Девід Броуер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Броуер
David Brower
Файл:David Brower.jpg
Ім'я при народженніангл. David Ross Brower[1]
Народився1 липня 1912(1912-07-01)[2][1]
Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США
Помер5 листопада 2000(2000-11-05)[2][1] (88 років)
Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США
ПохованняБерклі
Місце проживанняСША
КраїнаСША
Діяльністьоператор-постановник, ski mountaineer, захисник довкілля, альпініст
Alma materстарша школа Беркліd
Галузьекологія, екофілософія
ВійнаДруга світова війна
Відомий завдяки:захисник дикої природи
ДітиKenneth Browerd
Нагороди

Девід Броуер (англ. David Brower, 1 липня 1912(19120701) — 5 листопада 2000) — видатний американський діяч охорони дикої природи, публіцист.

Природоохоронна діяльність

[ред. | ред. код]

Упродовж 1952—1969 років Д. Броуер — керівник Сьєрра-Клубу. За нього ця впливова природоохоронна організація пережила друге народження, збільшивши чисельність з 2 до 77 тисяч членів[3]. Девід Броуер — автор і упорядник багатьох книг з охорони дикої природи, організатор перших (з 1949 року) американських конференцій з охорони дикої природи, що відіграли важливу роль у розвитку ідеології охорони дикої природи[3]. Багато в чому завдяки його зусиллям 1964 року було прийнято «Закон про дику природу»[3]. Брав участь у створенні десятка національних парків США, домігся скасування будівництва дамб у національному парку Гранд-каньйон і Національному пам'ятнику «Динозавр»[прояснити: ком.]. За надто активну природоохорону діяльність Броуер був знятий з посади керівника Сьєрра-Клубу. Засновник (1969) найбільшої міжнародної екологічної організації «Друзі Землі», автор гасла «Думати глобально, діяти локально!» Тричі висувався на Нобелівську премію миру[3].

Девід Броуер вважав, що охорона дикої природи — це свого роду релігія, етика відносно землі, «і ця релігія є, я вважаю, найбільш близькою до буддійської»[4].

Велика його заслуга в тому, що він слідом за Генрі Торо і Джоном Мюїром розвинув поняття «дикої природи», наповнивши його етичними, релігійними, естетичними і романтичними переживаннями[5]:

Дика природа - це місце, де ви можете насолодитися красою, де ви можете відправитися в шлях пішки, і де ваш дев'ятирічний син Боб запитає: «Чи живуть люди за тими горами?» І ви відповісте «ні» і поділятимете його задоволення - «це добре!».

Д. Броуер одним із перших вказав на принципову відмінність між «охороною дикої природи» і «раціональним використанням природних ресурсів». На думку Броуера, «раціональне використання природних ресурсів» або, як кажуть у США, «управління матеріальними ресурсами» або «мудре використання» передбачає, щоб ці ресурси якомога довше зберігалися. «Ми знаємо, — пише автор, — що як би добре ми не управляли нашими матеріальними ресурсами і нашими сировинними матеріалами, час все одно пред'явить свій рахунок»[6]. «Раціональне використання природних ресурсів» за Броуером означає «розтягування» на якийсь період певного ресурсу[6]. Але настане час, коли ресурс виснажиться, або, за сприятливих обставин, стане рідкістю. Тому симпатії Девіда Броуера спрямовані до такої форми охорони природи, за якої дику природу охороняють не як ресурс для людини, а заради неї самої, назавжди (захист від чого-небудь, а не для чого-небудь)[3].

Оцінюючи стан сучасної природоохорони, Броуер робить дуже важливу філософську заяву: «Дика природа, якою ми володіємо нині, є всією природою, яку ми й усі інші покоління будемо мати»[6]. Іншими словами, на його думку, зараз найкращий час для створення національних парків та інших охоронних природних територій з метою захисту дикої природи. У майбутньому така задача стане більш важкою як фізично, так і фінансово. Тобто території дикої природи, які природоохоронці врятують у найближчі десятиліття, будуть усім, що вони врятують[7].

Д. Броуер завжди був проти компромісів у природоохороні, адже компроміс, як правило, передбачає здачу не тільки позицій, а й втрату честі. Він любив повторювати, що нам зараз потрібні такі захисники дикої природи, які намагаються досягти неможливого і роблять це, бо не відають, що це неможливо[3].

Д. Броуеру належить ідея створення Міжнародного парку Землі — охоронюваної природної території нового типу, сенс якої полягає в тому, що цей об'єкт не підпорядковується країні, на території якої розташований, а перебуває у віданні авторитетної міжнародної природоохоронної організації. Такий об'єкт, на думку Броуера, повинен мати таку видатну цінність, що належить до «спадщини всього світу», і конкретна держава не має права розпоряджатися його долею[3].

Природоохоронець неодноразово говорив, що вірить у дику природу виключно для неї, вірить у права живих істот, а не людини. Друзі жартома називали його… «друїдом»[3].

Література

[ред. | ред. код]
  • Броуэр Д. Предисловие // Рик Скарс. Эковоины. Радикальное движение в защиту природы. К.: КЭКЦ, 2002. С. 4-8.
  • Brower D. This is the american earth. 1960.
  • Brower D. In wilderness is the preservation of the world. 1962.
  • Brower D. Not man apart. 1964.
  • Brower D. Gentle wilderness. 1964.
  • Brower D. Foreword // Voices for the wilderness / Ed. W. Schwarts. New York: Ballantine Books, 1969. Р. VII—XVII.
  • Brower D. For earth's save: the life and times of David Brower. Salt Lake Sity Utah: Peregrine Smith, 1990.
  • Brower D., Steve Shapple. Let the mountains talu, let the rivers run: a call to those who world save the Earth. Gabriola Islands, B. C. Canada: New Society Publishers, 2000. 204 p.
  • The meaning of wilderness to science / Ed. D. Brower. 1960.
  • Wilderness: America's Living heritage / Ed. D. Brower. San Francisco: Sierra Club Books, 1961. 220 p.
  • Wildlands in our civilization / Ed. D. Brower. 1964.

Video ресурси

[ред. | ред. код]
  • For Earth's Sake: The Life and Times of David Brower. Produced in 1989 by John de Graaf in cooperation with KCTS-Seattle. Distributed by Bullfrog Films, Oley, PA 19547. 58 minutes.
  • Monumental: David Brower's Fight for Wild America. Directed by Kelly Duane for Loteria Films, 2004. DVD, 78 min.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1063889189 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г д е ж и Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2012. — 179 с.
  4. ↑ Борейко В. Е. Эссе о дикой природе. — К.: КЭКЦ, 2000. — 148 с.
  5. ↑ Brower D. Wilderness, conflict and conscience // Voices for the wilderness / Ed. W. Schwartz. — New York: Ballantine Books, 1969. — Р. 3-22.
  6. ↑ а б в Brower D. The role of private philanthropy // Voices for the wilderness / Ed. W. Schwarts. — New York: Ballantine Books, 1969. — Р. 257—268.
  7. ↑ Brower D. Afterword: wilderness, america's living heritage // Voices for the wilderness / Ed. W. Schwarts. — New York: Ballantine Books, 1969. — Р. 358—362.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Девід_Броуер