Губаренко Ірина Віталіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Губаренко.
Ірина Віталіївна Губаренко
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження30 червня 1959(1959-06-30)
Місце народженняХарків
Дата смерті10 жовтня 2004(2004-10-10) (45 років)
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоУкраїна
ПрофесіяКомпозитор
ОсвітаХарківський державний музичний ліцей (1979) і Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1984)
ІнструментиФортепіано
ЗакладХарківський обласний театр юного глядача імені Ленінського комсомолу
БатькоГубаренко Віталій Сергійович
МатиЧеркашина-Губаренко Марина Романівна

Іри́на Віта́ліївна Губаре́нко (30 червня 1959, Харків — 10 жовтня 2004, Харків) — український композитор, театральний діяч, поетеса.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 30 червня 1959 року в Харкові, у відомій театрально-музичній родині Черкашиних-Губаренко. Великий вплив на її виховання спричинили дід — режисер, актор-«березілевець» та театральний педагог Роман Черкашин та бабуся, актриса Юлія Фоміна. Вибір музичної професії був обумовлений прикладом батьків, композитора Віталія Губаренка та музикознавця Марини Черкашиної-Губаренко.

Після закінчення в 1979 році Харківської спеціалізованої музичної школи вступила до Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського на композиторське відділення, в клас професора В. М. Золотухіна.

Закінчивши інститут в 1984 році, прийшла працювати в Харківський театр юного глядача завідувач музичної частини, де створювала музику до вистав протягом двадцяти років. За роки роботи в театрі нею було озвучено понад 20 постановок театру[1].

У 1987 р. разом з молодими акторами ТЮГу, за участі Романа Черкашина створила студійний колектив «Бідний театр». За роки його існування поставила як режисер композицію по «Ромео і Джульєтті» В. Шекспіра, вистави «Белые розы, розовые слоны» за п'єсою В. Гібсона, «Кроткая» за повістю Ф. Достоєвського, «В ім'я твоє» (українська містерія) — власну інсценізацію повісті В. Підмогильного «Остап Шаптала», а також кілька поетичних програм. Роботи «Бідного театру» були показані в Харкові і в Києві.[2]

Могила Ірини Губаренко

Крім театральної музики Губаренко написала кілька десятків романсів і пісень на власні тексти. Її перу належать симфонічна поема «Ахтамар», ряд камерних музичних творів — фортепіанні прелюдії, вокальні цикли, соната для гобоя, рок-опера «Соляріс».

З юнацького віку писала вірші і прозу, посмертно надруковані в збірці «Поэтические медитации» (Київ, 2005), а також у журналі «Соти», 2005, № 11.[2]

Останні роки життя активно займалася театральною критикою, друкувалася в газеті «Дзеркало тижня»[3] (у тому числі під псевдонімом Ірина Арнаутова[3]), журналі «Театр-кіно». Працювала над кандидатською дисертацією на тему «Режисерські концепції ХХ століття у світлі аналітичної психології», як пошукувач кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України.

Померла після тяжкої хвороби у 45-річному віці 10 жовтня 2004 року[4]. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком (ділянка № 49а, 50°25′0.50″ пн. ш. 30°30′6.4″ сх. д. / 50.41681° пн. ш. 30.50178° сх. д. / 50.41681; 30.50178).

Творчий доробок (частковий)

[ред. | ред. код]
  • Сонатина для гобоя з фортепіано (1979);
  • Три фортепіанні прелюдії (1982);
  • Рок-опера «Соляріс» (1981);
  • Симфонічна поема «Ахтамар» (1984);
  • Камерна опера «Ведмідь» за оповіданням А. Чехова (1989),
  • Вокальний диптих на вірші Івана Драча (1981),
  • Монолог Кассандри для мецо-сопрано і фортепіано на вірші Лесі Українки (1985);
  • Вокальний цикл на вірші Л. Кисельова «Заспівайте, сестро» (1987);
  • Три пісні на вірші Л.  Кисельова для тенора з фортепіано (1988).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сыграть спектакль можно и без слов, а вот без музыки — трудно… - Новости Харькова | Газета ВРЕМЯ. timeua.info. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 18 квітня 2020.
  2. ↑ а б Вона була душею колективу. Газета "День". Архів оригіналу за 23 липня 2019.
  3. ↑ а б Страница автора. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 18 квітня 2020.
  4. ↑ І смерть, як і колись, обман

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Губаренко М. Губаренко Ірина // Українська музична енциклопедія. — Т. 1. — Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2006. — С. 548—549. ISBN 966-02-4100
  • Сайт сім'ї Губаренків [Архівовано 23 липня 2013 у Wayback Machine.]
  • Губаренко И. Поэтические медитации: Стихи. Рассказы. Зарисовки. — Киев : Автограф, 2005. — 213 с. — 500 прим.
  • Губаренко И. Римский роман: Проза. Поэзия. Драматургия. Публицистика. Критика / Ирина Губаренко. — Харьков: Акта, 2011. — 621 с. — (рос.). — ISBN 978-966-8917-39-4
  • Черкашина-Губаренко М. Композиторка, поетка, театральна діячка Ірина Губаренко / Марина Черкашина-Губаренко // Губаренко І. Соляріс: клавір. — Житомир: Бук-Друк, 2022. — С. 3—7. — ISBN 979-0-9007192-9-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Губаренко_Ірина_Віталіївна