Перейти до вмісту

Грицівка

Координати: 50°55′2″ пн. ш. 33°3′20″ сх. д. / 50.91722° пн. ш. 33.05556° сх. д. / 50.91722; 33.05556
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Грицівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Тер. громада Талалаївська селищна громада
Код КАТОТТГ UA74080190080059076
Основні дані
Засноване 1666
Населення 237
Площа 1,2 км²
Густота населення 197,5 осіб/км²
Поштовий індекс 17213
Телефонний код +380 8–04634
Географічні дані
Географічні координати 50°55′2″ пн. ш. 33°3′20″ сх. д. / 50.91722° пн. ш. 33.05556° сх. д. / 50.91722; 33.05556
Середня висота
над рівнем моря
128 м
Водойми Ромен
Найближча залізнична станція Талалаївка
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 17212, село Рябухи, вулиця Садова, 9а
Карта
Грицівка. Карта розташування: Україна
Грицівка
Грицівка
Грицівка. Карта розташування: Чернігівська область
Грицівка
Грицівка
Мапа
Мапа

Гри́цівка — село в Чернігівській області України. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Входить до складу Талалаївської селищної громади. Розташоване на правому березі річки Ромен, за 10 км від залізничної станції Талалаївки. Населення — 237 осіб, площа — 1,2 км².

Археологія

[ред. | ред. код]

Біля села є курган II-I тисячоліття до н. е. і городище XI-XIII століть з поселеннями II-I тисячоліття до н. е. і XI-XIII століть[1].

Історія

[ред. | ред. код]

У 17-18 століттях — передмістя сотенного центру міста Красний Колядин, за 2 версти через річку. Вперше згадується 1666. Тоді ж входило до Красноколядинської сотні Прилуцького полку.

1666 — 7 господарств селян, які «орали на 2-х волах»; козаки не показані.

1729 налічувало 25 дворів селян і 9 дворів підсусідків (козаки не показані).

1780 — 9 дворів (10 хат) селян, якими володіли красноколядинський сотник Петро Семенович Максимович і сотник Глинської сотні Антон Крижанівський, 7 дворів (9 хат) і 4 хати підсусідків. Того року вже вказано станове козацьке населення — 29 дворів (49 хат) козаків, 2 двори (2 хати) і 2 бдв. хати козачих підсусідків.

Біля Грицівки розташовувалися кургани скіфського часу (5-3 ст. до н. е.), виявлені городища і поселення періоду Київської держави (9-13 ст.). Після анексії Гетьманщини Російською імперією, Грицівка 1782 відійшла до Роменського повіту Чернігівського намісництва.[2] У 1802р в зв'язку з утворенням Чернігівської губернії село Грицівка увійшло до Конотопського повіту. Згідно «Списка населённых мест: Черниговская губерния» в 1859р в селі Грицівка нараховувалося 86 дворів. Проживало 313 чоловіків і 236 жінок (549 жителів)[3]. Особливо славилися грицівчани у вирощуванні тютюну.

Селище є на мапі 1812 року.[4]

З 1917 — у складі УНР. Козацька частина села активно підтримала відновлену українську державу, взявши участь у війні проти російських більшовиків (зокрема, хорунжий Володимир Назаренко). З 1921 — стабільний комуністичний режим, який з 1929 вдався до систематичного терору проти незалежних господарників. 1932 комуністи почали убивства голодом, відтак село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР.

Восени 1941 сталінська влада залишила село, 1943 — повернулася.

З 1991 — у складі Талалаївського району держави Україна.

До 2020 року було підпорядковане Рябухівській сільській раді.

Уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чернігівщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1007 с. — ISBN 5-88500-011-5.
  2. Шкоропад Д. О., Савон О. А. — Прилуччина: Енциклопедичний довідник. 2007. — 132 с.
  3. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 48 : Черниговская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1866. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
  4. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник. 2007. — 132 с.