Дворище (Житомирський район)
| село Дворище | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Хорошівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040570140029305 
|
| Облікова картка | с. Дворище |
| Основні дані | |
| Засноване | 1588 |
| Населення | 732 |
| Площа | 2,273 км² |
| Густота населення | 322,04 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12104 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°33′43″ пн. ш. 28°23′52″ сх. д.H G O |
| Водойми | р. Ірша |
| Найближча залізнична станція | Нова Борова |
| Відстань до залізничної станції |
23 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Героїв України, 13, смт Хорошів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12101 |
| Карта | |
  Дворище | |
 Дворище | |
| Мапа | |
| |
Дво́рище — село в Україні, у Хорошівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення становить 732 особи (2001).
Дворище розташоване в межах природно-географічного краю Полісся і за 5 км від центру громади — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 23 км[1]. Через село протікає річка Ірша.
У селі розташований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Дворищанський парк».
Перша згадка про Дворище датується 1588 роком[1].
У 1650 році на мапі Даніеля Цвікера підписані як Дворища (в оригіналі Dworzyszcza — Двожища) .
У 1754 році у книзі подимного податку Київського воєводства згадуються як Двориська (в документі польською мовою Dworzyska — Двожиська).
У 1788 році у Дворищі налічується 6 дворів.
У 1811 році в Дворищах було 3 двори, у яких жили 81-річний Дем'ян Іванович Конабчук (викривлене Конопчук) з трьома синами; Федір Олексійович Алексин з родиною та зятем Нечипором Слюсарчуком; Василь Іванович Опанасюк з родиною[2].
В 1816 році Дворищами володів підполковник Даніель син Адама Осташевський, гербу Остоя, при підполковнику жили дві шляхетські родини Стефана Францовича Дуніна-Вонсовича, гербу Лебідь, з Давидівки та родина покійного Яна Павловського з Житомира; згодом Вонсовичі переселились в Полівську Гуту.
У 1834 році власником села був поміщик Волинських Дворянських Депутатських Зборів Василь Петрович Троцький.
У 1850-х роках у Дворищах налічується 50 дворів.
У 1911 році налічувалося 126 дворів, де проживало 1010 жителів. 1913 року в селі розпочало свою діяльність однокласне народне училище, яке очолив Араклій Уласович[3].
У 1932–1933 роках Дворище постраждало від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 13 осіб[4].
Упродовж німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 268 місцевих жителів, з них 106 осіб загинуло, 162 — нагороджено орденами і медалями[1].
На початку 1970-х років у селі діяли центральна садиба колгоспу «Прапор Леніна», восьмирічна школа, клуб, бібліотека із книжковим фондом 7327 примірників, фельдшерсько-акушерський пункт і дит'ясла[1].
До 3 серпня 2016 року — адміністративний центр Дворищенської сільської ради Хорошівського району Житомирської області[5].
За даними перепису 2001 року населення села становило 732 особи, з них 98,09 % зазначили рідною українську мову, 1,5 % — російську, а 0,41 % — іншу[6].
- Євчук Іван Анатолійович (1992—2016) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 211-212.
- ↑ Ревізька казка 1811 року, ДАЖО.
- ↑ Століття шкільництву у Дворищах. Прапор. 25 жовтня 2013. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Жтомирська область, 2008, с. 345.
- ↑ Дворищенська сільська рада Житомирська область. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 квітня 2015.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |