Давид V (Католикос-патріарх Грузії)
| Давид V კათოლიკოს-პატრიარქი დავით V | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1 липня 1972 — 9 листопада 1977 | ||
| Церква: | Грузинська православна церква | |
| Попередник: | Єфрем II | |
| Наступник: | Ілля II | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Харитон Джибоєвич Девдаріані ხარიტონ ჯიბოს ძე დევდარიანი | |
| Народження: | 24 березня [6 квітня] 1908 муніципалітет Хараґаулі, Імереті, Грузія | |
| Смерть: | 9 листопада 1977 Тбілісі | |
| Похований: | Сіоні | |
Католико́с-Патріа́рх Дави́д V (груз. კათოლიკოს-პატრიარქი დავით V; в миру Харитон Джибоєвич Девдаріані (груз. ხარიტონ ჯიბოს ძე დევდარიანი); 24 березня [6 квітня] 1908 , село Миронцинда, Шорапанський повіт, Кутаїська губернія — 9 листопада 1977, Тбілісі) — єпископ Грузинської православної церкви. У 1972—1977 роках — Католикос-патріарх Грузії.
Народився 6 квітня 1903 року в селі Миронцинда Шорапанського повіту Кутаїської губернії (нині Харагаульський муніципалітет Грузії).
Навчався в монастирі Шіо-Мгвімського в Чіатурі, склав іспит на священника в 15 років (не підлягав висвяченню як неповнолітній). Відомо, що був одружений. У 1927 році висвячений на сан диякона і наступного дня на сан ієрея. З 1930 року служив у Тбілісі, у соборі Сіоні, потім у церкві Кашветі.
У 1956 році отець Харитон Девдаріані благословенний католикосом-патріархом Мелхіседеком III на єпископське служіння. 25 серпня 1956 року прийняв постриг з ім'ям Давид. 26 серпня зведений у сан архімандрита. 28 серпня в Тбіліському Сіоні висвячений на сан єпископа Маргветського та Урбніського. У 1959 році до його відання увійшла також і Мангліська кафедра.
10 січня 1960 року за заповітом померлого Мелхіседека III оголошено його наступником, але зі смиренням відмовився.
У 1965—1966 роках отримав обидва церковні ордени Грузинської православної церкви (ГПЦ) — святого Георгія та святої Ніни. Викладав у Мцхетській духовній семінарії давньогрузинську та церковнослов'янську мови.
Після смерті Єфрема ІІ на Соборі Грузинської церкви обраний 79-м католикосом-патріархом всієї Грузії 1 липня 1972 року.
За даними матеріалів, що поширювалися в грузинському самвидаві, обрання Давида V ґрунтувалося на підробленому заповіті патріарха Єфрема (насправді, за чутками, який оголосив своїм наступником митрополита Іллю (Шиолашвілі), який був обраний католикосом після смерті Давида), що було зроблено з метою організувати розкрадання церковних цінностей Грузинської православної церкви, які мали великий вплив на Давида єпископом Цилканським і Душетським Гаїєм (Кератишвілі) спільно з спільниками з керівництва Комуністичної партії Грузії та КДБ Грузинської РСР, включаючи дружину першого секретаря ЦК Комуністичної партії Грузії Василя Мжаванадзе. Після відставки Мжаванадзе того ж 1972 року діяльність Кератишвілі та його оточення стала предметом розслідування компетентних органів[1]. У поширенні цих документів брали участь Звіад Гамсахурдіа, Валентина Пайлодзе та інші дисиденти[2].
За керівницва Давида V Грузинська православна церква налічувала, як і раніше, 15 єпархій, причому заміщені були тільки Мцхетсько-Тбіліська (Католикос-Патріарх Давид V), Цилканська (митрополит Гай (Кератишвілі)), Кутаїско-Ганатська, Сухумсько-Абхазька (митрополит Ілля (Шіолашвілі). У єпископів були висвячені: Георгій (Гонгадзе) на Мангліську кафедру, Григорій (Церцвадзе) — на Алавердську та Іларіон (Самхарадзе) — на Бодбійську; Урбніською і Маргветською єпархіями католікос-патріарх Давид продовжував тимчасово керувати і будучи предстоятелем; Чкондидською і Батумсько-Шемокмедською єпархією тимчасово керував митрополит Роман; Ацкурська, Агарак-Цалкська, Цагерська, Нікорцміндська були бех керівника. Вік більшості архієреїв, як і раніше, перевищував 60-річний рубіж[3].
Брав активну участь в офіційно заохочуваній за радянської влади діяльності Церкви в боротьбі за мир. Відомий був суворістю в чернечому житті та особливою старанністю в богослужінні.
Помер 9 листопада 1977 року у своїй резиденції у Тбілісі після тривалої хвороби[4]. Похований у тбіліському соборі Сіоні.
- ↑ Хроника текущих событий та 31 декабря 1974 г.
- ↑ "Издевательски отнеслись к З. Гамсахурдиа". Процитовано 3 листопада 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Православная энциклопедия. Т. XIII, М., 2006. та С. 191-229
- ↑ Раб Божий : Жизненный подвиг Илии II, Католикоса-Патриарха всея Грузии / Жизнеописание. Послания. Интервью. — М. : Православный Свято-Тихоновский гуманитарный ун-т, 2015. — 366 с.
- Святейший Давид V, Католикос-Патриарх всей Грузии (некролог) // Журнал Московской Патриархии — 1978. — № 1. — С. 59-60.
- ჟვანია, ზ. სრულიად საქართველოს კათალიკოს-პატრიარქი, უწმინდესი და უნეტარესი დავით V. [ცხოვრება და მოღვაწეობა]. // წგ-ში: ჟვანია, ზ. — საქართველოს კათალიკოს-პატრიარქნი და მღვდელმთავარნი 1917 წლიდან. — ქთ., 1994. — გვ. 39-41.
- ნასყიდაშვილი, ე. საქართველოს პატრიარქი დავით V დევდარიანი. // ისტორიული მემკვიდრეობა: სამეცნიერო-პოპულარული ჟურნალი. — 2013. — № 11 (40)~ — ნოემბერი. — გვ. 24-27.
- Н. Т.-М. ДАВИД V (VI). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XIII. — С. 572—573. — ISBN 5-89572-022-6.(рос.)
- დავით VI (ასეა მოხსენიებული) [საქართველოს კათოლიკოს-პატრიარქი (1972—1977 წწ); მოკლე ბიოგრაფიული ცნობა]. // წგ-ში: საქართველოს კათოლიკოს-პატრიარქები. — თბ., 2000. — გვ. 210—212.