Перейти до вмісту

Дацик В'ячеслав Валерійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дацик В'ячеслав Валерійович
ПрізвиськоThe Mad Man, Red Tarzan Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився13 лютого 1980(1980-02-13) (44 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сланці, Ленінградська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняСанкт-Петербург Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбоєць без правил, кікбоксер, Thai boxer Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст188 см Редагувати інформацію у Вікіданих

В'ячеслав Вале́рович Да́цик (нар. 13 лютого 1980, Сланці, Ленінградська область) — російський професійний боксер, боєць змішаного стилю, кікбоксер і тайбоксер на прізвисько «Рудий Тарзан». Популярність у колах любителів боїв отримав за перемогу нокаутом у дебютному поєдинку над Андрієм Орловським у 1999 році, а також за ексцентричну поведінку на рингу.

Прихильник ультранаціоналістичного руху «Слов'янський союз»[1]. У 2007 році був затриманий за серію пограбувань салонів стільникового зв'язку, визнаний неосудним, поміщений до психіатричної клініки, звідки в 2010 році втік. Нелегально прибувши до Норвегії, попросив там політичного притулку, у чому йому було відмовлено. Норвезькою експертизою Дацика було визнано осудним і засуджено до тюремного ув'язнення за незаконне носіння зброї. Після відбуття терміну рішенням суду депортовано до Росії, де засуджено до п'яти років позбавлення волі. 17 березня 2016 року вийшов на волю із красноярської колонії. У грудні 2019 року був затриманий при спробі перетину російсько-естонського державного кордону по річці Нарва в районі села Переволок Ленінградської області[2].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Дацик народився 13 лютого 1980 року у місті Сланці Ленінградської області. Був єдиною дитиною у сім'ї[3]. Про своє дитинство він розповідає:[3]

У п'ять років мені наснився сон: на мене напав здоровий собака. Наступного дня я ліг спати з ножем, щоб прирізати цього собаку. Більше мені жодних снів не сниться. До мене у школі всі докопувалися. Коли мені було вісім років, я побив кількох дев'ятикласників. Вирвав трицепс із шиї в одного з них, іншому зламав ніс. Ну і мене били, за один рік було 16 струсів, у реанімацію потрапив із пробитою головою та трьома вибитими зубами.

У зв'язку з агресивною поведінкою він був поставлений на облік у міліції[4].

Дацик захопився бойовими мистецтвами: дзюдо, муай тай — а також гирьовим спортом[4]. Після закінчення дев'яти класів він вступив до Сланцевського індустріального технікуму за спеціальністю «економіка та бухгалтерський облік», який, однак, не закінчив будучи виключеним через бійку.

У 1998 році переїхав до Санкт-Петербурга, де продовжив займатися єдиноборствами і згодом почав виступати на змаганнях[4].

В армії В'ячеслав не служив[4].

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Дацик є представником тайського боксу. У Федерації тайського боксу перебував до 1998[3] (за іншими даними — до 2004[5]).

Дебютний бій на офіційному професійному рингу змішаних єдиноборств Дацик провів у 1999 році проти Андрія Орловського, який також дебютував, і який згодом став чемпіоном UFC. Протягом усього бою Андрій володів перевагою, проте потім пропустив несподіваний сильний удар у щелепу праворуч і впав[6]. Було зафіксовано нокаут.

У наступному бою проти Мартіна Малхасяна Дацик був спійманий на задушливому прийомі (задушення ззаду), але відмовлявся здатися доти, доки не знепритомнів від задухи.

Свою другу перемогу Дацик здобув над Андрієм Будником на чемпіонаті світу з панкратіону. Під час бою В'ячеслав отримав попередження за захоплення волосся. Після цього він став поводитися неадекватно, безладно смикаючи руками та ногами у спробі завдати ударів. Однак один із них потрапив у ціль і противник здався. Під час виходу із зали у Дацика заплелися ноги і він, не утримавши рівноваги, упав. Ці кадри потім часто демонструвалися в репортажах про нього[7].

8 лютого 2001 року Дацик зустрічався з Віталієм Шкрабою. Після другого попередження за натискання на очі В'ячеслава було дискваліфіковано, проте з рішенням не погодився і почав сперечатися з суддею[8]. Через два місяці — на першому турнірі під егідою M-1 «Росія проти Світу» — Дацик зустрічався з Патріком Де Віттом з Нідерландів, якого переміг у першому раунді задушливим прийомом[9].

8 грудня 2001 року на черговому турнірі з панкратіону Дацику протистояв Рамазі Коркелія. Кадри з цього бою також згодом дуже часто були присутні в репортажах про В'ячеслава. Протягом бою Дацик атакував пах противника, а після того, як йому було зараховано технічну поразку, він, не згодний з рішенням, намагався продовжити поєдинок[10].

Статистика професійних боїв

[ред. | ред. код]

Повна статистика поєдинків (до грудня 2019 року) представлена на сайті Tapalogy.com

У змішаних єдиноборствах

[ред. | ред. код]
Результат Рекорд Суперник Спосіб Турнір Дата Раунд Час Місце Примітки
Перемога 7-8 США Джефф Монсон Єдиноголосне рішення суддів 02022-08-055 серпня 2022 3 Росія Москва, Росія Бій за пояс чемпіона «Бійцівського клубу РЕН-ТВ» у важкій вазі
Перемога[11] 6-8 Росія Андрій Кірсанов Нокаут (удар) «Битва без масок» 02019-11-1919 листопада 2019 3 2:13 Росія Санкт-Петербург, Росія
Поразка 5-8 Росія Артем Тарасов Дискваліфікація «Битва за хайп 2» 02019-04-1515 квітня 2019 3 2:04 Росія Москва, Росія
Перемога 5-7 Росія Роман Савочка Технічний нокаут (удари) CR — Pankration Cup 02006-06-011 червня 2006 N/A N/A Росія Москва, Росія
Поразка 4-7 Грузія Ромазі Коркелія Дискваліфікація IAFC — Mega-Sphere Open Cup 1 (Russian Absolute 1) 02001-08-044 серпня 2001 1 N/A Росія Москва, Росія
Поразка 4-6 Росія Роман Савочка Технічний нокаут (удари) IAFC — Mega-Sphere Open Cup 1 (Russian Absolute 1) 02001-08-044 серпня 2001 1 N/A Росія Москва, Росія
Поразка 4-5 Росія Роман Савочка Задушливий прийом IAFC — Mega-Sphere Open Cup 1 (Russian Absolute 1) 02001-08-044 серпня 2001 1 1:40 Росія Москва, Росія
Перемога 4-4 Нідерланди Патрік де Вітт M-1 MFC — Russia vs. the World 1 02001-04-2727 квітня 2001 1 0:30 Росія Санкт-Петербург, Росія
Поразка 3-4 Білорусь Віталій Шкраба IAFC — Pankration Russian Championship 2001 02001-02-088 лютого 2001 1 3:05 Росія Ярославль, Росія
Перемога 3-3 Росія Андрій Будник Здача (удари) IAFC — Pankration World Championship 2000 [Day 1] 02000-04-2828 квітня 2000 1 2:13 Росія Москва, Росія
Поразка 2-3 Росія Рамазан Межидов Технічний нокаут (удари) IAFC — Pankration Russian Championship 2000 02000-04-099 квітня 2000 N/A N/A Росія Волгоград, Росія
Поразка 2-2 Росія Вадим Куватов Технічний нокаут (удари) M-1 MFC — Russia Open Tournament 01999-12-055 грудня 1999 1 N/A Росія Санкт-Петербург, Росія
Перемога 2-1 Росія Станіслав Нущик Больовий прийом (скручування п'яти) M-1 MFC — Russia Open Tournament 01999-12-055 грудня 1999 1 N/A Росія Санкт-Петербург, Росія
Поразка 1-1 Вірменія Мартін Малхасян M-1 MFC — World Championship 1999 01999-04-099 квітня 1999 1 0:58 Росія Санкт-Петербург, Росія
Перемога 1-0 Білорусь Андрій Орловський Нокаут (удар) M-1 MFC — World Championship 1999 01999-04-099 квітня 1999 1 6:05 Росія Санкт-Петербург, Росія

У боксі

[ред. | ред. код]
8 поєдинків, 6 перемог (4 нокаутом), 2 поразки.
Результат Рекорд Дата бою Суперник Турнір Місце проведення бою Спосіб (раунди), час Коментарі Відео
Перемога 6-2 24 вересня 2022 року[12] Росія Олександр Омеляненко Hardcore Boxing Росія Москва, Росія Нокаут (1 з 6), 0:12
Поразка 5-2 23 липня 2022 року[13] Росія Іслам Карімов Hardcore Boxing Росія Москва, Росія Технічний нокаут (2 з 4), 0:14 YouTube на YouTube
Перемога 5-1 15 червня 2022 року[14] Бразилія Антоніу Сілва Hardcore Boxing Росія Москва, Росія Технічний нокаут (2 з 4), 0:44 YouTube на YouTube
Перемога 4-1 15 квітня 2022 Бразилія Сауло Каваларі Pravda Old School Boxing та «Бійцівський клуб РЕН ТВ» Росія Арена «ГлавClub», Москва, Росія Технічний нокаут (1 з 6), 1:37 У рукавичках вагою 10 унцій YouTube на YouTube
Поразка 3-1 28 січня 2022 Росія Зелемхан Дукаєв «Бійцівський клуб РЕН ТВ» Росія Студія «РЕН ТВ», Москва, Росія Єдиноголосне рішення суддів (3) У рукавичках вагою 16 унцій. Бій за пояс чемпіона «Бійцівського клубу РЕН-ТВ» у надважкій вазі YouTube на YouTube
Перемога 3-0 13 серпня 2021 Росія Даніял Ельбаєв «Бійцівський клуб РЕН ТВ» Росія Студія «РЕН ТВ», Москва, Росія Єдиноголосне рішення суддів (3) YouTube на YouTube
Перемога 2-0 11 червня 2021 Тайсон Діжон WTKF Boxing Night. «Буря в червні» Росія Vegas City Hall, Москва, Росія Єдиноголосне рішення суддів (3) YouTube на YouTube
Перемога 1-0 20 лютого 2021 Тайсон Діжон «Королі рингу» Росія Vegas City Hall, Москва, Росія Нокаут (4 з 4), 0:45 YouTube на YouTube

Кримінальна біографія

[ред. | ред. код]

Злочини, затримання, визнання неосудним

[ред. | ред. код]

Дацик у складі організованої злочинної групи займався розбоєм: грабував салони мобільного зв'язку. У лютому 2007 року його затримали співробітники карного розшуку[15].

Дацика було визнано неосудним, і суд призначив йому примусове лікування у спеціалізованій психіатричній клініці закритого типу. За словами самого Дацика, він спеціально домагався діагнозу «шизофренія, ускладнена травмами».

До оголошення вердикту експертизи він перебував у «Хрестах». У жовтні 2009 року його помістили до Санкт-Петербурзької спеціалізованої психіатричної лікарні. Незабаром адміністрація клопотала у суді про заміну Дацику примусового лікування на амбулаторне спостереження. Проте суд клопотання відхилив[3].

У липні 2010 року Дацика було переведено до Дружносільської обласної психіатричної лікарні.

Втеча до Норвегії

[ред. | ред. код]

21 серпня 2010 року Дацик втік з клініки[3]. Наступного дня він пограбував салон стільникового зв'язку "Вест Телеком ", викравши понад 6 тисяч рублів[3]. Після цього про нього повідомили багато ЗМІ[16][17]. В Інтернеті були викладені ролик з його тренуванням[18], а також нові фотографії[19].

Висловлювалися думки, що він може бути в Москві[20], але 21 вересня Дацик з'явився в Норвегії, де прийшов у поліцейський відділок з проханням дати йому політичний притулок, а також здав пістолет Макарова[21][22][23]. В Інтернеті з'явився ролик зі зверненням Дацика до Олександра Омеляненка, де він відповідає на промову, сказану останнім в інтерв'ю[24]. Як повідомив лідер «Слов'янського союзу» Дмитро Демушкин, В'ячеслав зустрівся в Осло з лідером місцевого осередку організації[25]. Дацик пояснив, що спочатку потрапив до Естонії, а вже звідти — до Норвегії[26].

Пізніше Дацику було відмовлено у наданні притулку[1] і було заявлено, що Дацика депортують[27][28]. Поліцейський лікар при загальному огляді Дацика дав висновок про те, що в осудності В'ячеслава сумніватися не доводиться і що додаткове психіатричне обстеження не потрібне. Таким чином, Дацик, визнаний у Росії неосудним, на думку норвезького лікаря, перебуває в здоровому глузді[29]. Адвокат, своєю чергою, заявив, що примусове психіатричне лікування В'ячеслава було проявом каральної психіатрії, спрямованої на придушення інакомислення. Також Дацик стверджував, що піддавався тортурам з боку російської влади[30].

11 жовтня з'явилися повідомлення, що Дацик у в'язниці порізав собі руки та шию на знак протесту[31].

22 грудня розпочалося судове засідання у справі Дацика. В'ячеслав несподівано заявив на суді, що був завербований ФСБ для вбивства Ахмеда Закаєва, після виконання якого буде випущений на волю якийсь друг Дацика, який відбуває довічне ув'язнення[32]. З усім тим, 23 грудня норвезький суд засудив Дацика до восьми місяців в'язниці за незаконне носіння зброї за вирахуванням 98 днів, які він уже провів у камері до суду[33].

Повернення до Росії

[ред. | ред. код]

18 березня 2011 Дацик був екстрадований до Росії[34].

У Росії Дацику було пред'явлено нове звинувачення щодо незаконного перетину кордону на додаток до наявного нападу на салони зв'язку. Він був поміщений до одиночної камери у слідчому ізоляторі № 1 «Хрести».[35][36]

Вирок та відбуття покарання

[ред. | ред. код]

7 грудня 2012 року Невський районний суд Петербурга засудив Дацика за пограбування салону стільникового зв'язку до 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії загального режиму. Кримінальне переслідування за підпал церкви суд припинив, оскільки, згідно з нормами міжнародного права, особу, видану іноземною державою, не може бути залучено за скоєння злочинів, які не вказані у запиті на видачу[37].

17 березня 2016 року був звільнений із виправної колонії № 31 у Красноярську у зв'язку із закінченням терміну покарання.

Повернення до MMA

[ред. | ред. код]

У квітні 2019 року в рамках шоу «Битва за хайп» Амірана Сардарова Дацик зустрівся на рингу з блогером Артемом Тарасовим[38]. Спортивної складової у поєдинку було мало через величезну різницю у вазі між учасниками поєдинку. Тарасов переміг суддівським рішенням, оскільки Дацик використав у бою заборонені прийоми.

15 грудня 2019 року Дацик провів бій у рамках фіналу Чемпіонату світу за правилами TNA. Суперником російського спортсмена став статусний боєць K-1 і відомий французький важкоатлет Жером Ле Банне, якому на момент бою було 46 років. Попри те, що Дацику вдалося відправити суперника до нокдауну, у другому раунді росіянин пропустив важкий удар у печінку і не зміг продовжити бій, поступившись французу технічним нокаутом[39].

Арешт за незаконний перетин кордону

[ред. | ред. код]

8 червня 2020 року стало відомо, що В'ячеслава Дацика засуджено на 1 рік за незаконне перетинання кордону з Естонією в грудні 2019 року[40]. Відразу після затримання він був взятий під варту і кілька місяців перебував в ізоляторі, поки чекав на вирок суду[41]. 14 листопада 2020 вийшов з колонії[42].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дацик тривалий час співмешкав із жінкою з Уфи на ім'я Ксенія, яка народила сина Ярослава та дочку Василису. У 2019 році в пресі з'явилися взаємні звинувачення від Дацика та його колишньої співмешканки у побитті своїх дітей[43].

Того ж року став зустрічатися з Вікторією Малмигіною[44][45][46].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Норвегия отказала в убежище Рыжему Тарзану (рос.). Лента.ру. 7 жовтня 2010. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
  2. ↑ Попытавшийся уплыть из России на лодке Дацик арестован. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  3. ↑ а б в г д е "Рыжий Тарзан" Дацик вырвался из клетки (рос.). rospres.com. 24 серпня 2010. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 19 березня 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  4. ↑ а б в г Биография, достижения, новости. — Вячеслав Дацик — Каталог файлов — Наши бойцы в ММА, К-1, UFC, PRIDE, M-1 (рос.). rusmma.at.ua. 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 11 жовтня 2010.
  5. ↑ Арестованный чемпион мира по боям без правил Вячеслав Дацик: «Я — беспредельщик» (рос.). rospres.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 15 жовтня 2010.
  6. ↑ Andrei Arlovski vs Viacheslav Datsik (Андрей Орловский и Вячеслав Дацик). Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 10 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  7. ↑ Бой Вячеслав Дацик — Андрей Будник. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 10 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  8. ↑ Бой Вячеслав Дацик — Виталий Шкраба. Процитовано 10 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  9. ↑ Бой Вячеслав Дацик — Патрик Де Витте. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  10. ↑ Бой Вячеслав Дацик — Ромази Коркелия. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 10 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  11. ↑ Sherdog.com. Viacheslav Datsik MMA Stats, Pictures, News, Videos, Biography - Sherdog.com. Sherdog. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
  12. ↑ Искендеров, Бахтияр (15 липня 2022). Бой Александра Емельяненко и Вячеслава Дацика состоится 24 сентября. Metaratings. Процитовано 8 серпня 2022.
  13. ↑ Сантевит, Евгений (18 липня 2022). Hardcore Boxing набирает обороты. Где смотреть бой Вячеслав Дацик — Ислам «Мучитель» Каримов 23 июля. Metaratings. Процитовано 18 липня 2022.
  14. ↑ Вячеслав Дацик нокаутировал Бигфута Сильву. FightTime.ru. 8 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
  15. ↑ Амбулаторное лечение Тарзана (рос.). rospres.com. 24 серпня 2010. Архів оригіналу за 7 грудня 2011. Процитовано 12 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  16. ↑ Зея, Никита (25 серпня 2010). «Дацик идет за тобой» (рос.). Газета.ру. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 9 жовтня 2010.
  17. ↑ Из областной психбольницы сбежал боец-микстфайтер по кличке Тарзан (рос.). Росбалт. 24 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 9 жовтня 2010.
  18. ↑ Вячеслав Дацик - тренировка после побега. Процитовано 10 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  19. ↑ Он на свободе!!! (рос.). mmablog.ru. 15 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 9 жовтня 2010.
  20. ↑ Сбежавшего из психбольницы Вячеслава Дацика ищут в Москве (рос.). Росбалт. 28 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
  21. ↑ Дацик просит политического убежища в Норвегии. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 9 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  22. ↑ Российский неонацист Дацик задержан в Норвегии (рос.). РИА Новости. 22 вересня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 9 жовтня 2010.
  23. ↑ Посольство подтверждает факт задержания Дацика полицией Норвегии (рос.). РИА Новости. 23 вересня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
  24. ↑ Вячеслав Дацик отвечает Александру Емельяненко. Архів оригіналу за 19 жовтня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  25. ↑ Скибюк, Серафима (22 вересня 2010). Дацик в стране викингов (рос.). Интерфакс. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010.
  26. ↑ Нижегородцев, Денис (22 вересня 2010). «Одним своим внешним видом внушал ужас» (рос.). ВЗГЛЯД.РУ. Архів оригіналу за 25 вересня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010.
  27. ↑ Норвегия отказалась давать убежище Дацику и собирается его экстрадировать (рос.). Росбалт. 7 жовтня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 7 жовтня 2010.
  28. ↑ Норвегия экстрадирует неонациста Дацика в РФ (рос.). Новые известия. 7 жовтня 2010. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 10 жовтня 2010.
  29. ↑ Норвежцы сочли Рыжего Тарзана вменяемым. Lenta.ru (рос.). 11 листопада 2010. Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 14 листопада 2010.
  30. ↑ Klungtveit, Harald S (29 жовтня 2010). Friskmeldt av politiets psykiater (норв.). dagbladet.no. Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 19 березня 2011.
  31. ↑ Рыжий Тарзан порезал себя в норвежской тюрьме (рос.). Lenta.ru. 11 жовтня 2010. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 12 жовтня 2010.
  32. ↑ Дацик представился в суде агентом ФСБ (рос.). Lenta.ru. 22 грудня 2010. Архів оригіналу за 10 січня 2011. Процитовано 3 січня 2011.
  33. ↑ Норвежский суд приговорил Дацика к восьми месяцам тюрьмы (рос.). Lenta.ru. 23 грудня 2010. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 3 січня 2011.
  34. ↑ Генпрокуратура РФ подтвердила депортацию Дацика. Lenta.ru. 19 березня 2011. Архів оригіналу за 21 березня 2011. Процитовано 19 березня 2011.
  35. ↑ Неонацист Дацик помещен в одиночную камеру "Крестов" (рос.). NEWSru.com. 19 березня 2011. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 19 травня 2011.
  36. ↑ Дацик по-прежнему болен (рос.). МК в Питере. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 2 травня 2011. Процитовано 16 травня 2011.
  37. ↑ Суд в Петербурге приговорил «Рыжего Тарзана» Дацика к 5 годам. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 16 грудня 2012.
  38. ↑ Иначе бы он убил его. Правильно ли остановили бой Дацика и Тарасова? (рос.). www.sport-express.ru. 16 квітня 2019. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
  39. ↑ Александр Кожевников. Дацик проиграл Ле Баннеру нокаутом (рос.). www.championat.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
  40. ↑ Александр Кожевников. Вячеслава Дацика осудили на один год за незаконное пересечение границы. www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  41. ↑ Микаил Гусейнов. Дацик арестован на два месяца за нарушение государственной границы. www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 11 червня 2020.
  42. ↑ Вячеслав Дацик спустя год вышел из колонии. Sports.ru. Процитовано 14 листопада 2020.
  43. ↑ Бывшая жена обвиняет Рыжего Тарзана в избиении детей. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 12 вересня 2019.
  44. ↑ Пётр Светов (7 липня 2022). «Множественные колото-резаные ранения»: друга Дацика и Барецкого подозревают в убийстве 18-летней девушки. RT.
  45. ↑ Одним махом двух побивахом. Дацик откупил пьяную жену и отправил полицейского в тюрьму. Фонтанка.ру. 10 жовтня 2019.
  46. ↑ Дмитрий Сомов (16 квітня 2019). «Он слушает только её». Девушка Вячеслава Дацика: кто она?. Спорт-Экспресс.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дацик_В%27ячеслав_Валерійович&oldid=44079615