Григорівський десант
| Григорівський десант | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Німецько-радянська війна Оборона Одеси | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Командувачі | |||||||
| контр-адмірал Горшков С. Г. | |||||||
| Військові сили | |||||||
| КР — 2, ЕМ — 3, сили десанту: морський — близько 1 900 чол., повітряний — 23 чол. | |||||||
| Втрати | |||||||
| до 30 осіб убитими, понад 400 — пораненими | |||||||
 |
| Ця стаття є частиною серії статей про історію міста Одеса |
| — |
|---|
 Портал •  Проєкт |
Григо́рівський деса́нт — успішна тактична операція, морський десант, здійснений радянськими військами під час оборони Одеси 22 вересня 1941 року з метою сприяння Приморській армії в розгромі угруповання румунських військ, які наступали на Одесу з району Гільдендорфу і Фонтанки.
В серпні-вересні 1941 року в районі Одеси склалося важке становище: в результаті запеклих боїв наприкінці серпня румунські війська потіснили частини Одеського оборонного району (ООР) в його східному секторі. Румунські дивізії знаходились на відстані 10-12 км від міста. Артилерійські батареї встановлені поблизу Чабанки та Гільдендорфу вели вогонь по місту, порту і вхідному фарватеру. Придушення батарей противника ударами авіації і вогнем корабельної і польової артилерії виявилося малоефективним.
З метою покращення оборонних позицій військ Одеського оборонного району на правому фланзі оборони та ліквідації румунських далекобійних артилерійських батарей було ухвалене рішення провести комбіновану наземно-морську контрнаступальну операцію, яка включала в себе узгоджений удар 157-ї та 421-ї стрілецьких дивізій по позиціях 13-ї і 15-ї піхотних дивізій румунів з одночасним комбінованим повітряно-морським десантом в найближчий тил румунських військ: в районі села Григорівка в тил румунським дивізіям мав висадитися 3-й морський полк[1], а в район висоти 57,3 (північніше колишнього села Шицлі — на північ нинішнього с. Змієнкове та південний захід від с. Булдинка) планувалося висадити парашутний десант чисельністю до взводу для дезорганізації управління військами противника. У зв'язку з тим, що авіація не могла забезпечити панування в повітрі, було вирішити здійснити висадку десанту не на світанку, а вночі.
Сили десанту: 3-й морський полк (командир капітан К. М. Корень) і парашутно-десантна група. Полк, включав в себе три батальйони морської піхоти загальною чисельністю 1920 чоловік — головним чином червонофлотців-запасників і добровольців зі складу екіпажів кораблів і частин Севастопольського гарнізону та мінометну батарею (дев'ять 82-мм мінометів зразка 1938 року)[2]. Парашутно-десантна група чисельністю 23 чоловіки була також сформована в Севастополі. Група формувалася з червонофлотців, які служили у авіаційних частинах Чорноморського флоту. Командування розраховувало, що до парашутної групи будуть відібрані військовослужбовці, які мають повітряно-десантну підготовку, тому парашутних тренувань не проводили[3].
Десантно-висадочні засоби: канонерський човен «Красная Грузія» (рос. «Красная Грузия», колишній десантний корабель типу «Ельпідіфор»), буксир «Алупка», 22 малі катери — сторожові катери типу «МО» і рейдові катери типу «КМ», 10 самохідних баркасів одеської військово-морської бази[4].
Загін кораблів вогневої підтримки: легкі крейсери «Красний Крим» (рос. «Красный Крым», командир капітан 2 рангу А. І. Зубков), «Красний Кавказ» (рос. ««Красный Кавказ»», командир капітан 2 рангу О. М. Гущин), дивізіон ескадренних міноносців під командуванням капітана 2 рангу Б. А. Пермського — есмінці «Бойкій» (рос. «Бойкий»), «Бєзупрєчний» (рос. «Безупречный»), «Бєспощадний» (рос. «Беспощадный»). Через відсутність спеціалізованих десантних кораблів доставка десанту з Севастополя в район висадки здійснювалася кораблями ЗКВП[4].
Авіаційну підтримку здійснювали 63-я бомбардувальна авіабригада ЧФ, 69-й винищувальний авіаполк ООР[3][4].
Планування і підготовку операції очолював контр-адмірал Л. А. Владимирський. Безпосереднє керівництво операцією здійснював командир бригади крейсерів контр-адмірал С. Г. Горшков.
Десантний загін (ДесЗ) в складі крейсерів «Красний Крим» і «Красний Кавказ» з морськими піхотинцями на борту та есмінців вийшов з Севастополя в напрямку Одеси о 13:30 21 вересня. Авіаційне прикриття кораблів здійснювали дві пари винищувачів І-16 та гідролітаків МБР-2. Об 1:14 22 вересня, кораблі вийшли в точку зустрічі з загонами висадочних засобів та вогневої підтримки десанту, в 15 — 20 кабельтових від берега на траверсі села Григорівка.
С. Г. Горшков вирішив почати висадку за планом, не чекаючи підходу інших корабельних загонів, і використовувати для висадки першої хвилі десанту корабельні баркаси і шлюпки. О 1:21 кораблі ЗКВП розпочали артпідготовку. Висадка першої хвилі десанту розпочалась о 1:33. Перший ешелон дістався берега через 25-30 хвилин із захопив плацдарм висадки для наступних десантних груп. Тим часом кораблі поставили вогневу завісу на флангах і по фронту ділянки висадки.
На три хвилини раніше початку висадки морського десанту, о 1:30 в район висоти 57,3 (н. п. Шицлі) в тилу противника з літака ТБ-3 був висаджений повітряний десант який, після декількох годин бою з'єднався з морським десантом. Висадка морського десанту булла завершена приблизно о 5:30 ранку.
Сили десанту відразу розгорнули наступ на позиції румунських військ в напрямках: 1-й батальйон Чабанка — Нова Дофінівка, 3-й батальйон Шицлі — Стара Дофінівка. 2-й батальйон складав другий ешелон наступу, перебуваючи у резерві. Десант за підтримки корабельної артилерії — есмінців «Бойкій», «Бєзупрєчний», «Бєспощадний», а також штурмової, бомбардувальної та винищувальної авіації до 18:00 22 вересня потіснив противника та вийшов на рубіж Чабанка — висота 57,3 — Стара Дофінівка — Нова Дофіновка. До ранку 23 вересня підрозділи десанту з'єднались з частинами 421-ї дивізії, знищивши близько 200 румунських солдатів та офіцерів, захопив чотирьохгарматну далекобійну артилерійську батарею. Втрати морського полку без урахування парашутистів склали 29 убитих та 407 поранених.
В результаті комбінованої операції були повністю розгромлені 13-а і 15-а румунські піхотні дивізії, румунські війська були відкинуті в східному секторі оборони Одеси на 5-8 кілометрів на північний схід, втративши при цьому, як далекобійну артилерію, так і можливість вести артилерійський вогонь по місту і порту. Противник втратив понад дві тисячі чоловік тільки убитими і полоненими. Морськими піхотинцями і стрілецькими дивізіями ООРу в ході боїв було захоплено 6 танків і танкеток, 39 гармат, 15 мінометів, 127 ручних і станкових кулеметів, понад 1100 гвинтівок і автоматів, а також багато боєприпасів, військового майна і техніки[2]. Ударами авіації по аеродромам противника було знищено до 20 літаків.
- ↑ Морская пехота и морские стрелковые соединения в летне-осенней кампании 1941 года. Павел Войлов. Военно-исторический журнал. 2004. [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Григорьевский десант Черноморского флота первый крупный десант советского военно — морского флота в начале Великой Отечественной войны. Константин Колонтаев. Исторический вестник «Дорогами тысячелетий». 08.04.2011 [Архівовано 3 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Григорівський десант у контексті оборони Одеси. Олег Верешковський. «ХайВей». 13.05.2009. Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 20 лютого 2012.
- ↑ а б в Героическая Одесса. Черноморский флот России. Под. ред. Комоедова В. П. Симферополь: Таврида. 2002. ISBN 966-584-194-7 °C. 224—225 (рос.)
- Григорьевка // Великая Отечественная война 1941–1945: энциклопедия. — под. ред. М. М. Козлова. — Москва : Советская Энциклопедия, 1985. — С. 222.
- Доценко В. Период флотов роазнородных сил. // Флоты XX века. История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — Москва : ЭКСМО, 2003. — Т. 2 кн. 1. — С. 622-623. — ISBN 5-699-04857-X.
- В огне Великой Отечественной. Героическая Одесса. // Российский Черноморский флот. Исторический очерк. — под. ред. А. Д. Клецкова. — Симферополь : ДИАЙПИ, 2008. — С. 232-234. — ISBN 978-966-491-038-2.
Події 22 вересня