Даймьо
Даймьо́, або магна́ти (яп. 大名, だいみょう, МФА: [daimʲoː], досл. «великоімениті») — провінційні або регіональні володарі у феодальній Японії (XIV—XIX століття). Представники заможних самурайських родів, голови сюґо. У період Едо всі землевласники, прибуток яких перевищував 10 тисяч коку, називалися магнатами.
- Даймьо́ — термін, вживаний у сходознавчій і японській науковій літературі,[1][2][3]
- Да́йміо (да́ймйо) — адаптоване написання,[4][5][6]
- Магнати — термін, вживаний в європейській історіографії,[7][8]
- Князі — термін, вживаний в українській історіографії.[3]
- Сюґо-даймьо (яп. 守護大名, しゅごだいみょう, магнати-воєводи) — магнати XIV—XV століття, у період існування сьоґунату Муроматі. Початково були воєводами — військовими управителями, головними представниками центрального уряду в провінціях. Поступово перетворилися на повноправних провінційних володарів, що розпоряджалися усіма режисурами провінції.
- Сенґоку-даймьо (яп. 戦国大名, せんごくだいみょう, магнати часів міжусобиць) — магнати XVI століття, які існували у період Сенґоку. Виникли на базі потужних регіональних самурайських родів, які керували значними володіннями (від повіту до декількох провінцій) і мали власні армії з місцевої самурайської знаті та заможного селянства.
- ↑ Даймьо // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Коваленко О. О. Ода Нобунаґа в японській антихристиянській літературі на прикладі Записів про розквіт і падіння Храму південних варварів // Східний світ. — 2009. — № 2. — С. 10-19.
- ↑ а б Рубель 2007 та С. 82.
- ↑ Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
- ↑ Дайміо // Понятійний апарат з історії держав і права зарубіжних країн : термінологічний словник-довідник / Автор-упорядник В. М. Сотниченко. — Київ, 2014.
- ↑ Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. Дайміо.
- ↑ Рубель 2002 та С. 196.
- ↑ Коваленко 2013 та С. 19-21, 23-24.
- Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К. : Дух і Літера, 2013. — С. 960 с. з іл. — ISBN 978-966-378-293-5.
- Рубель, В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997.
- Рубель, В. А. Історія Середньовічного Сходу. — К. : Либідь, 2002. — С. 193-196.
- Рубель, В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Даймьо
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |