Гідрогеологічний цикл
Гідрогеологічний цикл — етап гідрогеологічної історії певного району, або водоносного комплексу, за який седиментаційні води (під час трансгресії) змінюються інфільтраційними (під час регресії)[1][2].
Загалом гідрогеологічний цикл складається з двох головних етапів. Їхнє співвідношення в часі може бути різним і значною мірою визначати гідрогеологічні умови різних гідрогеологічних комплексів басейнів та мегабасейнів[1].
Седиментаційний (елізійний) етап — перша частина гідрогеологічного циклу, коли утворюються седиментаційні води. Він починається з часу тектонічного занурення і трансгресії території. У цей час переважає елізійний водообмін та формуються ексфільтраційні водонапірні системи[1]. Седиментаційний етап завершується, коли на значній частині площі району, зайнятого басейном седиментації, відбувається тектонічне підняття, регресія і починається руйнування гірських порід.
Інфільтраційний етап — частина гідрогеологічного циклу, під час якої утворюються інфільтраційні води, які поступово витісняють седиментаційні. Тектонічне занурення змінюється підняттям і початком денудаційних процесів[2]. Інфільтраційний етап завершується, коли нова трансгресія захоплює наземні виходи водоносних порід і починається нагромадження молодих відкладів. У цей час переважає інфільтраційний водообмін та поступове переродження елізійних водонапірних систем в інфільтраційні[1]. Із завершенням цього етапу завершується і весь гідрогеологічний цикл.
Принципова схема циклу може ускладнюватись подрібненням гідрогеологічного району на менші зони зі своїм відмінним ходом процесів. Коли на одних продовжується ще перший етап, а інші вже перейшли в другий, або завершили один цикл і розпочали новий[2].
- ↑ а б в г Матусевич В. М., 2009.
- ↑ а б в Карцев А. А., 1972.
- (рос.) Карцев А. А. Гидрогеология нефтяных и газовых месторождений. — М. : Недра, 1972. — 280 с.
- (рос.) Кирюхин В. А. Общая гидрогеология, учебник. — СПб., 2008. — 439 с.
- (рос.) Матусевич В. М. Гидрогеологический цикл // Общая гидрогеология. — Тюмень : Тюменский гос. нефтегазовый ун-тет, 2009. — 98 с.
Ця стаття не має інтервікі-посилань. |