Черкашин Роман Олексійович
| Черкашин Роман Олексійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 1906[1] Старокостянтинів, Російська імперія | |||
| Помер | 1993[1] Харків, Україна | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор, кіноактор, актор театру, театральний режисер, викладач університету | |||
| Відомі учні | Чернова Мар'яна Володимирівна | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Рома́н Олексі́йович Черка́шин (3 (16) березня 1906, Старокостянтинів — 7 листопада 1993, Харків)[2] — український актор, режисер і педагог.
По закінченні школи вчителював у містечку Красилів Старокостянтинівського повіту. Захоплення Черкашина театром почалося в місцевому клубному драмгуртку. Гуртком керувало подружжя акторів Київського російського театру В'ячеслав Домородський і Ольга Нертовська, які тимчасово переїхали зі столиці, рятуючись від голоду й розрухи.[3]
У 1925 р. вступив на російське відділення Музично-драматичного Інституту ім. М. Лисенка в Києві, яке очолювали О. Смирнов та О. Смирнова-Іскандер. Через закриття російського відділення у 1926 р. перейшов на українське відділення, на курс Г. Ігнатовича.[3]
У 1927—1928 навчався на драматичних курсах Ю. Завадського у Москві.[2]
З 1928 р. працював у театрі «Березіль».[2]
Після усунення Л. Курбаса — режисер у Харківському театрі імені Тараса Шевченка. Ставив із М. Крушельницьким «Дай серцю волю…» М. Кропивницького (1935), «Євгенія Ґранде» за О. де Бальзаком (1940), «Приїздіть у Дзвонкове» (1946), «Макар Діброва» О. Корнійчука (1948) та ін.
З 1931 р. — викладач Харківського театрального інституту (з 1963 р. — Харківський інститут мистецтв).[2]
Роман Олексійович один із найкращих авторів-читців, чим набув широкого визнання. У 1947 році йому присвоєно звання Заслуженого артиста УРСР.
Дружина — Фоміна Юлія Гаврилівна, українська акторка Харківського українського драматичного театру імені Т. Г Шевченка. Донька — Черкашина-Губаренко Марина Романівна, український музикознавець, музичний критик, педагог, лібретист, академік Національної академії мистецтв України. Онука — Губаренко Ірина Віталіївна, композитор, письменниця.
Помер 7 листопада 1993 р. в Харкові.[2]
- «Художнє читання, техніка та логіка мови» (1955)
- «Робота читця над художнім твором» (1958)
- «Виразне читання» (1960)
- «Художнє слово на сцені» (1989)
- «Ми — березільці» (спогади, журн. «Сучасність», 1996, № 6-8).[2]
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г д е Черкашин Роман Олексійович. 1906-1993 український актор, режисер, театральний педагог і театрознавець. Фонд № 1229. Опис № 1 справ постійного зберігання (PDF). Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.
- ↑ а б Музей театрального, музичного та кіномистецтва України — Черкашин О. tmf-museum.kiev.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9.
- Черкашин Роман Олексійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 737-738.
- Учитель виразного життя
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |