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
254 м[3] |
| Водойми | р. Золочівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80716, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Єлиховичі, вул. Бродівська, 14 |
| Сільський голова | Крутник Орест Броніславович[4] |
| Карта | |
  Городилів | |
 Городилів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Городилів — село в Україні, у Золочівській міській громаді Золочівському районі Львівської області. Населення — 385 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Єлиховицька сільська рада[4].
Назва населеного пункту місцеві мешканці здебільшого пов'язують з давнім городищем, що знаходилося на стику землеволодінь Городилова, Сасова та Жулич. Не відкидаючи можливого впливу цього факту на назву поселення, дослідних давньої історії Надбужанського краю Андрій Квасецький зауважує, що топонім з суфіксом –ів (–ов) вказує на присвійний характер назви, яка найчастіше походить від імені чи прізвища засновників чи власників поселення. У цьому випадку таким ім’ям могло бути «Городило», що засвідчене в історичних джерелах і словниках. Воно утворене семантичним способом від слова «город» (місто) або ж «городище». Тобто, давній мешканець Городило міг бути вихідцем з якогось города (града) чи з сусіднього городища, або ж був засновником (будівничим) огородженої і укріпленої садиби на місці сучасного Городилова[5].
В історичних актах XV століття згадується переважно як «Hrodylov», хоча трапляються також варіанти «Hrodilov», «Hredylov». Але вже у 1532 році фіксується назва «Horodiŀov», а з 1649 року — «Horodylov»[5].
Після насильницького відторгнення Олеської землі від Волині Великого князівства Литовського) і приєднання її до Польського королівства у 1432 році Городилів, як і переважна більшість сіл Олеського ключа, був переданий у користування, а згодом у «довічну власність» Янові Сененському, який почав іменуватися «Олеським».
На першу письмову згадку про Городилів претендує судовий запис від 31 січня 1449 року, в якому згадується село Городилів, що належало до Олеського округу (повіту) — «Hrodylov districtu Olessko».[6]. Судовий спір стосувався, з одного боку, власника Городилова Яна Сененського, а з іншого — власника сусідніх Хильчиць Гліба Хильчицького. Предметом суперечки стали взаєморозрахунки між сторонами, що проводилися не грошима, а волами.
5 травня 1488 року на полі між Городиловом і Хильчицями був складений акт про те, що коморій Іван Островецький розмежував село Городилів, що належало до спадкових володінь Павла Сененського — «Павла з Олеська і Золочева», підкоморія львівського, сина Яна Сененського — від села Хильчиці — спадкової маєтності рідних братів-шляхтичів Ігнатка і Яцька.[7].
Серед мікротопонімів розмежувального акту згадувався Городилівський став, що розміщувався неподалік Хильчицького ставу і сполучався з ним потоком, а також колишній Городилівський ліс під назвою «Борек», який 1488 року вже значився власністю сусідніх Хильчиць.
1515 року власником Городилова виступає галицький підкоморій Фредруш, який успадкував частину олеських маєтків після одруження з Анною — дочкою Петра Сененського. А 1532 року згадується Станіслав Сененський, який продав Городилів разом з іншими поселеннями Золочівського ключа яворівському старості Андрієві Гурці[5].
У 1617—1619 роках відбулося розмежування маєтку Городилів Золочівського ключа Якуба і Яна Собеських з маєтком Жуличі Яна та Ядвіги Белжецьких[8].
1649 року Олекса Бай з Городилова присягав Теофілії Собеській, доньці засновника містечка Сасів руського воєводи Івана Даниловича, що через спустошення села під час недавніх воєнних дій, вимирання і поневолення людей не вдалося зібрати жодних податків[5].
Наприкінці XIX століття власником фільварку у Городилові було римо-католицьке чернече згромадження «Сестер милосердя», як мало у власності 1324 морги угідь, у тому числі 644 морги лісу, Селянам належало 1024 морги землі[9].
В селі діяла філіальна школа з українською мовою навчання, яка була заснована 1861 року. Станом на 1885 рік її відвідувало 72 дитини з 80, на яких поширювався шкільний обов'язок[10].
Станом на 1880 рік в селі мешкало 452 особи, з яких 345 греко-католиків, 75 римо-католиків і 32 юдеї, а вже до 1900 року кількість мешканців зросла до 675 осіб[8].
Зразком патріотизму і любові до «малої батьківщини» став благородний вчинок одного з господарів Городилова, який пожертвував 3 тисячі золотих ринських на будівництво сільського мурованого храму. На той час це була дуже значна сума[10].
Церква Воздвиження Чесного Животворного Хреста збудована у 1867 році. Цей храм унікальний тим, що в ньому збереглися портрети Антонія Ганьошина та Гарасима Сембая — ктиторів (засновників церкви), за кошти яких здійснювалось будівництво. Зараз портрети перебувають на реставрації та найближчим часом прекрасять стіни величного храму. Особливим є й те, що на той час, це була друга за рахунком мурована церква на території сучасної Золочівщини.
- Семен Шашкевич — дід Маркіяна Шашкевича, який був парохом в селах Жуличі та Городилів. Саме у той час народився батько Маркіяна Шашкевича — Семен Шашкевич.
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: ВПЗ с. Єлиховичі. Укрпошта. Процитовано 12 квітня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ Прогноз погоди в с. Городилів. weather.in.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ а б Єлиховицька сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ а б в г Давні згадки про Жуличі, 2016.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej… Т. XIV. — S. 281
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej… Т. IX. — S. 134—135
- ↑ а б Жуличі, 2013.
- ↑ Horodyŀów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 142. (пол.) (пол.)
- ↑ а б Sokalski M. Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki) [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]. — Złoczów: nakładem Towarzystwa Pedagogicznego oddziału złoczowskiego, 1885. — S. 79 (пол.)
- Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с. — ISBN 966-8461-36-3.
- Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / Упоряд., автор передмови та прим. Квасецький А. Т. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с.
- Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
- Ю. Юречко. Городилів і городилівці. — Львів : Львівська політехніка, 2012. — 192 с.
- Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardynskiego we Lwowie. — Lwów: Drukarnia Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich, 1868—1903. — T. I—XVII (пол.)
- Історична довідка про населені пункти Єлиховицької сільської ради: Село Городилів. elyhovichi.rada.org.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 12 квітня 2020.
- І лелека святкував 200-річчя храму у селі Городилові. Золочівська районна рада. 27 вересня 2011. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
.png){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |