Данилюк Володимир Володимирович
| Володимир Володимирович Данилюк | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 10 вересня 1991 Черніїв, Тисменицький район | |
| Смерть | 12 серпня 2014 (22 роки) Культура, Старобешівський район | |
| Поховання | Черніїв | |
| Псевдо | «Мацьонький» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ | Територіальна оборона | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володи́мир Володи́мирович Данилю́к (нар. 10 вересня 1991, Черніїв, Івано-Франківська область — пом. 12 серпня 2014, Культура, Донецька область) — солдат 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 10 вересня 1991 року в селі Черніїв (Тисменицький район, Івано-Франківська область). 2008 року закінчив Черніївську ЗОШ, навчався у ВПУ № 18 до 2010 року — спеціальність «офіціант-бармен». Три місяці пробув на практиці в місті Алупка; працював у закладах громадського харчування офіціантом. Відслужив строкову службу в ЗС України у 2010–2011 роках — військова частина А-1979; начальник електростанції.[1]
Під час часткової мобілізації у травні 2014 року мобілізований. Стрілець, 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття».
12 серпня 2014 року загинув в першій половині дня під час супроводу колони із пораненими у зоні бойових дій біля села Культура Старобешівського району. Військова колона потрапила у засідку терористів, внаслідок обстрілу Володимир зазнав смертельного поранення у голову — підірвались на радіокерованих мінах МОН-50. На спущених колесах, з пробитими баками та осколком у двигуні вояки автобусом проїхали ще 18 кілометрів.
Вдома залишилися батько Володимир та мама Галина Федорівна Данилюки й дружина — був у церковному шлюбі з Василик Іриною.
Похований в Чернієві 16 серпня 2014 року. Прощалося все село — тисячі людей прийшли віддати останню шану.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.02.2015, посмертно).
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 40
- вшановується 12 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування мужніх українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії.[2]
- жовтнем 2015 року у Чернієві відкрито та освячено пам'ятник Володимиру Данилюку.[3]
- 7 грудня 2014 року на фасаді Черніївської загальноосвітньої школи відкрито та освячено меморіальну дошку Володимиру Данилюку.[4]
- в жовтні 2017 року на фасаді Івано-Франківського коледжу ресторанного сервісу і туризму НУХТ відбулося відкриття та освячення пам'ятної анотаційної дошки загиблому учаснику АТО Володимиру Данилюку.[5]
- Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Данилюк Володимир Володимирович [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
- Влада Прикарпаття висловлює співчуття [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] [недоступне посилання]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 10 вересня
- Народились 1991
- Померли 12 серпня
- Померли 2014
- Військовики територіальної оборони України
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Чернієва
- Померли в Старобешівському районі
- Поховані в Тисменицькому районі