Гігантська устриця далекосхідна

Гігантська устриця  (Magallana, англ. Pacific oyster) — вид двостулкових молюсків, що належить ряду Устриці (Ostreoida) родини Устрицеві (Ostreidae). Мешкає у Тихому океані біля берегів Східної Азії. Інтродукований у Північній Америці, Австралії й Європі, в тому числі у Чорному морі.

Опис

Гігантська устриця далекосхідна дуже мінлива за формою — від довгої до округлої. Завдяки своєму великому промисловому значенню й необхідності штучного розведення будова й біологія устриці добре вивчені в Японії, США й інших країнах, особливо ранні стадії її розвитку. Штучно запліднені яйця устриць добре розвиваються й вирощуються в спеціальних басейнах («танках»); для їхнього живлення служить дрібна водорість зоохлорелла, яка також штучно культивується.

Спосіб життя

Гігантські устриці далекосхідні звичайно живуть на твердих ґрунтах — каменях, скелях або на змішаних піщано-кам'янистих ґрунтах, на невеликій глибині, від 1 до 50—70 м. Розрізняють устричні банки й берегові поселення (устричники), які у Японському морі, наприклад, можуть простягатися на 300—400 м від берега. Устричні банки перебувають на окремих мілководдях, у деякому видаленні від берега. Устриці дуже чутливі до температури води, особливо під час їхнього розмноження, що відбувається при температурі близько 18—20° С. Гігантські устриці далекосхідні можуть виносити деяке опріснення. Мінімальна солоність, при якій вони можуть існувати, не нижче 12/00° (1, 2 %).

Солоність води відбивається на росту устриць й їхніх смакових якостях. Найбільш жирні і смачні устриці збирають при солоності між 20 й 30/00° (2—3 %), там, де спостерігається невелике опріснення річковими водами. При високій морській солоності (до 3, 5 %) вони ростуть добре, але м'ясо їх стає твердим і неприємним на смак; при ще більшій солоності (близько 3, 7 %) ріст устриць сповільнюється.

Маючи відкриту мантію й зябра, ці устриці дуже чутливі до чистоти води й до достатньої кількості в ній кисню для дихання. Тому часто спостерігається загибель цілих устричних банок при заметі їх мулом і піском після штормів; мул засмічує зябра устриць й унеможливлює фільтрацію ними води, необхідної для живлення й подиху.

На банках устриці іноді живуть дуже щільно, тоді їхньої раковини лежать вертикально, черевним краєм нагору; часто устриці лежать один на одному, у кілька ярусів. Місцями кількість їх у середньому становить близько 20-50 штук на 1 м2 площі дна. Крім того, вони можуть жити й одиночними екземплярами.

Розмноження

Crassostrea gigas — двостатева. Запліднення зовнішнє. Число яєць, що відкладають устриці, дуже велике — від 300 тис. до 6 млн. Личинка-вітрильник (veliger), розміром близько 0, 2 мм, має вже маленьку двостулкову раковину. Осідаючи, личинка вибирає для себе ґрунт, до якого прикріплюється спочатку за допомогою бісусу, а потім уже всією раковиною.

Джерела

• Crassostrea gigas [Архівовано 13 травня 2009 у Wayback Machine.], Food and Agriculture Organization of the United Nations
• Pacific oyster, United States National Oceanic and Atmospheric Administration
• http://findarticles.com/p/articles/mi_m0QPU/is_2_24/ai_n15384489 [Архівовано 1 грудня 2009 у Wayback Machine.]
• https://web.archive.org/web/20061223014748/http://www.stefannehring.de/downloads/142_Nehring-2003_Aliens-17_pacific-oyster.pdf