Гречкові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гречкові
Гірчак зміїний (Persicaria bistorta L.),
ботанічна ілюстрація 1891 року
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Juss., 1789
Типовий рід
Гірчак (Polygonum)[1]
Підродини

Щавлеві (Rumicoideae)
Гречкові (Polygonoideae)
Коколобові (Coccoloboideae)

Вікісховище: Polygonaceae

Гречкові (Polygonaceae) — відділ покритонасінні (Magnoliophyta), родина дводольних рослин порядку гвоздикоцвітих.

Загальна біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]
Гречка звичайна
Спориш звичайний
Ревінь Федченко
Гірчак зміїний
Щавель альпійський

Переважно однорічні (гречка) і багаторічні (ревінь) трави (в умовах помірної зони), рідше чагарники (мюленбекія — Muehlenbeckia), дерева (кокколоба — Coccoloba) або ліани (гірчак бальджуанський — Polygonum baldshuanicus) (в тропіках і субтропіках).

Листки чергові, прилистки зростаються й утворюють тонку плівку — піхву, що обхоплює вузлувате стебло.

Суцвіття представлене китицями.

Квітки складаються з простої віночкоподібної або чашечкоподібної оцвітини з 5—6 частками, частіше двостатеві, правильні.

Кількість тичинок варіює від трьох до дев'яти.

Маточка одна, зав'язь одногнізда, верхня, з 2—3 стовпчиками, які мають головчасті або китицеподібні приймочки.

Плід — дво- або тригранний горішок, іноді — сім'янка; насіння з борошнистим ендоспермом.

Формула квітки: або

Запилення

[ред. | ред. код]

В родині гречкових відомо вітро-та комахозапилення. Квітки багатьох видів щавлю пристосовані до запилення вітром. Вони розташовуються на досить довгих квітконіжках, легко розгойдуються при поривах вітру, а великі перисті приймочки добре вловлюють пилок. У ентомофільних представників родини, наприклад у ревіня і гірчака, приймочки зазвичай голівчасті. У квітках гречкових комах приваблює нектар, який виділяють нектарники, розташовані при основі тичинок, іноді в квітках є нектароносні диски. Запилювачами є комахи з коротким хоботком, головним чином бджоли і мухи.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Для більшості гречкових характерно рясне цвітіння і плодоношення. Плоди зазвичай поширюються вітром, чому сприяють різні пристосування.  У багатьох видів щавлю три внутрішні частки оцвітини сильно розростаються до моменту плодоношення і оточують плід, не приростаючи до нього. Плоди щавлю добре плавають, так як на оцвітині зазвичай розвиваються особливі здуття — желвачки — з губчастої паренхімної тканини. Плоди деяких видів щавлю опадають взимку і переносяться вітром по снігу.  Іноді плоди гречаних поширюються тваринами. Наприклад, плоди бур'янистих рослин, таких, як щавель малий, або щавелек (Rumex acetosella) і спориш, розносяться разом з брудом, який прилип до ніг домашніх тварин.

У гречкових відомо не тільки насіннєве, але і вегетативне розмноження.

Поширення та екологія

[ред. | ред. код]

Родина гречкових налічує за різними даними від 750[2] до 1266[3] видів. Гречкові широко поширені на всіх континентах земної кулі, але особливо численні в північній помірній зоні. Центром їх видового різноманіття вважаються Центральна і Південна Америка.

Представники родини зростають в найрізноманітніших екологічних умовах. Багато представників є мезофітами, наприклад, гречка посівна (Fagopyrum esculentum), щавель кислий (Rumex acetosa) та ін. На альпійських високогірних луках зустрічається ревінь благородний (Rheum nobile). У вкрай посушливих умовах в пустелях Азії на слабозакрепленних пісках зростає джузгун (Calligonum). Деякі види є водними рослинами, наприклад, гірчак бородатий (Polygonum barbatum) в тропічних водоймах або гірчак земноводний (Polygonum amphibium) в умовах середньої смуги.

Зростають також вздовж доріг, по дворах, вигонах, берегах рік і т. ін. Широке поширення має спориш звичайний, або пташина гречка — дрібна рослина, яка добре переносить витоптування.

У посівах бур'янами є гірчак повстяний, гірчак лляний і витка гречка березкоподібна. Остання має виткі стебла заввишки від 10 до 100 см.

На вогких місцях росте водяний перець — однорічна рослина, отруйна, із смаком перцю; використовується як лікарська, кровоспинна. Декоративне значення має гречка сахалінська — висока багаторічна рослина, яка швидко відростає від кореневищ.

На луках зустрічається гірчак зміїний — багаторічна рослина з могутнім, червоподібно зігнутим кореневищем і види з роду щавель, наприклад щавель кінський, щавель горобиний, щавель кислий. Вони свідчать про надмірну кислотність ґрунту, який потребує вапнування.

Систематика

[ред. | ред. код]

За будовою ендосперму і циклічному або нециклічні розташуванню оцвітини родина гречкових ділиться на 3 підродини: щавлеві (Rumicoideae) з циклічною квіткою і нерумінованим ендоспермом; гречкові (Polygonoideae) з нециклічною квіткою і нерумінованим ендоспермом і коколобові (Coccoloboideae) зазвичай з нециклічною оцвітиною і румінованим ендоспермом.

Сайт «The Plant List» наводить список з 56 родів родини гречкових.[3]



Використання

[ред. | ред. код]
Морський виноград

Гречка звичайна — важлива сільськогосподарська культура. ЇЇ вирощують в усьому світі для отримання зерна. Крім того вона — чудовий медонос.

У пустелях Середньої Азії величезне значення має джузгун. Його використовують для укріплення сипучих пісків. Цей кущ легко укорінюється і поширюється завдяки численним плодам, щетинисті придатки яких сприяють перекочуванню їх по піску.

В овочівництві з гречкових вирощоють ревінь — велику багаторічну рослину з товстими дудчастими стеблами і великими листками, їх черешки вживають у їжу і в медицині.

Лікарські властивості гречкових відомі з глибокої давнини. Вони мають широке застосування у медичній практиці, як в'яжучі засоби, сечогінні, протигемороїдальні засоби, для припинення кровотеч. Із суцвіть гречки одержують глікозид рутин, який застосовують для зниження кров'яного тиску.

Серед гречкових є також фарбувальні рослини. З коренів спориша звичайного (Polygonum aviculare) і гірчака фарбувального (Polygonum tinctorium) одержують синю фарбу, жовту — з коренів щавлю кінського (Rumex confertus). У басейні річки Конго (Заїр) культивують щавель абіссінський (Rumex abyssinicus), що дає червону фарбу.

Деякі види гречкових, як, наприклад, гірчак сахалінський (Polygonum sachalinense), гірчак Вейріха (Polygonum wyrichii) і гречка японська (Polygonum cuspidatum), використовуються як декоративні рослини.

Гречкові в Україні

[ред. | ред. код]

У флорі України види родини Гречкові представлені трав'янистими рослинами.

Три види гречкових Кисличник двостовпчиковий, Кучерявка відігнута, Кучерявка кущова входять до Червоної книги України.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [[https://web.archive.org/web/20130323134948/http://www.tropicos.org/Name/42000078 Архівовано 23 березня 2013 у Wayback Machine.] Polygonaceae в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду] (англ.)
  2. Енциклопедія «Рослини світу». Архів оригіналу за 14 лютого 2016. Процитовано 12 січня 2013.
  3. а б The Plant List. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 14 січня 2013.
  4. Червона книга України 2013. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 13 січня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]