Перейти до вмісту

Густав Крупп

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупп.
Густав Крупп
нім. Gustav Georg Friedrich Maria Krupp von Bohlen und Halbach
Ім'я при народженнінім. Gustav Georg Friedrich Maria von Bohlen und Halbach
Народився7 серпня 1870(1870-08-07)
Гаага, Нідерланди
Помер16 січня 1950(1950-01-16) (79 років)
Верфен, Зальцбург, Австрія
ПохованняЕссен
ГромадянствоНімецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Національністьнімець
Діяльністьдипломат
підприємець
банкір
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мовнімецька
голландська
ПосадаГолова Правління Friedrich Krupp AG
Партія НСДАП
РідКруппи
БатькоГустав фон Болен унд Гальбах
МатиСофі Болен
У шлюбі зБерта Крупп
ДітиАльфрід Крупп
Арнольд фон Болен унд Гальбах
Клаус фон Болен унд Гальбах
Ірмгард фон Болен унд Гальбах
Бертольд фон Болен унд Гальбах
Гаральд фон Болен унд Гальбах
Вальдраут фон Болен унд Гальбах
Екберт фон Болен унд Гальбах
Автограф
Нагороди
Орден Подвійного дракона
Орден Подвійного дракона
Лицар справедливості ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Лицар справедливості ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Китайська медаль
Китайська медаль
Королівський Вікторіанський орден
Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія)
Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія)
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Командор ордена Зірки Румунії
Командор ордена Зірки Румунії
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Орден Священного скарбу 2 класу
Орден Данеброг defaultКомандор 1 класу ордена Данеброг
Орден Данеброг defaultКомандор 1 класу ордена Данеброг
Командорський хрест 1-го класу ордена Церінгенського лева
Командорський хрест 1-го класу ордена Церінгенського лева
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
 Орден Червоного орла 2-го ступеня
Орден Святого Михаїла (Баварія)
Орден Святого Михаїла (Баварія)
Орден Генріха Лева
Орден Генріха Лева
Орден Філіппа Великодушного
Орден Філіппа Великодушного
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Орден «За військові заслуги» 2-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 2-го класу (Баварія)
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Меджида 1 ступеня
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
Орден Грифона (Мекленбург)
Орден Грифона (Мекленбург)
Орден Білого слона
Орден Білого слона
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 1-го ступеня
Командор ордена дому Гогенцоллернів
Командор ордена дому Гогенцоллернів
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Почесний хрест ветерана війни
Почесний хрест ветерана війни
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Маріанський хрест
Маріанський хрест
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Лідер воєнної економіки
Лідер воєнної економіки

Густав Крупп фон Болен унд Гальбах (нім. Gustav Krupp von Bohlen und Halbach; 7 серпня 1870, Гаага, Нідерланди — 16 січня 1950, Верфен, Американська окупаційна зона Австрії) — німецький політичний діяч, дипломат, промисловець і воєнний злочинець. Протягом понад тридцяти років очолював промисловий концерн-гігант Friedrich Krupp AG, який здійснював масове виробництво стрілецької зброї, бронетехніки, артилерії, танків, лінійних кораблів, підводних човнів тощо для німецької армії під час двох світових воєн. По завершенню Другої світової війни був заарештований союзниками, проте так і не був засуджений за вчинені злочини у зв'язку з утратою дієздатності.

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Густав фон Болен унд Гальбах народився 7 серпня 1870 року в Гаазі в родині дипломата та був названий на честь батька. Його дідусь, Арнольд Гальбах, також був прусським дипломатом і працював консулом у Філадельфії. Молодий Густав навчався у Великій герцогській середній школі в Карлсруе і закінчив її в 1888 році. Надалі він, бажаючи пов'язати подальше життя з юриспруденцією, вступив на юридичний факультет Гейдельберзького університету Рупрехта-Карла, навчання на якому закінчив у 1893 році, отримавши докторський ступінь.

Берта Крупп та Густав фон Болен унд Гальбах, 1906 рік

Свою кар'єру він почав на дрібних державних посадах у Бадені. Проте вже за чотири роки він перевівся на роботу до Міністерства закордонних справ Німецької імперії та 1899 року відправився за океан, де служив при місцевому посольстві у Вашингтоні, округ Колумбія. Пізніше працював секретарем при дипломатичному представництві у Пекіні. З 1904 року входив до складу дипломатичної місії при Святому Престолі.

1906 року Густав одружився з Бертою Крупп, донькою промисловця Фрідріха Альфреда Круппа, яка на той час здійснювала керівництво концерном Friedrich Krupp AG після самогубства свого батька у 1902 році. Сам кайзер Вільгельм благословив їхній шлюб, адже вважав, що імперію Круппів не може очолювати жінка.

1908 року Густав увійшов до складу Ради директорів Friedrich Krupp AG, а вже за рік очолив його Правління, фактично ставши одноосібним керівником концерну та усунувши від влади свою дружину. Уже невдовзі він здобув репутацію підприємця з почуттям соціальної відповідальності за своїх працівників та отримав велику популярність. 1910 року концерн став членом і головним спонсором Панімперської ліги, а 1912 та 1913 років лобіював прийняття Законів, направлених на збільшення чисельності армії та загальну мілітаризацію Німеччини.

Того ж 1913 року потрапив у скандал, адже підкуповував офіцерів армії для того, щоб отримати інформацію про своїх конкурентів у сфері виробництва зброї.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]
Густав Крупп фон Болен унд Гальбах у 1915 році

Уже за рік, із початком Першої світової війни, коли іноземні держави припинили купівлю німецької продукції, Густав Крупп повністю змістив акцент роботи концерну на виробництво зброї для задоволення потреб німецької армії та отримав монополію на виготовлення важкого озброєння. Він був переконаним імперіалістом і в меморандумі, надісланому 1915 року до Імперського міністерства оборони, пропонував здійснити реорганізацію усієї Європи та поставити у майбутньому що союзників, що більшість захоплених територій у пряму економічну залежність від Німеччини. Також він пропонував включити до складу імперії Бельгію, північне узбережжя Франції та Польщу, а всю Африку перетворити на одну велику колонію. Він писав очільнику цивільної адміністрації Бельгії Карлу Ганіелю:

«Я також дуже сподіваюся, що ми завдати потужного удару по тилам Англії. Ви вже дізналися дещо про це із заяв державного секретаря фон Тірпіца, які нещодавно були опубліковані в пресі. Як тільки ми закріпимося на Ла-Манші, вже зробимо великий крок уперед у позбавленні Британії ролі світового лідера».

За період війни концерн під керівництвом Густава виробив таке значне озброєння як гармати Велика Берта, Паріс, а також чимало підводних човнів.

Версальський мирний договір, прийнятий по завершенню Першої світової війни, заборонив Німеччині виробляти важке озброєння та підводні човни, що змусило Круппа значно скоротити чисельність своїх співробітників. Його компанія перейшла на виробництво сільськогосподарського обладнання, транспортних засобів і споживчих товарів. Однак, використовуючи отриманий прибуток та субсидії від уряду, Крупп почав тіньове переозброєння Німеччини. Концерн таємно продовжував працювати над виготовленням артилерії через дочірні компанії у Швеції та будувати станції для конструювання підводних човнів у Нідерландах. Уже в 1930-х роках Friedrich Krupp AG відновив виробництво танків.

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1921 року Крупп входив до складу Державної ради Пруссії. Залишався переконаним монархістом, однак не був позбавлений долі чиношанування, намагався перебувати у дружніх стосунках із усіма, хто перебував при владі. Так він негативно ставився навіть до мінімальної критики в адресу Фрідріха Еберта, який був республіканцем та сповідував відмінні від Густава ідеологічні переконання.

Густав Крупп фон Болен унд Гальбах зі своєю дружиною, 1927 рік
Густав Крупп фон Болен унд Гальбах зі своєю сім'єю, 1928 рік

Під час окупації Францією Рурської області в 1923 році Крупп наказав своїм співробітникам припинити виходити на роботу та не працювати на користь окупантів. Це було частиною німецької політики пасивного опору французам. Через це французький військовий суд засудив Густава Круппа до 15 років примусових робіт. Однак уже за шість місяців він був умовно-достроково звільнений після того, як німецький уряд під проводом Густава Штреземана відмовився від своєї політики пасивного опору.

У 1924 році Густав Крупп очолив Наглядову раду Банку німецьких промислових облігацій.

З 1931 по 1934 рік він був головою Імперської асоціації німецької промисловості.

Крупп і нацисти

[ред. | ред. код]

Спершу Крупп негативно ставився до нацистського руху. Проте після того, як Гітлер став канцлером Німеччини та після проведення ним таємної зустрічі з провідними німецькими промисловцями, що відбулася 20 лютого 1933 року, Густав вніс один мільйон рейхсмарок у фонд нацистської партії для їхнього фінансування на виборах у березні 1933 року, що зрештою дозволило Гітлеру взяти контроль над урядом. Після того, як Гітлер прийшов до влади, Крупп перейняв його ідеї та став «супернацистом», зробив внесок у Фонд німецької торгівлі та промисловості, який був заснований у червні 1933 року для підтримки НСДАП. Як президент Банку німецьких промислових облігацій, він здійснив вигнання з його складу всіх євреїв.

Як і багато німецьких націоналістів, Крупп вважав, що нацистів можна використати, щоб покінчити з Веймарською республікою, а потім відсторонити їх від влади, повернувши старий порядок імперії. Проте пізніше, коли всі політичні партії були заборонені, а громадянські свободи призупинені, Крупп зрозумів, що він та решта старих еліт потрапили під безмежну владу Гітлера. У такий спосіб рух, через який вони сподівалися повернутися до влади, поневолив їх остаточно. Проте і цього разу Густав не відмовився від співпраці з новою диктатурою. Він бачив у цій взаємодії можливості для розширення впливу Німеччини та для персонального збагачення.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

1939 року у Круппа почалися серйозні проблеми зі здоров'ям. Він продовжував керувати Friedrich Krupp AG, однак почав готувати свого сина для передачі йому керівництва концерном.

Нагородження Густава Круппа фон Болена унд Гальбаха Золотим партійним знаком, 21 листопада 1940 року

21 листопада 1940 року за заслуги перед режимом Крупп отримав Золотий партійний знак НСДАП.

800-мм супергармата Важкий Густав на Східному фронті, 1941 рік

1941 року Густава розбив інсульт. Відтоді він був неходячим і здійснював лише часткове керівництво компанією, проте все більшу роль на себе перебирав Альфрід Крупп.

20 квітня 1942 року Крупп подарував Гітлеру на день народження першу модель танку Тигр, яку фюрер назвав найкращим подарунком, який тільки міг би бути. Пізніше Гітлер видав Закон, який передбачав зменшення податкової ставки для підприємств Густава, унаслідок чого останній заощадив значні суми та примножив власні статки.

Під час Другої світової війни що Густав Крупп, що його син не цуралися використовувати примусову працю військовополонених та депортованих. Завдяки цьому концерн отримав нові потужності та став лідером виробництва у країні. Для налагодження надходження якомога більшої кількості робочої сили зі Східного фронту Густав активно взаємодіяв із Фріцом Заукелем, який відповідав за питання розподілу робочої сили. Загалом за 1940-1945 роки через Friedrich Krupp AG пройшло понад 100,000 в'язнів концтаборів та остарбайтерів.

25 липня 1943 року Королівські військово-повітряні сили Британії атакували заводи Круппа 627 важкими бомбардувальниками, скинувши 2032 тонни бомб під час атаки. Коли Крупп прибув на роботу наступного ранку, від побачених руйнувань підприємства у нього стався напад, від якого він впав у маразм та став повністю недієздатним. Віднині він не міг керувати концерном та остаточно відійшов від справ.

Після того, як Альфрід перебрав керівництво компанією, Густав Крупп переїхав до замку Блюнбах.

Подальші події та смерть

[ред. | ред. код]

Після завершення Другої світової війни Крупп був заарештований. Його звинуватили у розв'язанні агресивної війни, фінансуванні приходу нацистів до влади, використанні примусової праці військовополонених, в'язнів концтаборів та депортованих тощо. Головним аргументом обвинувачення був той факт, що компанія Круппа була найбільшим виробником зброї у Європі протягом останніх чотирьох десятиліть. Проте Густав був недієздатним. Його захисники використали це та вимагали припинення провадження у справі щодо нього. Американський прокурор Джексон виступив проти цього, зазначивши, що Friedrich Krupp AG був однією з ключових сил, які спричинили війну, і що компанія також отримала значні прибутки від виготовлення зброї. Британська прокуратура підтримала аргументи Джексона, радянська сторона утрималася, а французи були за припинення справи.

Через наполягання американців і британців міжнародній медичній комісії було доручено здійснити обстеження обвинуваченого та оцінити рівень його здоров'я. Лікарі одноголосно дійшли висновку, що Крупп непридатний до суду. На підставі цього звіту провадження проти Густава Круппа було припинено. Прохання прокуратури судити Круппа заочно або висунути звинувачення проти його сина Альфріда були відхилені суддями Міжнародного військового трибуналу на попередньому слуханні. Пізніше Крупп-молодший опинився на лаві для підсудних під час одного з наступних Нюрнберзьких процесів.

Надалі Густав жив у Австрії та помер у своїй резиденції поблизу Верфена 16 січня 1950 року. Берта Крупп померла в 1957 році.

Нащадки

[ред. | ред. код]

Шлюб з Бертою дав багато нащадків: 8 дітей та 14 онуків.

  1. Альфрід Крупп фон Болен унд Гальбах (1907—1967), промисловець, власник та останній керівник концерну Friedrich Krupp AG.
    1. Арндт фон Болен унд Гальбах (1938—1986)
  2. Арнольд фон Болен унд Гальбах (1908—1909)
  3. Клаус фон Болен унд Гальбах (1910—1940), оберлейтенант люфтваффе, загинув під час випробувань нового літака.
    1. Арнольд фон Болен унд Гальбах (нар. 1939)
  4. Ірмгард фон Болен унд Гальбах (1912—1998), її перший чоловік — штурмбаннфюрер СА барон Йоганн «Ганно» Райц фон Френц (1906—1941) — загинув на території СРСР.
    1. Баронеса Адельгайд Райц фон Френц (нар. 1939)
    2. Барон Рутгер Райц фон Френц (нар. 1940)
    3. Барон Зігберт Райц фон Френц (нар. 1941)
    4. Гунгільд Айленштайн (нар. 1952)
    5. Гільдбург Айленштайн (нар. 1954)
    6. Дітлінд Айленштайн (нар. 1956)
  5. Бертольд фон Болен унд Гальбах (1913—1987), офіцер вермахту, після завершення Другої світової війни — підприємець.
    1. Екберт фон Болен унд Гальбах (нар. 1956)
  6. Гаральд фон Болен унд Гальбах (1916—1983), оберлейтенант вермахту, після завершення Другої світової війни — підприємець.
    1. Фрідріх фон Болен унд Гальбах (нар. 1962)
    2. Георг фон Болен унд Гальбах (нар. 1963)
    3. Софі фон Болен унд Гальбах (нар. 1966)
  7. Вальдраут фон Болен унд Гальбах (1920—2005)
    1. Діана Марія Томас (нар. 1944)
    2. Регіна Томас (нар. 1945)
  8. Екберт фон Болен унд Гальбах (1922—1945, під Пармою), лейтенант вермахту, потрапив в засідку, влаштовану італійськими партизанами.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Фрачник з мініатюрними копіями нагород Круппа

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Почесні звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Heinrich, Doehle (cop. 2000). Die Auszeichnungen des Grossdeutschen Reichs: Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. Norderstedt: Patzwall. ISBN 3931533433. OCLC 67286501. (англ.)
  2. ↑ а б Krupp von Bohlen und Halbach, Gustav — TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід) . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018. (нід.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Renate Köhne-Lindenlaub: Krupp, Gustav Krupp von Bohlen und Halbach. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 13, Duncker & Humblot. — Berlin, 1982. — ISBN 3-428-00194-X. — S. 138—143. (Digitalisat) (нім.)
  • Maria Keipert (Red.): Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871—1945. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 1: Johannes Hürter: A–F. Schöningh. — Paderborn: u. a., 2000. — ISBN 3-506-71840-1. — S. 210 f. (нім.)
  • Friedrich Hiller von Gaertringen (Hrsg.): Die Hassell-Tagebücher 1938—1944. — Berlin, 1989. — S. 351. (нім.)
  • Dietrich Eichholtz: Geschichte der deutschen Kriegswirtschaft, Band 2. — Berlin, 1985. — S. 544. (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Густав_Крупп&oldid=43975363