Перейти до вмісту

Демократична селянська партія (Буковина)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Демократична селянська партія
Країна Австро-Угорщина
Голова партіїАурел Ончул
Дата заснування1902
Дата розпуску1919
Штаб-квартираЧернівці, Румунське королівство
Ідеологіянаціонал-лібералізм

Демократична хліборобська партія (рум. Partidul Țărănesc Democrat, PȚD; нім. Demokratische Bauernpartei) — провінційна політична партія в австро-угорській Буковині також відома як Демократична партія, Селянська партія, Національно-демократична партія і товариство «Unirea». Була однією з кілька політичних груп, які претендували на вираження інтересів етнічних румунів в регіоні.

Ідеологія

[ред. | ред. код]

Партія займала націонал-ліберальну і ліво-популістську позицію, маючи підтримку переважно серед селян, сільських вчителів та представників інтелігенції". Її лідерами були Аурел Ончул і Флореа Лупу, які були противниками більш консервативною і елітарної Румунської національної народної партії (PNPR).

Відкидаючи «політичне сектантство», PŢD одночасно об'єднувала позиції австрійського та румунського націоналізму — стверджуючи, що прагнення румунів можуть бути реалізовані тільки всередині багатоетнічної імперії[1]. З цієї причини партію часто обвинувачували в «дворушництві».

У 1902—1905 року PȚD проводила політику альянсу з представниками інших етнічних груп, в тому числі — з українськими політичними патріотичними колами. Це призвело до створення «Прогресивного селянського братства», яке домінувало в сеймі Буковини і в 1904 році прийняв проект реформи системи виборів, розроблений Бенно Страйчером. Етнічне суперництво штовхнуло групу назад в сектантську політику перед парламентськими виборами 1907 року. PȚD прийняв політику економічного антисемітизм і разом з PNPR в 1908 році об'єднався в Християнську соціал-румунську партію. Партія, як і раніше, вела автономне існування, а її еліта контролювали Державний банк Буковини і кредитний союз Райффайзен. Подібна практика майже привела економіку Буковини в колапсу, налаштувавши населення проти Ончула особисто.

Неформально PȚD брала участь у виборах в липні 1911 року, а потім — вже офіційно — у квітні 1914 року. На цьому етапі вона прийняла тактику «аграрство» та антиклерикалізму, а також знову підтвердила свою лояльність до політики Австро-Угорської імперії щодо Румунії. Через кілька місяців, у ході Першої світової війни та у зв'язку з окупацією Буковини російською імператорською армією, партія стала недіючою — партійні активісти чинили лише неефективний партизанський опір регулярній армії.

Ончуль продовжував представляти PŢD в австрійському парламенті у 1918 році і став єдиним серед своїх румунських колег, хто схвалив румунсько-український розділ Буковини. Його співпраця з Українською Галицькою армією закінчилося втратою як особистої популярності, так і популярності його партії, але сприяло об'єднання частини Буковини з Великою Румунією.

Історія

[ред. | ред. код]

Заснування

[ред. | ред. код]

Демократична хліборобська партія була заснована на початку XX століття, коли Буковина ще входила до складу Австро-Угорської імперії. «Крайня етнічна фрагментація» регіону[2] поглиблювала в ті роки як гостре суперництво, так і політичні союзи між основними етнічними групами Буковини: сільськими громадами румунів та українців (або «русинів»), німецьких та єврейських меншин у містах. Сам Аурел Ончул з ранніх років був відділений від румунського націоналізму, хоча він і зберігав контакти як з консервативними елементами, так і з «радикально-націоналістичними»[3]. Часто Ончул протистояв іншим румунам, приймаючи сторону австрійських чиновників — які, у свою чергу, звинувачувалися в тому, що вони займалися «макіавеллізмом», налаштовуючи лідерів різних угруповань один проти одного[4].

Історик Теодор Белан вважав, що політична кар'єра Ончула була безпосередньо пов'язана з новим губернатором Буковини Конрадом цу Гогенлое, який хотів заспокоїти ситуацію після цілої серії румунсько-українських політичних протистоянь. Для цього йому потрібна була «політична програма з економічними вимогами, яка виключала б національне питання» і «замінила б політичний романтизм реалізмом»[5][6].

Ончул потрапив до австрійського райхстрату під час виборів 1901 року[7], а сама партія PŢD була офіційно зареєстрована на початку 1902 року — але її знадобився майже рік[8], щоб стати організованою групою. У січні 1903 року PŢD опублікувала свою «Демократичну програму», а 2 лютого провела свій перший конгрес під назвою «Політичне товариство Уніра або Демократична селянська партія». Ончул, був президентом партії, увійшов у політику не в найбільш вдалий час[9].

У своїй пропаганді PŢD звинувачувала «боярську» еліту, через експлуатацію селян та сільської інтелігенції — претендуючи таким чином на викриття елітарного націоналізму як схеми; сама ж партія виступала за «популістський / народницький націоналізм» з «лівим відтінком»[10]. Ончуль і його послідовники вважали себе емансипованими прогресистами: «глибоко лояльними» до правлячого дому Габсбургів. Історик Йоан Кокуз, один з найбільш стійких критиків Ончула, характеризував його як «абсолютно безсовісного», а також «антинародного», «вірного австрійця». Проте існувала і думка про те, що Ончул вірив, що Австрія об'єднала маленькі народи Східної і Центральної Європи, а це захистило б їх від поглинання Російською імперією: його ідеї були в цілому схожі з проектом Аурела Поповича «Сполучені Штати великої Австрії»[11][12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bălan, 1929, с. 9, 82, 96—98.
  2. ↑ Livezeanu, p. 55
  3. ↑ Gafița (2009), p. 157. See also Bălan, p. 9; Cocuz, pp. 313, 443; Corbea-Hoișie, pp. 18–19; Iațencu & Olaru, p. 75
  4. ↑ Cocuz, pp. 7–8, 164. See also Iațencu & Olaru, p. 76
  5. ↑ Livezeanu, pp. 55–56
  6. ↑ Olaru (1994), p. 283
  7. ↑ Hallabrin, p. 40; Iațencu & Olaru, p. 75
  8. ↑ «Din Bucovina», in Gazeta Transilvaniei, Nr. 225/1902, pp. 1–2
  9. ↑ Gafița (2009), pp. 157, 158, 172. See also Cocuz, pp. 310, 311, 317—318, 443; Corbea-Hoișie, p. 19; Diacon, pp. 136—137; Olaru (1994), p. 286
  10. ↑ Gafița (2009), p. 157. See also Cocuz, pp. 315—317
  11. ↑ Cocuz, pp. 308, 310, 312, 317, 325; Corbea-Hoișie, pp. 18–22, 42–47; Diacon, p. 137; Gafița (2009), pp. 157, 160, 170; Olaru (1994), passim
  12. ↑ Cocuz, pp. 301—302, 312

Література

[ред. | ред. код]
  • Teodor Bălan, Bucovina în războiul mondial. Cernăuți: Institutul de Arte Grafice și Editură Glasul Bucovinei, 1929.
  • Roland Clark, Sfîntă tinerețe legionară. Activismul fascist în România interbelică. Iași: Polirom, 2015. ISBN 978-973-46-5357-7
  • Alexandrina Cernov, "Sextil Pușcariu (1877–1948) și Bucovina", in Caietele Sextil Pușcariu, Vol. III, 2017, pp. 85–91.
  • Ioan Cocuz, Partidele politice românești din Bucovina, 1862–1914. Suceava: Cuvântul Nostru, 2003. ISBN 973-85272-0-1
  • Andrei Corbea-Hoișie, "'Wie die Juden Gewalt schreien': Aurel Onciul und die antisemitische Wende in der Bukowiner Öffentlichkeit nach 1907", in East Central Europe, Vol. 39, Issue 1, 2012, pp. 13–60.
  • Zsombor de Szász, "King Ferdinand of Rumania. VII: Bukovina", in Danubian Review, Vol. I, Issue 1, June 1943, pp. 4–16.
  • Vasile Diacon, Sub semnul lui Clio. Iași: Tipo Moldova, 2009. ISBN 978-973-168-042-2
  • Radu Freitag, Eugeniu Păun, "Arcășiile și rolul lor în promovarea conștiinței naționale", in Muzeul Național, Vol. IV, 1978, pp. 639–647.
  • Vlad Gafița,
    • "Puncte comune și contradicții între partidele politice românești din Bucovina (1911–1914)", in Codrul Cosminului, Nr. 12 (2006), pp. 177–122.
    • "Aurel Onciul – Repères de l'activité politique des premières années du XX-ème siècle", in Codrul Cosminului, Nr. 15 (2009), pp. 155–174.
  • Mariana Gurza, Vasile Plăvan: un Slavici al Bucovinei. Timișoara: Editura Fundației pentru Cultură și Învățământ Ioan Slavici & Editura Eurostampa, 2013. ISBN 978-606-8480-19-0
  • Otto Hallabrin, "Der österreichische Reichsrat und die Abgeordneten aus der Bukowina von 1861 bis 1918", in Analele Bucovinei, Vol. XX, Issue 1, 2013, pp. 27–50.
  • Daniel Hrenciuc, "Rădăuți" and "Zastavna", in Bogdan Murgescu, Andrei Florin Sora (eds.), România Mare votează. Alegerile parlamentare din 1919 "la firul ierbii", pp. 108–118. Iași: Polirom, 2019. ISBN 978-973-46-7993-5
  • Mihai Iacobescu, "Iorga și Bucovina (II)", in Analele Bucovinei, Vol. XV, Issue 1, 2008, pp. 75–110.
  • Rodica Iațencu, Marian Olaru, "Bucovineni în Parlamentul României Mari. Adunarea Deputaților, sesiunea 1919–1920 (II)", in Analele Bucovinei, Vol. XX, Issue 1, 2013, pp. 51–86.
  • Dan Jumară, "Apariția și activitatea societăților culturale românești în Bucovina habsburgică", in Acta Moldaviae Meridionalis, Vols. XXV–XXVII, Issue 2, 2004–2006, pp. 161–179.
  • Irina Livezeanu, Cultural Politics in Greater Romania. Ithaca: Cornell University Press, 2000. ISBN 0-8014-8688-2
  • Marian Olaru,
    • "Aurel Onciul și revista Privitorul", in Analele Bucovinei, Vol. I, Issue 2, 1994, pp. 281–289.
    • "Despre crezul politic al lui Aurel Onciul", in Analele Bucovinei, Vol. IX, Issue 2, 2002, pp. 495–500.
  • Andrei Popescu, "Cernăuți (orașul și județul)", in Bogdan Murgescu, Andrei Florin Sora (eds.), România Mare votează. Alegerile parlamentare din 1919 "la firul ierbii", pp. 93–107. Iași: Polirom, 2019. ISBN 978-973-46-7993-5
  • Aurel Popovici, Stat și națiune. Statele-Unite ale Austriei-Mari. Studii politice în vederea rezolvării problemei naționale și a crizelor. Bucharest: Fundația pentru Literatură și Artă Regele Carol II, 1939. OCLC 28742413
  • Sextil Pușcariu, "Acum zece ani în Bucovina", in Societatea de Mâine, Nr. 22–24/1928, pp. 396–399.
  • Constantin Ungureanu,
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Демократична_селянська_партія_(Буковина)&oldid=41958916