Авдикович Орест Львович

Авдикович Орест Львович
Орест Авдикович
Псевдонім	Данило Троян
Народився	16 лютого 1877(1877-02-16)  Раштівці, Гусятинський район, Тернопільська область, СРСР
Помер	29 жовтня 1918(1918-10-29) (41 рік)  Відень, Австро-Угорщина
Поховання	Перемишль
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	письменник, педагог, літературознавець
Сфера роботи	літературознавство
Alma mater	Montanuniversität Leobend і ЛНУ ім. І. Франка
Авдикович Орест Львович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

|Член КПРС з= |Lib=

О́рест Льво́вич Авдико́вич (псевдонім — Данило Троян, 16 лютого 1877, с. Дубківці, нині у складі с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області — 29 жовтня 1918, Відень, похований у м. Перемишль, нині Польща) — український письменник, педагог, літературознавець. Чоловік відомої промисловця, меценатки Климентини Авдикович-Глинської.

Життєпис

Народився у сім'ї греко-католицького священика Лева Авдиковича. Дитинство пройшло в селі Голешів (нині Жидачівського району Львівщини).

Закінчив Львівську гімназію. У 1898 році навчався в гірничій академії в місті Леобен (Австрія). У 1901 році закінчив філософський факультет Львівського університету.

Учителював у Перемишлі: спершу в польськомовній гімназії, від 1903 року — в українській гімназії і водночас в Українському ліцеї для дівчат. Від 1905 року — перший адміністратор і префект гімназійного інституту, від 1909 — професор гімназії. Був завідувачем української бібліотеки для учнів і куратором драматичного гуртка, керував літературною секцією.

Від 1908 року — голова Перемишльської філії Товариства наукових викладів імені Петра Могили.

Дружина Климентина Авдикович-Глинська відома як промисловець, меценат.

На 40-му році життя Авдикович Орест Львович важко захворів на запалення спинного мозку і вже в 1917/18 навчальному році отримав відпустку для лікування у Відні, де й помер 28 жовтня 1918 року. Похований 1 листопада 1918 року на Центральному цвинтарі у Перемишлі.

Творчість

Дебютував белетристичним нарисом «Шекс» у газеті «Діло» (27 і 28 травня 1898 року). Друкувався у львівському виданні «Руслан» і «Літературно-науковому віснику».

У збірках оповідань «Поезія і проза» (1899), «„Моя популярність“ та інші оповідання» (1905) реалістично змалював життя дрібної шляхти та сільської інтелігенції.

У творах «Гуси», «До місяця», «Звечора», «Останні скарби» та інших наближався до «нової школи» в українській літературі, подаючи на основі монологів, діалогів психологізовані пластичні малюнки з життєвих випадків, концентруючи увагу на душевних зрушеннях, нюансах думок і почуттів героя.

Під впливом польського модерніста Станіслава Пшибишевського звертається до відображення розірваної свідомості зневіреного в житті інтелігента в мініатюрах із химерним сюжетом або ж узагалі без фабули: ліричних медитацій, елегій чи потоку свідомості ліричного героя, який дослухається до «музики своїх нервів»; до символічно-метафоричного змалювання його фантастичних візій, поєднуючи натуралістичний підхід до психологічного аналізу з лірико-символістичною експресією. Всі ці риси проявилися в збірках оповідань «Нарис одної доби» (1899), «Нетлі» (1900), «Метелики» (1900), «Демон руїни» (1901).

У прозі Авдикович став предтечею прихильників українського модерну, передусім «Молодої Музи».

У 1914 році написав оповідання, в яких осудив Першу світову війну («На згарищах», містерії «Ой, у рідному краю, на дикому полі» та інших).

У містерії «Ой у рідному краю та на дикому полі» (1918) помітні елементи містики.

Твори

Авдиковичу належать літературознавчі розвідки:

• «Огляд літературної діяльності Олександра Кониського» (Перемишль, 1908),
• «Форма писань Маркіяна Шашкевича» (Перемишль, 1911).

Видав збірки оповідань:

• «Поезія і проза» (1899),
• «Нарис одної доби» (1899),
• «Нетлі» (1900),
• «Метелики» (1900),
• «Демон руїни» (1901),
• «„Моя популярність“ та інші оповідання» (1905).

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. — Т. 1. — С. 13.
• Ільницький М. М. Авдикович Орест Львович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 14. — ISBN 966-00-0734-5.
• Крушельницький А. Посмертні оповідання Ореста Авдиковича // Нові шляхи. — 1929. — Книга 4.
• Нахлік Є. Авдикович Орест Львович // Українська біографістика. — Випуск 1. — 1996.
• Нахлік Є. Орест Авдикович: письменник, літературознавець, педагог. — Львів, 2001. — 90 c. — (Літературні портрети; Випуск 2).
• Панчук І. Тернопільщина в іменах: Довідник. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2006.
• Полєк В. Т., Нахлік Є. К. Авдикович Орест Львович [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 54. — ISBN 966-02-2075-8.
• Полєк В., Нахлік Є. Авдикович Орест Львович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 16.
• Полєк В., Нахлік Є. (ЕСУ). Авдикович Орест Львович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 20. — ISBN 966-528-197-6.
• Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 19.

Посилання

• Авдикович, Орест Львович [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Орест Авдикович // Видатні постаті Бучаччини.