Гідроксид магнію
Гідроксид магнію | |
---|---|
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1309-42-8 |
Номер EINECS | 215-170-3 |
DrugBank | DB09104 |
KEGG | C07876 і D06425 |
Назва MeSH | D01.045.250.575, D01.248.497.158.459.388 і D01.524.485 |
ChEBI | 6637 |
RTECS | OM3570000 |
Код ATC | G04BX01 і A02AA04 |
SMILES | [OH-].[OH-].[Mg+2][1] |
InChI | InChI=1S/Mg.2H2O/h;2*1H2/q+2;;/p-2 |
Номер Бельштейна | 11342935 |
Номер Гмеліна | 485572 |
Властивості | |
Молекулярна формула | Mg(OH)2 |
Молярна маса | 58,320 г/моль |
Зовнішній вигляд | безбарвні кристали |
Густина | 2,37 г/см³[2] |
Тпл | 350 °C[2] |
Розчинність (вода) | 0,00069 г/100 г H2O[3][2] |
Структура | |
Кристалічна структура | гексагональна |
Термохімія | |
Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
–924,7 кДж/моль |
Ст. ентропія S 298 |
63,18 Дж·моль–1·К-1 |
Теплоємність, c p |
77,11 Дж·моль–1·К-1 |
Пов'язані речовини | |
Інші аніони | оксид магнію, хлорид магнію |
Інші катіони | гідроксид кальцію |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Гідрокси́д ма́гнію, ма́гній гідрокси́д — неорганічна сполука складу Mg(OH)2. Білі кристали, які погано розчиняються у воді. Сполука проявляє слабкі осно́вні властивості.
Застосовується як препарат для зниження кислотності шлункового соку та як антидот при отруєннях арсеном. Проміжна сполука у синтезі металевого магнію.
Мінерали, до складу яких входить гідроксид магнію, є доволі малопоширеними. Серед таких мінералів найбільше значення має брусит. Окрім основної сполуки, Mg(OH)2, в ньому можуть знаходитися домішки MnO, FeO, Fe2O3.[4] Брусит утворюється в результаті гідролізу розчинних у лугах природних сполук магнію.
Також Mg(OH)2 зустрічається у складі мінералу гідромагнезиту, який за складом наближений до суміші гідроксиду та карбонату магнію, — 4MgCO3·Mg(OH)2·2H2O.[5]
Гідроксид магнію є білими кристалами, які погано розчиняються у воді й не проводять струм. Активно осушує повітря шляхом поглинання води і вуглекислого газу. Добре розчиняється в солях амонію.
З огляду на малу поширеність гідроксиду магнію у мінеральних покладах, його добувають в інший спосіб. Для потреб промисловості Mg(OH)2 отримують преципітацією морської води та розсолів. Вперше добування гідроксиду з морської води застосували у 1865 році на узбережжі французького Середземномор'я.
В лабораторних у мовах гідроксид магнію можна синтезувати спаленням металевого магнію у парі води:
Також застосовується осадження малорозчинного гідроксиду при взаємодії солей магнію з лугами і гідроксидом амонію.
Однак, осадження за допомогою гідроксиду амонію відбувається неповністю через постійне зменшення іонів OH-.
Гідроксид магнію розкладається при нагріванні понад 350 °C вакуумі і при 800 °C — на повітрі:
Сполука є слабкою основою, взаємодіє з кислотами, солями амонію та кислотними оксидами (активно поглинає з повітря вуглекислий газ):
При нагріванні реагує з деякими неметалами, які в результаті утворюють відповідні гідриди:
Комплексоутворення з неорганічними лігандами для катіону Mg2+ нехарактерне (нестійкі комплекси з оксигеновмісними молекулами відомі для галогенідів магнію[6]), тож в лугах Mg(OH)2 нерозчинний.
Гідроксид магнію застосовується як проміжна сполука в синтезі металевого магнію. Застосовується для очистки цукру, води у котельнях, у виготовленні зубних паст.
У харчовій промисловості застосовується як харчова добавка E528[7].
Гідроксид магнію широко використовується як антацидний засіб при підвищеній кислотності шлункового соку (при гастритах, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки). Входить до складу препарату «Маалокс» (акронім від «магній алюміній оксид»), а також його аналогу «Альмагелю», які знижують кислотність.
Нейтралізуючи хлоридну кислоту, що міститься у шлунку, перетворюється на хлорид магнію, який має послаблюючу дію. Застосовується при отруєнні кислотами та сполуками арсену.
- ↑ 1309-42-8
- ↑ а б в За тиску 101,3 кПа
- ↑ При 20 °C
- ↑ Mineralogical Society of America — Brucite [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Mineralogical Society of America — Hydromagnesite [Архівовано 9 серпня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Коттон Ф., Уилкинсон Дж. Современная неорганическая химия. Ч.2. Химия непереходных элементов / Пер. с англ. под ред. Астахова К.В. — М. : Мир, 1969. (рос.)
- ↑ Approved additives and E numbers (англ.). Food Standards Agency. 23 січня 2024. Процитовано 21 вересня 2024.
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — P. ?. — ISBN 0-8493-0486-5.
- Seeger M. Magnesium compounds // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 23. — DOI:
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — С. ?.
- Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — С. ?.
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — С. ?. — ISBN 5-7245-1163-0.
- Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.?)
- Магния гидроксид // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1990. — Т. 2 : Даффа реакция — Меди сульфат. — Стб. 1246. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-035-5.(рос.)