Перейти до вмісту

Грицак Євген Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Грицак Євген)
Грицак Євген Михайлович
Народився5 січня 1890(1890-01-05)
с. Пиратин, нині Радехівський район, Львівська область, Україна
Помер23 жовтня 1944(1944-10-23) (54 роки)
Словаччина
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національністьукраїнець
Діяльністьмовознавець
Відомий завдякипедагог, мовознавець, публіцист
Alma materТернопільська гімназія
Науковий ступіньдоктор філософії[1]
Знання мовукраїнська і німецька

Грицак Євген Михайлович (5 січня 1890, с. Пиратин, нині Радехівського району Львівської області — 23 жовтня 1944, Словаччина) — український педагог, мовознавець, публіцист.
Батько Павла та Петра Грицаків[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Тернопільську українську гімназію (1908). Навчався у Львівському та Краківському університетах.

Професор українських гімназій у Перемишлі (1922—1939) та Ярославі (1940—1944). Протягом 1915—1920 — вчителював у Миргороді, Києві; співпрацював з Термінологічною комісією ВУАН; у 1920—1922 — директор гімназії села Могильна Гайсинського повіту Подільської губернії (тепер село Могильне Гайворонського району Кіровоградської області).

У 1940—1943 роках — професор і доктор Української державної гімназії у Ярославі. Викладав українську і латинську мови, пропедевтику, завідував гімназійною бібліотекою, був керівником літературно-наукового гуртка.

Пропав за нез'ясованих обставин у таборі для переміщених осіб Оремлаз, де був заарештований більшовицькими партизанами. Одна із версій загибелі: Євгена Грицака застрелив місцевий партизан-комуніст 23 жовтня 1944[3]. Місце поховання невідоме.

Праці

[ред. | ред. код]

Автор праць з діалектології, термінознавства, ономастики, словотвору, культури мови, лінгводидактики:

Разом з Костем Кисілевським уклав «Українсько-польський і польсько-український словник» (т. 1—2, 1930—1931, 1990).

Грицак досліджував творчість Горація, Тараса Шевченка, Миколи Устияновича, Маркіяна Шашкевича, Григорія Цеглинського, Петра Карманського; вивчав історію української церкви, календарні обряди, фольклор Перемищини.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/66891/edition/62820/content
  2. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  3. My Calendar | Педагогічний музей України (ru-RU) . Процитовано 8 травня 2020.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]