Грицай Дмитро

Дмитро Грицай-Перебийніс
Дмитро Грицай-Перебийніс;
Генерал-хорунжий
	Генерал-хорунжий УПА Дмитро Грицай-Перебийніс
Загальна інформація
Народження	1 квітня 1907; Верхній Дорожів, Дрогобицький район, Україна
Смерть	19 грудня 1945 (38 років); Прага, Чехословаччина; (повішення)
Alma Mater	ЛНУ ім. І. Франка і Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка
Псевдо	«Перебийніс»
Військова служба
Командування
	Начальник Головного військового штабу УПА; (01.1944-†12.1945)
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перебийніс.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грицай.

Дмитрó Грицáй-Переб́ийніс (при народженні Дмитро Грицай, псевдо: «Перебийніс», «Дуб», «Олег», «Сірко» 1 квітня 1907, село Дорожів, нині Верхній Дорожів, Дрогобицький район — 22 грудня 1945, Прага, нині Чехія) — український політичний і військовий діяч, референт Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях у 1933–1934 рр., генерал-хорунжий УПА, з січня 1944 року — начальник її Головного військового штабу.

Життєпис

Народився в селі Дорожів, тоді Самбірського повіту, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині село Дрогобицького району Львівської області, Україна.

Середню освіту здобув у Дрогобицькій українській гімназії імені Івана Франка. Ще навчаючись у гімназії, брав участь у діяльності Організації Вищих Класів Українських Гімназій — керував її самбірським осередком, Пласту, а згодом став членом Української Військової Організації. В 1928 році вступив на фізико-математичний факультет до Львівського університету. Не закінчивши навчання, був мобілізований до польського війська^[1].

Членство в ОУН

Проходив військову службу у польській армії, з відзнакою закінчив навчання в офіцерській школі. В цей період свого життя став членом Організації Українських Націоналістів. З 1933-го керівник Військової Референтури Крайової Екзекутиви ОУН. В 1934 році заарештований польською поліцією і протягом двох років був ув'язнений у концтаборі «Береза Картузька». Після звільнення з концтабору Грицай продовжив навчання в університеті. В 1939 був знову ув'язнений у Березі Картузькій. Звільнений у вересні 1939 після розвалу польської держави. В 1940-41 — член Революційного Проводу ОУН і учасник Другого Великого Збору ОУНР (Краків 1-4.04.1941).

Боротьба у лавах УПА

В 1941-43 роках Грицай брав активну участь у партизанській боротьбі проти гітлерівців. Восени 1941 року — очолив Крайовий Військовий Штаб ОУН, який займався викриттям тактичних планів німецького командування, створенням складів зі зброєю і боєприпасами, підготовкою офіцерських кадрів для майбутньої української армії.

На початку грудня 1942 року у Львові зібралася на конференцію військова референтура ОУН, щоб відзвітувати Проводу за проведену роботу з підготовки до формування військових сил.

4 грудня 1942 року нацисти провели широкомасштабну облаву, в ході якої схопили 18 оунівців, переважно працівників військової, пропагандистської і організаційної референтур Проводу, в тому числі 3-х членів Проводу ОУН(б): Івана Климіва («Легенда»), Ярослава Старуха («Синій», «Стяг») і Дмитра Грицая («Дуб», «Перебийніс»). «Легенда» був убитий під час допитів цього ж дня. Дмитро Грицай разом з Ярославом Старухом були звільнені з ув'язнення засобами СБ ОУН у вересні 1943.

З січня 1945 року він очолив центральний керівний орган УПА — Головний військовий штаб. 1 листопада 1945 року Дмитру Грицаю було присвоєно звання генерал-хорунжого.

Перехід на Захід і загибель

19 грудня 1945 року разом з членом Проводу ОУН Дмитром Маївським, виконуючи завдання Української Головної Визвольної Ради, потрапив у засідку чеської поліції при переході через чесько-німецький кордон (мали зустрітись в Німеччині з С.Бандерою і Я.Стецьком), під час затримання Маївський вчинив самогубство (застрелився). Був захоплений в полон і після тортур страчений в тюрмі у Празі 22 грудня 1945 (згідно інших даних, зокрема Чижевського, повісився у своїй камері після довгих тортур).

Нагороди

Згідно з Постановою УГВР від 11.10.1952 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/52 від 12.10.1952 р. генерал-хорунжий УПА Дмитро Грицай — «Перебийніс» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.

Вшанування пам'яті

У Львові є вулиця Генерала Грицая.
У багатьох містах України є Вулиця Героїв УПА, до яких належить і Генерал Дмитро Грицай.
14.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Золотий хрест заслуги УПА (№ 005) переданий Богдану Грицаю, сину Дмитра Грицая — «Перебийноса».

Див. також

Джерела та література

Стасюк О. Й. Грицай Дмитро [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 204. — ISBN 966-00-0405-2.
Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.

Примітки

↑ Український генерал помер у в'язниці від тортур. 22.12.2024, 09:25

Посилання

Віллі Вірзінґ — гестапівський ліквідатор ОУН [Архівовано 31 січня 2013 у Wayback Machine.]

[1] Український генерал помер у в'язниці від тортур. 22.12.2024, 09:25

[1]

Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України · Енциклопедія України в Інтернеті · Prabook
Нормативний контроль	Freebase: /m/03d2xb3

п о р Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті)
Українське Державне Правління (з 30.06.1941)	Голова та керівник ресорту соціальних реформ — Ярослав Стецько Перший заступник голови і міністр здоров'я — Мар'ян Панчишин, заступники— Роман Осінчук, Олександр Барвінський Другий заступник голови — Лев Ре́бет Міністр оборони — Всеволод Пе́трів, заступники — Роман Шухевич та Олекса Гасин Міністр внутрішніх справ — Володимир Лисий, заступник — Кость Паньківський Міністр державної безпеки — Микола Лебедь Міністр зовнішніх справ — Володимир Стахів, заступник — Олександр Марітчак Міністр справедливості (судове міністерство) — Юліян Федусевич, заступник — Богдан Дзерович Міністр народного господарства — Юліян Павликовський, держсекретарі — Дмитро Яців та Роман Ільницький Міністр сільського господарства — Євген Храпливий Міністр фінансів — Ілярій Ольховий Міністр лісництва — Андрій Пясецький Міністр освіти і віровизнання — Володимир Радзикевич Міністр інформації та пропаганди — Олесь Гай-Головко, держсекретарі — Осип Позичанюк, Ярослав Старух Міністр політичної координації — Іван Климів Міністр пошти і телеграфу — Н. Мороз Начальник державної канцелярії — Михайло Росляк Комісар Української народної міліції м.Львова — Євген Врецьона Заступник референта СБ — Іван Равлик
Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944)	Учасники 1-го Великого Збору Кирило Осьмак — Президент УГВР, Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР, Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР, о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР, Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента), Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР, Омелян Логуш — член ЗП УГВР, Катерина Мешко, Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР, Зенон Пеленський — член Президії УГВР, Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944) Василь Потішко — член ЗП УГВР, Мирослав Прокоп — член Президії УГВР, Дарія Ребет — член Президії УГВР, Павло Турула — член ЗП УГВР, Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР, Лев Шанковський — член ЗП УГВР, Павло Шумовський — член ЗП УГВР, Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР. Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР. Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі: Іван Багряний — член УГВР, Євген Врецьона — член ЗП УГВР, о. Микола Галянт — член УГВР, о. Олександр Малиновський — член УГВР, Василь Охримович — член УГВР і ЗП УГВР (1946 — 1951), Кооптовані члени УГВР: Осип Дяків-«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950) проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949), Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР, Петро Федун-«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР, о. Микола Хмільовський — член УГВР, Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952); Роман Кравчук-«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951). Михайло Дяченко-«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952);
Українська Повстанська Армія	Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954)
Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА)	Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949)
УПА-Північ	Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951)
УПА-Захід	Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949)
УПА-Південь	Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — )
УПА-Схід	Командир не призначений
СБ ОУН	Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948)