Дацюк Владислав Володимирович
| Дацюк Владислав Володимирович | ||
|---|---|---|
 | ||
| 2-й Генеральний прокурор України | ||
| 21 жовтня 1993 — 19 жовтня 1995 | ||
| Президент | Леонід Кравчук Леонід Кучма | |
| Попередник | Віктор Шишкін | |
| Наступник | Григорій Ворсінов | |
| Народився | 1 січня 1937 (88 років) с. Добрин, Ізяславський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР | |
| Громадянство |  СРСР Україна | |
| Освіта | Харківський юридичний інститут | |
| Професія | юрист | |
| Звання | Державний радник юстиції України | |
| Нагороди |
| |
Владислав Володимирович Дацюк (нар. 1 січня 1937, с. Добрин, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український правник, державний радник юстиції України[1]. 2-й Генеральний прокурор України (1993–1995)[2][3]. Заслужений юрист України (2005)[4].
Закінчив 1962 Харківський юридичний інститут.
Працював в органах прокуратури Закарпатської і Хмельницької областей: слідчий, помічник прокурора, прокурор району і міста. Прокурор Хмельницької (1980–1987), Чернігівської (1987–1988) та Одеської (1988–1992) областей. 1992 призначений заступником Генерального прокурора України. У 1993–1995 — Генеральний прокурор України[2][3].
Протягом 1995–1996 — заступник голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю[5][6].
1996–1998 — заступник Південноукраїнського транспортного прокурора.
- ↑ Указ Президента України від 13 червня 1994 року № 300/94 «Про присвоєння В. Дацюку класного чину»
- ↑ а б Постанова Верховної Ради України від 21 жовтня 1993 року № 3537-XII «Про призначення Дацюка В.В. Генеральним прокурором України»
- ↑ а б Постанова Верховної Ради України від 19 жовтня 1995 року № 389/95-ВР «Про звільнення Дацюка В.В. з посади Генерального прокурора України»
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2005 року № 1185/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 30 грудня 1994 року № 829/94 «Про заходи щодо вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю»
- ↑ Указ Президента України від 16 липня 1996 року № 567/96 «Про увільнення В. Дацюка з посади заступника Голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю»
- Дацюк [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Сайт Генеральної прокуратури України [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Персоналістична енциклопедія права [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
 | Віктор Шишкін (1991–1993) · Владислав Дацюк (1993–1995) · Григорій Ворсінов (1995–1997) · Олег Литвак (в. о.) (1997—1998) · Богдан Ференц (в. о.) (1998) · Михайло Потебенько (1998–2002) · Микола Гарник (в. о.) (2002) · Святослав Піскун (2002–2003) · Геннадій Васильєв (2003–2004) · Святослав Піскун (2004–2005) · Олександр Медведько (2005–2007) · Святослав Піскун (2007) · Віктор Шемчук (в. о.) (2007) · Олександр Медведько (2007–2010) · Віктор Пшонка (2010–2014) · Олег Махніцький (в. о.) (2014) · Віталій Ярема (2014–2015) · Віктор Шокін (2015–2016) · Юрій Севрук (в. о.) (2016) · Юрій Луценко (2016–2019) · Руслан Рябошапка (2019–2020) · Віктор Чумак (в. о.) (2020) · Ірина Венедіктова (2020–2022) · Олексій Симоненко (в. о.) (2022) · Андрій Костін (2022—2024) · Олексій Хоменко (2024) (в. о.) |  | |
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |