Губариха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губариха
Витік
• координати50°07′37″ пн. ш. 26°21′19″ сх. д. / 50.12694° пн. ш. 26.35528° сх. д. / 50.12694; 26.35528
ГирлоВілія
• координати50°10′43″ пн. ш. 26°16′19″ сх. д. / 50.17861° пн. ш. 26.27194° сх. д. / 50.17861; 26.27194
БасейнДніпра
Країни:Україна Україна
Хмельницька область
Довжина12 км
Площа басейну:48,9 км²

Губариха[1] — річка в Україні, у Білогірському районі Хмельницької області. Права притока Вілії, (басейн Дніпра).

Довжина річки 12 км, площа басейну водозбору 48,9 км²[2], найкоротша відстань між витоком і гирлом — 8,26 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,45. Формується багатьма безіменними струмками та загатами. Переважно каналізована[3].

Розташування

[ред. | ред. код]

Бере початок на північно-східній околиці села Держаки. Тече переважно на північний захід через Загірці, Велику Боровицю, Малу Боровицю і на західній околиці Загреблі впадає у річку Вілію, ліву притоку Горині.

Населені пункти вздовж берегової смуги: Кур'янки, Іванівка.

Цікавий факт

[ред. | ред. код]
БОРОВИЦЯ, с, Острозький пов., положене над ставами, які й утворює тут річка Губариха. В кінці 19 ст. було там разом з с. Боровичкою 135 домів і 1,062 жителів.

Церква св. Миколая, дерев'яна, з 1738 р. (про стару згадується ще перед 1583 р.) на місці старої. Село положене в дуже гарній околиці, невеличкий палац. Село багате і має 60% мурованих домів. Земля дуже врожайна, лісовий чорнозем. Школа церк. прих. з 1871 р. .[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Перерославська волость // Острозький повіт // с. Велика Боровиця // р. Губариха // № 1551. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 24 грудня 2019.
  2. Водні ресурси області // Басейн річки Дніпро // с. Боровиця // № 37 Б/н
  3. google.com.ua/maps/@50.1652142,26.2887596,13z?hl=uk. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  4. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.

Джерела

[ред. | ред. код]