Перейти до вмісту

Гулько Олег Васильович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олег Васильович Гулько
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження9 лютого 1972(1972-02-09)
м. Заліщики, Тернопільська область, Україна
Смерть7 липня 2014(2014-07-07) (42 роки)
біля міста Щастя під Луганськом, Україна
ПохованняЗаліщики Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Сухопутні війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин Тернопільської області
Почесний громадянин Тернопільської області
CMNS: Гулько Олег Васильович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Гулько.

Оле́г Васи́льович Гулько́ (9 лютого 1972, м. Заліщики Тернопільської області — 7 липня 2014, біля міста Щастя під Луганськом) — український військовик, старший сержант батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Середню освіту здобув у Заліщицькій середній школі імені Осипа Маковея, продовжив навчання у Кременецькому лісотехнічному технікумі, Заставненському училищі. Після навчання пішов в армію, отримав звання сержанта. Працював будівельником.

Зовнішні відеофайли
 На Тернопільщині провели у останню путь 42-річного Олега Гулька на YouTube // ТСН. — 2014. — 9 липня.
 Прощання з Героєм Гульком Олегом на YouTube // Відеоканал Івана Кулика. — 2014. — 9 липня.
 Панахида у Чорткові за воїна Олега Гулько на YouTube // Бучацька єпархія УГКЦ. — 2014. — 10 липня.
 1 частина Панахида у Чорткові за воїна Олега Гулько на YouTube // Бучацька єпархія УГКЦ. — 2014. — 11 липня.
 Поховання героя Олега Гулька, Заліщанина, загиблого в зоні АТО. 10 липня 2014 рік на YouTube // Відеоканал Юрія Ухналя.

Всю зиму, повернувшись із закордону, провів на столичному Майдані у складі 7-ї сотні Самооборони Майдану, а в травні вирушив воювати на схід. Рідним про це не сказав, щоб не хвилювалися. Мама дізналася, що Олег у гарячій точці лише тоді, коли отримала звістку про його смерть.

Загинув над ранок у понеділок 7 липня 2014 біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину. Ще в неділю ввечері мати спілкувалася із сином мобільним телефоном. Свідки кажуть — терористи приїхали начебто здаватися з білим прапором, а потім відкрили вогонь на ураження.

8 липня у Києві в Українському домі з Олегом прощалися друзі-майданівці. Звідти автобус із тілом загиблого вирушив на Тернопільщину, до рідного містечка тіло Олега Гулька привезли в середу. Єпарх Бучацький владика Дмитро Григорак відправив поминальну панахиду. На прощання і похорон прийшло майже дві тисячі жителів міста та довколишніх сіл. Поховали Олега Гулька 10 липня в Заліщиках.

В Олега залишилась рідна сестра Наталя, кохана Божена, двоє племінників. У добрих стосунках був із вітчимом Іваном Козаком.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

8 і 9 липня 2014 в Тернопільській області було оголошено днями жалоби за Олегом Гульком.

6 вересня 2014 року представники адміністрації Заліщицької гімназії, вчительського, учнівського та батьківського колективів у день сороковин Ореста Квача вшанували його пам'ять та Олега Гулька велозаїздом пам'яті. Маршрут проліг від подвір'я гімназії через села Дзвиняч, Бедриківці, Добрівляни до центру Заліщиків і завершився біля пам'ятника Степанові Бандері.[1]

20 жовтня 2015 року в Заліщиках на фасаді спеціалізованої школи I–III ступенів імені Осипа Маковея встановлено меморіальну дошку загиблому герою.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑  Велозаїзд пам'яті на YouTube // Відеоканал Ярослава Рибака. — 2015. — 2 квітня.
  2. ↑ Указ Президента України від 26 лютого 2015 року року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 497 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Гульку Олегу Васильовичу (посмертно)».

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Зимненко, А. Поліг на Сході / А. Зимненко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 54 (9 лип.). — С. 1 — (Втрата).
  • Загинув військовий із Заліщиків / б. а. // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 27 (9-15 лип.). — С. 9.
  • Мадзій, І. Плачуть Заліщики, плаче Україна / Ірина Мадзій // Вільне життя плюс. — 2014. — № 55 (11 лип.). — С. 1 — (Герої не вмирають!).
  • Мадзій, І. Звичайний хлопець із серцем патріота / Ірина Мадзій // Вільне життя плюс. — 2014. — № 56 (16 лип.). — С. 3 — (Де зростають Герої).
  • З ворожого ствола під білим стягом: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Зустрічі родини загиблих героїв проводять щотримісяці в різних районах Тернопільщини на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 8 лютого.


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гулько_Олег_Васильович&oldid=44293470