Городище Мецамор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Городище Мецамор
Стоячі камені на руїнах городища Мецамор
40°07′35″ пн. ш. 44°11′12″ сх. д. / 40.126275° пн. ш. 44.18679444° сх. д. / 40.126275; 44.18679444
Типархеологічна пам'ятка
Країна Вірменія
Городище Мецамор. Карта розташування: Вірменія
Городище Мецамор
Городище Мецамор (Вірменія)
Мапа

CMNS: Городище Мецамор у Вікісховищі

Городище Мецамор, стоянка Мецамор — залишки старої фортеці, розташованої на південний захід від вірменського села Таронік Армавірської області.

Раніше вважалося, що місто Мецамор було зруйноване урартами під час залізного віку [1], а тепер дослідники вважають, що його знищили скіфські або кіммерійські кочівники[2].

Археологічні дослідження

[ред. | ред. код]

Дослідження в Мецаморі проводяться з 1965 року [3] До 1990-х років роботи проводилися вірменськими колективами під керівництвом Емми Ханзадян і Корюна Мкртчяна; у 2011–2013 рр. розкопками керував Ашот Піліпосян [4]. Усі знахідки експонуються в музеї, розташованому на місці. У 2013 році вірмено-польська археологічна експедиція розпочала роботу в Мецаморі в результаті співпраці між Інститутом археології та Польським центром середземноморської археології (обидва – Варшавський університет ) та Службою захисту історичного та культурного середовища та музейної резервації, Міністерства культури Республіки Вірменія. Кшиштоф Якубяк (IA UW) та Ашот Піліпосян є співдиректорами місії [5]. Якубяк каже, що Мецамор «відіграє важливу роль серед поселень Араратської долини» [1].

Центральна частина ділянки лежить на пагорбі, звідки відкривається вид на Араратську долину. Дослідження проводяться в укріпленій цитаделі та розташованому під нею так званому нижньому місті, а також на могильнику, розташованому приблизно за 500 м на схід. Уже в перші сезони була задокументована непорушена стратиграфічна послідовність від бронзового віку ( період Кура-Аракс ) до середньовіччя [6]. Найдавніші сліди заселення відносяться до рубежу IV тис. до н.е. ( епоха енеоліту ), наймолодші — до XVII ст.[4]. У добу пізньої бронзи та раннього заліза (XV—VIII ст. до н. е.) поселення стало важливим релігійним та економічним центром із розвинутим металургійним виробництвом. На південному схилі пагорба виявлено великий культовий комплекс, що складався з п'яти маленьких храмів з глиняними «каскадними» вівтарями. Найвідоміші знахідки включають прикраси, наприклад, золоті намиста та позолочені пояси із зображеннями полюючих левиць [5].

Музей у Мецаморі

[ред. | ред. код]

Історико-археологічний музей у Мецаморі був відкритий у 1968 році. Це сховище понад 22 000 експонатів, майже всі знайдені на місці.

Список літератури

[ред. | ред. код]
  • Якубяк К., Іскра М., Піліпосян А., Закян А. (2017). Попередній звіт про сезон 2016 в Мецаморі (Вірменія). Польська археологія в Середземномор'ї, 26/1 (2017)
  • Трусков Дослідження в Мецаморі проводяться з 1965 року.[2] До 1990-х років роботи проводилися вірменськими колективами під керівництвом Емми Ханзадян і Корюна Мкртчяна; у 2011–2013 рр. розкопками керував Ашот Піліпосян. [3] Усі знахідки виставлені в музеї, розташованому на місці. У 2013 році вірмено-польська археологічна експедиція розпочала роботу в Мецаморі в результаті співпраці між Інститутом археології та Польським центром середземноморської археології (обидва – Варшавський університет) та Службою охорони історико-культурного середовища та музею Заповідник, Міністерство культури Республіки Вірменія. Кшиштоф Якубяк (IA UW) та Ашот Піліпосян є співдиректорами місії.[1] скі, М., Багі, О. Аерофотозйомка некрополя та прилеглих полів у Мецаморі. Польська археологія в Середземномор'ї, 26/1 (2017)
  • Якубяк К., Піліпосян А., Іскра М. та Закян А. Мецамор, Перший попередній звіт сезонів 2013, 2014, 2015. Польська археологія в Середземномор’ї, 25 (2016)
  • Ханзадян Е., М. Дослідження в Мецаморі проводяться з 1965 року.[2] До 1990-х років роботи проводилися вірменськими колективами під керівництвом Емми Ханзадян і Корюна Мкртчяна; у 2011–2013 рр. розкопками керував Ашот Піліпосян. [3] Усі знахідки виставлені в музеї, розташованому на місці. У 2013 році вірмено-польська археологічна експедиція розпочала роботу в Мецаморі в результаті співпраці між Інститутом археології та Польським центром середземноморської археології (обидва – Варшавський університет) та Службою охорони історико-культурного середовища та музею Заповідник, Міністерство культури Республіки Вірменія. Кшиштоф Якубяк (IA UW) та Ашот Піліпосян є співдиректорами місії.[1] Кртчян К. і Парсамян Е. Мецамор: Усумнасірут'юн 1965–1966. peghumneri tvylnerov, Yerevan: Akademia Nauk Armianskoe SSR (1973)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Archeologists Discover New Findings in Metsamor, Asbarez, 12 вересня 2017Archeologists Discover New Findings in Metsamor, Asbarez, September 12, 2017
  2. Krzysztof Jakubiak and Kinga Bigoraj. "Metsamor: the Early Iron Age/Urartian settlement in the Aras Valley, Armenia." Cambridge University Press. 2020.
  3. Khanzadyan E., Mkrtchyan K. and Parsamyan E. Metsamor: Usumnasirut’yun 1965–1966t’t’. peghumneri tvyalnerov, Yerevan: Akademiya Nauk Armianskoe S.S.R. 1973
  4. а б Truszkowski, Marek; Bagi, Otto (2018). Aerial survey of the necropolis and the surrounding fields at Metsamor in Armenia. Polish Archaeology in the Mediterranean. 26/1: 570—578. doi:10.5604/01.3001.0012.1806.Truszkowski, Marek; Bagi, Otto (2018). "Aerial survey of the necropolis and the surrounding fields at Metsamor in Armenia". Polish Archaeology in the Mediterranean. 26/1: 570–578. doi:10.5604/01.3001.0012.1806. S2CID 133852077.
  5. а б Metsamor. pcma.uw.edu.pl. Процитовано 10 липня 2020."Metsamor". pcma.uw.edu.pl. Retrieved 2020-07-10.
  6. Jakubiak, Krzysztof (2017). Metsamor (Armenia): preliminary report on the excavations in 2013, 2014 and 2015. Appendix: Anthropological examination of burials from Metsamor in seasons 2013–2015. Polish Archaeology in the Mediterranean. 25: 553—572. doi:10.5604/01.3001.0010.2348.
  • Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Городище Мецамор
  • The Armenian History", by Armenia's National Academy of Sciences (1971)
  • "From the History of Ancient Armenia", by Dr.Suren Aivazyan
  • "Evolution of the World Alphabets", by Dr.Armen Melkonyan