Гіперицин

Гіперицин
Назва за IUPAC	1,3,4,6,8,13-hexahydroxy-10,11-dimethylphenanthro[1,10,9,8-opqra]perylene-7,14-dione
Інші назви	4,5,7,4',5',7'-Hexahydroxy-2,2'-dimethylnaphthodianthrone
Ідентифікатори
Номер CAS	548-04-9
PubChem	5281051
Номер EINECS	208-941-0
DrugBank	DB13014
KEGG	C07606
ChEBI	5835
SMILES	Cc0cc(O)c1C(=O)c2c(O)cc(O)c3c2c4c1c0c5c6c4c7c3c(O)cc(O)c7C(=O)c6c(O)cc5C
InChI	1/C30H16O8/c1-7-3-9(31)19-23-15(7)16-8(2)4-10(32)20-24(16)28-26-18(12(34)6-14(36)22(26)30(20)38)17-11(33)5-13(35)21(29(19)37)25(17)27(23)28/h3-6,31-36H,1-2H3
Номер Бельштейна	1917913
Номер Гмеліна	926160
Властивості
Молекулярна формула	C30H16O8
Молярна маса	504,44 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гіперицини - антрахінонові похідні, що містяться у складі деяких рослин. Одним з найвідоміших їх природних джерел є рослини звіробою звичайного, котрі містять гіперицин і псевдогіперицин у значних кількостях.

Біологічна активність

Гіперицин та близькі до нього сполуки обумовлює токсичність рослин роду Hyperium для тварин. Цей пігмент накопичується у організмі травоїдних, які поїдають рослину, і викликає підвищену чутливіть шкіри до дії світла й кисню повітря. Однак гіперицин стимулює появу харчового рефлексу у Hrysolina brunsvi ensis. Для людини гіперицини виявляють низку типів біологічної активності, зокрема, мають антидепресивну дію. Гіперицин та його похідне має антивірусну активність, зокрема проти СНІДу.