Гіпофосфітна кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіпофосфітна кислота
Інші назви фосфінатна кислота,
фосфінова кислота
фосфорноватиста кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 6303-21-5
Номер EINECS 228-601-5
KEGG C05339
ChEBI 29031
SMILES O[PH2]=O[1]
InChI InChI=1S/H3O2P/c1-3-2/h3H2,(H,1,2)
Номер Гмеліна 25147
Властивості
Молекулярна формула H3PO2
Молярна маса 65,997 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвні кристали або масляниста рідина
Густина 1,49 г/см³
Тпл 26,5 °C
Ткип 130 °C (розкл.)
Кислотність (pKa) 1,2
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-608,8 кДж/моль (тверда)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гі́пофосфі́тна кислота́, фосфіна́тна кислота́[2] — неорганічна сполука, одноосновна кислота складу H3PO2. Проявляє відносно сильні кислотні властивості та утворює з основами ряд солей гіпофосфітів. Здатна також утворювати фосфороорганічні сполуки — фосфінати.

Гіпофосфітна кислота застосовується як сильний відновник, а також як стабілізатор у виробництві поліамідів, полівінілхлориду, поліуретанів.

Структура

[ред. | ред. код]

Згідно будови молекули, сполука H3PO2 є одноосновною кислотою, тому для позначення кількості «кислотних» атомів гідрогену формулу інколи записують як HOP(O)H2 або, рідше, H(H2PO2).

У молекулі кислоти може відбуватися явище таутомерії — вона ізомеризується до дигідроксиду фосфору.

Таутомерія гіпофосфітної кислоти

Отримання

[ред. | ред. код]

Промисловий спосіб отримання гіпофосфітної кислоти включає взаємодію білого фосфору та розчину гідроксиду кальцію, доведеного до кипіння.[3] Утворені продукти в подальшому оброблюються сульфатною кислотою з утворенням малорозчинного сульфату кальцію:

Очищений від осаду розчин концентрують за зниженого тиску. У продаж надходять розчини із концентраціями 50%, 30—32% та 10%.

Менш поширеним методом отримання кислоти є окиснення фосфіну йодом у водному розчині:

Для отримання чистої, безводної кислоти, сполуку екстрагують з водного розчину у діетиловий етер, з якого виділяють у формі безбарвних легкоплавких кристалів.

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

При нагріванні понад 130 °C фосфітна кислота диспропорціонує із утворенням ортофосфатної кислоти і фосфіну:

У водному розчині гіпофосфітна кислота дисоціює як одноосновна кислота:

; pKa=1,2

Взаємодіє із лугами та гідроксидами, утворюючи ряд гіпофосфітів:

Концентровані розчини кислоти проявляють сильні відновні властивості. В окисно-відновних реакціях окиснюється зазвичай до фосфітної кислоти:

Відновлюється активним воднем (в момент його виділення в результаті взаємодії металу та кислоти) до фосфіну:

Застосування

[ред. | ред. код]

Гіпофосфітна кислота застосовується як ефективний відновник (наприклад, при нікелюванні металів), а також стабілізатора у виробництві поліамідів, полівінілхлориду, поліуретанів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hypophosphorous acid-d3 solution
  2. Термін фосфінатна кислота (фосфінова) застосовується в органічній хімії для позначення сполуки як прекурсору фосфінатів.
  3. У реакції може застосовуватися також гідроксид барію, проте він значно дорожчий за гідроксид кальцію.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Greenwood N. N., Earnshaw A. Chemistry of the Elements. — 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — P. 513-514. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)
  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Fee D. C., Gard D. R., Yang C. Phosphorus Compounds // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 18. — P. 375. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/0471238961.16081519060505.a01. (англ.)
  • Bettermann G. Phosphorus Compounds, Inorganic // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 5. — DOI:10.1002/14356007.a19_527. (англ.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : «Химия», 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)