Дементьєв Єгор Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дементьєв.
Дементьєв Єгор Вікторович
Єгор Дементьєв, 2016
Єгор Дементьєв, 2016
Єгор Дементьєв, 2016
Загальна інформація
Національністьукраїнець
Громадянство Україна
Народження12 березня 1987(1987-03-12) (37 років)
Кременчук
Спорт
КраїнаУкраїна
Вид спортуВелоспорт
КомандаISD-Jorbi Continental Teamd, ISD-Jorbi Continental Teamd і Team Novakd
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Велоспорт
Паралімпійські ігри
Золото 2012 Лондон Індивідуальна 
шосейна гонка (C5)
Золото 2012 Лондон Групова шосейна гонка (C4-5)
Золото 2016 Ріо Одиночна гонка переслідування (чоловіки, C5)
Золото 2016 Ріо Гонка з роздільним стартом (чоловіки, C5)
Золото 2024 Париж групова шосейна гонка, C4-5
Срібло 2020 Токіо шосейна гонка з роздільним стартом
Срібло 2020 Токіо шосейна гонка
Срібло 2024 Париж 4000 метрів гонка переслідування C5
Бронза 2020 Париж 4000 метрів гонка переслідування C5
Паралімпійський чемпіонат світу
Золото 2013 Бьє-Комю Індивідуальна 
шосейна гонка (C5)
CMNS: Дементьєв Єгор Вікторович у Вікісховищі

Єго́р Ві́кторович Деме́нтьєв (нар. 12 березня 1987, Кременчук[1]) — український велогонщик, п'ятиразовий чемпіон та призер літніх Паралімпійських ігор. Повний кавалер ордена «За заслуги».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 березня 1987. Єгор навчався спочатку в школі «Ада», а потім «Надії України». Після школи вступив до спеціалізованого училища з велосипедного спорту в Харкові, а потім КУЕІТУ, на програміста.[2]

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Велосипедним спортом займається з 10 років. У віці 14 років здобув призове місце на змаганнях на приз газети «Вечірній Харків».[2]

З 2007 року перейшов до клубу Спортклуб «ІСД», до цього відвідував Кременчуцьку ДЮСШ «Аванград». Основним тренером, що готує Єгора до стартів є і залишається Роман Радченко. Також тренує сина його батько Віктор Петрович.

До того як потрапити у паралімпійський спорт, добився великих успіхів у звичайному. У 2009 році став чемпіоном України серед гонщиків до 23 років у груповій гонці. Були й міжнародні змагання, де я займав призові місця. Потім з'явилася можливість кваліфікуватися у паралімпійському спорті. У 2011 році на Чемпіонаті Світу в Італії я зайняв 3 місце.[2]

2011 року Єгор потрапив у ДТП: у Донецьку його збив автомобіль. У результаті отримав компресійний перелом хребта. Єгор провів у ліжку чотири місяці. Це поставило під загрозу його подальшу спортивну кар'єру.[2]

Лікарі заборонили вставати. Це було дуже непросто. Я вдячний дружині, тренеру, батьку за те, що вони вилікували мене, допомогли стати на ноги. Тоді я сумнівався, що зможу поїхати на Паралімпіаду.[2]

Йому вдалося досить швидко реабілітуватися після травми. Вже у листопаді 2011 року Єгор повернувся до спорту: почав тренуватися у Криму, успішно виступив на міжнародних змаганнях серед паралімпійців у Лос-Анджелесі, де завоював золото, а потім показав гарні результати на турнірі зі здорового велоспорту.[2]

Паралімпіада 2012

[ред. | ред. код]

На Паралімпіаді 2012 у Лондоні Єгор виступав у чотирьох дисциплінах: дві трекові та дві шосейні, і завоював дві золоті медалі[3].

Змагання для дебютанта ігор Єгора Дементьєва почалися з індивідуальної гонки на час. Чоловікам у нозології С4-5 належало проїхати 1 км. Стартували спортсмени по одному, і час, показаний у заїзді, заносилося до підсумкового протоколу. Таким чином, результат потрібно було показати з першої спроби. Всього стартували 22 гонщика. Єгор, показавши час 1:09.558, фінішував восьмим. Перемога ж у цьому виді дісталася іспанському спортсмену Альфонсо Кабелло, який відновив світовий рекорд (1:05.947).[4][5]

Єгор Дементьєв виступив у своїй другій гонці на треці — індивідуальному персьюті[6] Право виступити у денний кваліфікації отримали тільки 12 найкращих гонщиків планети. На кону — всього чотири путівки у фінал. Єгору в заключному заїзді випало змагатися з 33-річним австралійцем Майклом Галлахером, паралімпійським чемпіон Пекіна 2008, володаром світового та паралімпійського рекордів у класі С-5. Єгор замкнув четвірку фіналістів, фінішувавши з черговим особистим рекордом. Бронзовий фінал Єгор проїхав ще стрімкіше, ніж у кваліфікації. Однак для медалі цього не вистачило: китаєць Лю фінішував на п'ять секунд швидше.[7][8]

Першу золоту паралімпійську медаль Дементьєв виграв 5 вересня в індивідуальній гонці у категорії С5, подолавши дистанцію 24 км за 32 хв 12,98 сек.[9] Змагання проходили на гоночній трасі Брендс-Хетч графстві Кент. Дементьєв стартував одним з останніх. Перше коло (8 км) він пройшов з другим результатом, поступившись китайцю Лю Ціньяню. Однак на останньому колі українець фінішував з першим часом. Результат Дементьєва — 32:12.98. Китаєць — другий, з відставанням трохи більше восьми секунд (32:21.03). На третьому місці австралієць Галлахер, що показав час 33:12.03.[10]

У шосейної груповій гонці на 80 км (10 кіл по 8 км) між спортсменами йшла запекла боротьба за першість. Єгор приїхав першим, показавши час 1:00 55,38 хвилин.[11] У середині дистанції бразилець Соеліто Гор зробив спробу втекти. Його перевага на 5-у і 6-у колах доходила до 45-50 секунд. На передостанньому колі бразильця атакувала група з 12-ти гонщиків, у якій працював Дементьєв. І вже на проміжній відсічці сьомого кола група поглинула утікача. Фінішував Єгор наодинці з 10-секундною перевагою над китайцем Лю Ціньянем. Бронзову медаль завоював італієць Мікеле Піттаколо, 42-річний спортсмен, який виступає у категорії С4. Італієць зумів виграти фінішний спринт у двох бразильських велогонщиків.[1]

Чемпіонат світу 2013

[ред. | ред. код]

На Чемпіонаті світу з велоспорту, що проходив у місті Бьє-Комю (Канада) Єгор Дементьєв став чемпіоном в індивідуальній гонці на час. У перший день 30 серпня кременчужанин Єгор в індивідуальній гонці на час (дистанція 25,9 км) у категорії С5, у якій взяли участь 16 гонщиків, виграв золоту медаль. Українець фінішував з результатом 34:47.88. Другим перетнув фініш італієць Андреа Тарлао, відставши від Єгора на 36 секунд (результат 35:23.61). Бронзовим призером став Елістар Доногью з Австралії (35:36.03).[12]

1 вересня Дементьєв завершив виступ на чемпіонаті світу з шосе, зайнявши четверте місце у груповій гонці у категорії С5. Перегони протяжністю 80 км налічували 7 кіл, у яких найкращим став австралієць Майкл Галлагер, що подолав дистанцію за 2:00:18. Італієць Ботоссо, поступившись 37 секундами, став другим. А ось долю «бронзи» визначив фотофініш, оскільки відразу три гонщики фінішували одночасно через 1 хвилину і 18 секунд після переможця. І у цій міні-групі був Єгор Дементьєв. Третім став Алістер Доногью, Єгор — четвертий, Кедріч Раммасамі з Франції — п'ятий.[13]

Паралімпіада 2020

[ред. | ред. код]

У серпні 2021 року на Літніх паралімпійських іграх 2020 Дементьєв виборов срібну медаль на роздільній шосейній гонці (клас С5)[14].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Батько — Дементьєв Віктор Петрович, спортсмен, чемпіон України, заслужений тренер України; дружина — Наталія[2], дочка — Марія (2013.01.03)[15]

Виступи і нагороди

[ред. | ред. код]

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Ярослава Мудрого V ст. (18 вересня 2024) — за досягнення високих спортивних результатів на ХVІІ літніх Паралімпійських іграх у місті Парижі (Французька Республіка), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[19]
  • Орден «За заслуги» I ст. (16 вересня 2021) — за значний особистий внесок у розвиток паралімпійського руху, досягнення високих спортивних результатів на XVI літніх Паралімпійських іграх у місті Токіо (Японія), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[20]
  • Орден «За заслуги» II ст. (4 жовтня 2016) — за досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[21]
  • Орден «За заслуги» III ст. (17 вересня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на XIV літніх Паралімпійських іграх у Лондоні, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[22]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Єгор Дементьєв — автор золотого дубля в Лондоні!. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 25 вересня 2012.
  2. ↑ а б в г д е ж Кременчуцький Телеграф: За рік до паралімпіади Єгор Дементьєв зламав хребет [Архівовано 25 вересня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Єгор Дементьєв (англ.)
  4. ↑ Паралімпіада. Єгор Дементьєв став восьмим у гонці на 1 км [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Men's Ind.C4-5 1km Time Trial (англ.)
  6. ↑ Індивідуальна гонка переслідування на чотири кілометри. Формат цієї дисципліни: у кожному заїзді змагаються по два гонщика, вони стартують на різних сторонах трекового овалу, і кожен прагне наздогнати суперника.
  7. ↑ Men's Ind. C5 Pursuit (англ.)
  8. ↑ Паралімпіада-2012. Бронзовий фінал Єгора Дементьєва або В п'яти секундах від медалі [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Men's Individual C 5 Time Trial (англ.)
  10. ↑ Член СК «ІСД» Дементьєв — чемпіон Паралімпіади! [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Men's Individual C 4-5 Road Race (англ.)
  12. ↑ Єгор Дементьєв — паралімпійський чемпіон світу в індивідуальній гонці!. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 4 вересня 2013.
  13. ↑ Єгор Дементьєв — четвертий у шосейній гонці паралімпійського чемпіонату світу
  14. ↑ Український велогонщик здобув "срібло" на Паралімпіаді в Токіо. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  15. ↑ 2013 подарував Єгорові Дементьєву дочка, а також звання заслуженого майстра спорту з велотреку [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ а б в г Велогонщик Егор Дементьев: труд, характер и немного «фарта»[недоступне посилання] (рос.)
  17. ↑ Єгор Дементьєв став чемпіоном світу з велотреку в Лос-Анджелесі[недоступне посилання з липня 2019]
  18. ↑ У Кременчуці на сесії міськради нагородили чемпіонів Параолімпіади в Лондоні. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 30 жовтня 2012.
  19. ↑ Указ Президента України № 635/2024 від 18 вересня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України членів національної збірної команди України на ХVІІ літніх Паралімпійських іграх 2024 року». Процитовано 7 листопада 2024.
  20. ↑ Указ Президента України № 470/2021 від 16 вересня 2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
  21. ↑ Указ Президента України № 430/2016 від 4 жовтня 2016 року «Про відзначення державними нагородами України»
  22. ↑ Указ Президента України від 17 вересня 2012 року № 546/2012 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дементьєв_Єгор_Вікторович&oldid=43844208