Пшонка Віктор Павлович
| Пшонка Віктор Павлович | |||
|---|---|---|---|
 Віктор Пшонка, 2013 рік | |||
| 11-й Генеральний прокурор України | |||
| 4 листопада 2010 — 22 лютого 2014[1] | |||
| Президент | Віктор Янукович | ||
| Попередник | Олександр Медведько | ||
| Наступник | Олег Махніцький | ||
| Народився | 6 лютого 1954 (70 років) с. Сергіївка, Слов'янський район, Сталінська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Відомий як | прокурор, правник, політик, слідчий | ||
| Громадянство |  СРСР→ Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | ||
| У шлюбі з | Пшонка Ольга Генадіївна | ||
| Діти | Пшонка Артем Вікторович | ||
| Брати | Пшонка Микола Павлович | ||
| Нагороди |
| ||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
Віктор Павлович Пшонка (нар. 6 лютого 1954, с. Сергіївка, Слов'янський район, Сталінська область, УРСР) — колишній український проросійський політик та генеральний прокурор України (4 листопада 2010[2] — 22 лютого 2014[3]), державний радник юстиції України[4], доктор юридичних наук. Громадянин Росії[5].
Під час подій Євромайдану зник з України і переховується від слідства. Перебуває у розшуку.[6]
Народився 6 лютого 1954 р. у Сергіївці Слов'янського району на Донеччині в робітничій родині. Через рік після закінчення середньої школи його призвали до армії СРСР. Після демобілізації влаштувався на роботу в Краматорську.
У 1975 році вступив до Харківського юридичного інституту.
З 1980 року почав працювати слідчим, а згодом — помічником прокурора міста Краматорська Донецької області.
У 1986 року В. П. Пшонку призначено прокурором м. Краматорська
У 1997 році призначено на посаду першого заступника прокурора Донецької області.
У 1998–2003 роках — прокурор Донецької області. Також він був членом колегії Генеральної прокуратури України.
- 1998 — Державний радник юстиції 3 класу
- 1999 — Державний радник юстиції 2 класу
- 2001 — Державний радник юстиції 1 класу[7]
У листопаді 2003 р. — заступник Генерального прокурора України. У Генпрокуратурі він відповідав за організацію прокурорського нагляду за дотриманням законодавства в органах МВС, СБУ, податковій міліції та спеціальних підрозділах боротьби з організованою злочинністю та корупцією. До службових обов'язків входив також прокурорський нагляд за державною митницею та прикордонними службами.
У грудні 2004 року В. П. Пшонка за власним бажанням звільнився з Генпрокуратури, але наприкінці 2006 р. повернувся у це відомство.
4 листопада 2010 року народні депутати України 292 голосами[8] затвердили на посаді Генпрокурора кандидатуру Віктора Пшонки, подану на цю посаду Президентом України.[9]
Член Вищої ради юстиції України з 4 листопада 2010 року за посадою як Генеральний прокурор України (до 22 лютого 2014[10])
12 листопада 2010 року — Державний радник юстиції України[4]; член Ради національної безпеки і оборони України[11] (до 28 лютого 2014 року, коли був затверджений новий склад РНБО[12])
22 лютого 2014 року — Верховна Рада України висловила недовіру Генеральному прокурору України Пшонці В. П., що мало наслідком його відставку з посади[13].
- Член Міжнародної асоціації прокурорів
- Член Робочої групи з реформування прокуратури та адвокатури (за згодою), створеної Президентом України, з 22 листопада 2011
- Член Комітету з реформування правоохоронних органів (за згодою) при Президентові України з 6 квітня 2012 року
- Член Робочої групи з реформування законодавства про адміністративні правопорушення та введення інституту кримінальних проступків, створеної Президентом України, з 30 травня 2012 року.
25 лютого 2014 року ВРУ звернулася до міжнародного трибуналу щодо встановлення винних в скоєнні злочинів проти людяності та притягнення до кримінальної відповідальності, в списку фігурує і Пшонка[14].
30 травня Пшонка і його син Артем подали позов до Європейського суду у Люксембурзі з вимогою анулювати санкції з боку Ради ЄС з березня 2014 року. У базі даних Європейського суду у графі «громадянство» у Пшонки і його сина було вказано: Russia[5]. Пшонка заявив, що він та син не мали російских паспортів[15].
Пізніше Європейський суд вніс корективи у файли справ Віктора та Артема Пшонки, замінивши в графі «громадянство» «Росію» на «Україну»[16].
5 березня Рада ЄС ухвалила блокування коштів Януковича, його синів Олександра і Віктора, Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів.[17] 16 червня Пшонка заявив, що не мав рахунків та активів за кордоном[18].
У червні 2024 року Канада ввела економічні санкції проти соратників Януковича, зокрема, проти Пшонки[19].
28 квітня 2014 року міністр МВС України Арсен Аваков в ефірі одного з телеканалів заявив, що Пшонку оголошено у міжнародний розшук[20].
Інтерпол відмовився оголосити Пшонку в розшук, мотивуючи це непереконливістю доказів, наданих органами України.[21]
- Орден «За заслуги» III ст. (2010)[22]
- Заслужений юрист України (2000)[23]
- Почесна грамота Верховної Ради України (2002)
- Нагрудні знаки «Почесний працівник прокуратури України», «Державність. Справедливість. Сумлінність» 2 ст. та «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури України» 1 ст.,
- Відзнаки УПЦ МП
- Дружина — Пшонка Ольга Геннадіївна — кандидатка економічних наук, перша віце-президентка Донецької торгово-промислової палати.
- Син — Пшонка Артем Вікторович (1976 р.н.) — народний депутат України від Партії регіонів.
- Брат — Пшонка Микола Павлович (1947 р.н.) — суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив в десятку найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.[24][25]
- ↑ УНІАН: ВР відравила Пшонку у відставку. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 22 лютого 2014.
- ↑ Указ Президента України № 1010/2010 від 4 листопада 2010 року «Про призначення В. Пшонки Генеральним прокурором України». Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 4 листопада 2010.
- ↑ Постанова Верховної Ради України № 755-VII від 22 лютого 2014 року «Про висловлення недовіри Генеральному прокурору України Пшонці В. П.». Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 30 березня 2014.
- ↑ а б Указ Президента України № 1023/2010 від 12 листопада 2010 року «Про присвоєння класного чину». Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
- ↑ а б Колишній генпрокурор Пшонка — громадянин Росії. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2016.
- ↑ ОСОБИ, ЯКІ ПЕРЕХОВУЮТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ВЛАДИ // Сайт МВС. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 23 грудня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 744/2001 від 28 серпня 2001 року «Про присвоєння В. Пшонці класного чину»
- ↑ Українська правда. В Україні новий генпрокурор. Архів оригіналу за 7 листопада 2010. Процитовано 4 листопада 2010.
- ↑ Постанова Верховної Ради України № 2670-VI від 4 листопада 2010 року «Про надання згоди на призначення Президентом України Пшонки В. П. на посаду Генерального прокурора України»
- ↑ ПШОНКА Віктор Павлович // Офіційний сайт Вищої ради юстиції. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 1022/2010 від 12 листопада 2010 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 6 квітня 2010 року № 506». Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
- ↑ Указ Президента України № 173/2014 від 28 лютого 2014 року «Про склад Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Рада звільнила Пшонку. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 22 лютого 2014.
- ↑ Рада до міжнародного трибуналу. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- ↑ В.Пшонка спростував інформацію про російське громадянство. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- ↑ Євросуд виправив помилку з громадянством екс-генпрокурора В.Пшонки та його сина. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- ↑ ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
- ↑ В.Пшонка: В мене не було і немає рахунків за кордоном. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- ↑ Азаров, Пшонка і не тільки. Канада ввела санкції проти колишніх соратників Януковича. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ Пшонку, Арбузова і Клюєва оголошено у міжнародний розшук — Аваков
- ↑ У ГПУ розповіли, чому Пшонка не в міжнародному розшуку. Українська правда. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
- ↑ Указ Президента України № 830/2010 від 20 серпня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 829/2000 від 27 червня 2000 року «Про присвоєння почесного звання „Заслужений юрист України“»
- ↑ Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 8 лютого 2014.
- ↑ «Вороги преси» за версією НМПУ та ІМІ — Азаров, Янукович, Захарченко, Княжицький та інші. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 8 лютого 2014.
- Офіційний інтернет-портал Генеральної прокуратури України [Архівовано 9 лютого 2015 у WebCite]
- Резиденция экс-генпрокурора Украины Виктора Пшонки (285 фото)
| Попередник: | 11-й Генеральний прокурор України 4 листопада 2010 — 22 лютого 2014 |
Наступник: |
| Медведько Олександр Іванович |
Махніцький Олег Ігорович (в.о.) |
 | Віктор Шишкін (1991–1993) · Владислав Дацюк (1993–1995) · Григорій Ворсінов (1995–1997) · Олег Литвак (в. о.) (1997—1998) · Богдан Ференц (в. о.) (1998) · Михайло Потебенько (1998–2002) · Микола Гарник (в. о.) (2002) · Святослав Піскун (2002–2003) · Геннадій Васильєв (2003–2004) · Святослав Піскун (2004–2005) · Олександр Медведько (2005–2007) · Святослав Піскун (2007) · Віктор Шемчук (в. о.) (2007) · Олександр Медведько (2007–2010) · Віктор Пшонка (2010–2014) · Олег Махніцький (в. о.) (2014) · Віталій Ярема (2014–2015) · Віктор Шокін (2015–2016) · Юрій Севрук (в. о.) (2016) · Юрій Луценко (2016–2019) · Руслан Рябошапка (2019–2020) · Віктор Чумак (в. о.) (2020) · Ірина Венедіктова (2020–2022) · Олексій Симоненко (в. о.) (2022) · Андрій Костін (2022—2024) · Олексій Хоменко (2024) (в. о.) |  | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 6 лютого
- Народились 1954
- Випускники Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені юристи України
- Генеральні прокурори України
- Уродженці Слов'янського району
- Члени РНБО
- Почесні працівники прокуратури України
- Особи, які переховуються від органів влади України
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну
- Натуралізовані громадяни Росії
- Державні діячі України під кримінальним переслідуванням
- Особи звинувачувані у державній зраді
- Відмічені в українофобії