Дай-цзун (династія Тан)
Дай-цзун | ||
![]() | ||
| ||
---|---|---|
18 травня 762 — 10 червня 779 року | ||
Попередник: | Лі Хен | |
Спадкоємець: | Лі Ко | |
Народження: |
9 січня 727 ![]() Лоян, Henan Prefectured ![]() | |
Смерть: |
23 травня 779 (52 роки) ![]() Chang'an Districtd, КНР ![]() | |
Поховання: |
Шеньсі ![]() | |
Країна: |
Династія Тан[1] ![]() | |
Релігія: |
буддизм ![]() | |
Рід: |
династія Лі[d] ![]() | |
Батько: |
Су-цзун[1] ![]() | |
Мати: |
Wu Shid ![]() | |
Шлюб: |
Consort Shend[1], Consort Dugud, Q16075417?, Q11053517? і DuGu Shid[1] ![]() | |
Діти: |
Li Shid[1], Li Shid, Q10905971?, Li Shid[1], Q10941115?, Princess Shengpingd[1], Li Shid[1], Li Shid[1], Princess Yongle (Tang Dynasty Zong)d, Li Shid[1], Li Shi(Daughter of Li Yu)d[1], Q16603436?, Princess Ling Xiand, Q16603514?, Q16603515?, Q16603542?, Q16603556?, Q16603625?, Princess Zhuangyi of Zhaod, Li Shid[1], Де-цзун[1], Li Suid, Li Xiand[1], Li Xund[1], Li Jiongd[1], Li Shud[1], Li Naid[1], Li Tongd[1], Li Zaod[1], Li Liand[1], Li Kuid[1], Li Yid[1], Li Yud[1], Li Yud[1], Li Jiad[1], Li Xiad, Li Goud[1], Li Xuand, Li Yud[1], Li Miaod[1], Li Sud[1], Li Shid[1] і Li Shid[1] ![]() | |
Дай-цзун (кит.: 代宗; піньїнь: Dàizōng), особисте ім'я Лі Юй (кит.: 李豫; піньїнь: Lǐ Yù; 9 січня 726 —23 травня 779) — одинадцятий імператор династії Тан у 762–779 роках.
Народився 9 січня 726 року у родині Лі Сішеня, князя Чона, майбутнього імператора Су-цзуна. Був його старшим сином. Отримав гарну освіту. Втім відкинув конфуціанство й даосизм. Більше мав прихильність до буддизму. Разом із батьком боровся проти повстанців на чолі з Ань Лушанєм, а потім родиною Ші. Після смерті батька у 762 році інша дружина Су-цзуна — імператриця Чжан — намагалася відсторонити Лі Ю від влади, зробивши імператором власного сина. Цьому завадив євнух Лі Фугуо. Зрештою Лі Ю став імператором Дай-цзуном, а імператрицю Чжан страчено.
За його правління завершилася війна по відновленню влади династії на північних китайських землях. Разом з тим у 763 році розпочалася війна з Тибетом. Війська тибетського імператора Тисрондецана захопили столицю Чан'ань й оголосили імператором Китаю двоюрідного брата Су-цзуна — Лі Ченьхуна. Дай-цзун втік з рештою військ у східні префектури. Втім того ж року китайський генерал Го Цзиі відвоював столицю. Згідно з миром, Китай втратив значні території, де розводили коней. З цього моменту їх стали купувати в уйгурів, на що йшли тисячі рулонів шовку. У 764 році відбулося повстання на території сучасної провінції Шаньсі, яке втім швидко було придушено. Проте ці події значно похитнули силу уряду.
У 764—765 роках відбулися нові військові сутички з Тибетом. Водночас військові губернатори (цзєдуши) на півночі імперії стали все більш самостійними. У 768—772 роках імператор Дай-цзун намагався приборкати їх, але марно. Тоді ж відбувся конфлікт з уйгурами, які на деякий час захопили Лоян. Лише після укладання нової вигідної їм угоди залишили територію Китаю. Все це посилювало економічні складнощі. Ще на початку свого правління Дай-цзун щоб поповнити скарбницю посилив соляну державну монополію. У 772 році він спробував впровадити монополію на чай, проте невдало внаслідок корупції провінційних чиновників. Наприкінці життя влада багатьох військових губернаторів вже передавалася у спадок, а Дай-цзун лише затверджував цей факт. Водночас посилилися позиції євнухів. Імператор останні роки приділяв розвитку буддизму в імперії, будівництву буддистських храмів. Він помер 23 травня 779 року.
- Rainer Hoffmann, Qiuhua Hu: China. Seine Geschichte von den Anfängen bis zum Ende der Kaiserzeit. Freiburg 2007, ISBN 978-3793094999.