Демченко Руслан Михайлович
| Демченко Руслан Михайлович | ||
| ||
|---|---|---|
| 23 вересня 2014 — 16 червня 2020[1] | ||
| Народження: |
15 липня 1965 (59 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |
| Країна: | Україна | |
| Освіта: | міжнародні відносини | |
| Нагороди: |    | |
Руслан Михайлович Демченко (15 липня 1965, Київ) — український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України, колишній перший заступник Міністра МЗС України, посол України у Сербії та Чорногорії, Генеральний консул України в Стамбулі. Радник Президента України[2] (2014—2020). Перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони (2020—2022)[3][4].
Народився 15 липня 1965 року в Києві. Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Шевченка у 1989 році, за освітою спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач англійської[5]. Після закінчення інституту, разом з дружиною продовжив навчання у Червонопрапорному ім. Ю. В. Андропова інституті КДБ СРСР (зараз Академія зовнішньої розвідки РФ).[6][7][8]
Володіє іноземними мовами: англійською, сербською та російською[9].
- 1983—1985 — Служив в лавах збройних сил СРСР.
- 1989—1990 — економіст відділу міжнародного співробітництва Міністерства будівництва УРСР.
- 1990—1992 — 3-й секретар, 2-й секретар візового відділу Консульського управління МЗС України.
- 1992—1996 — 2-й секретар Посольства України в США.
- 1997—2000 — завідувач відділу, заступник керівника Служби протоколу Президента України.
- 2000—2003 — Генеральний Консул України в Стамбулі.
- 2003—2005 — Надзвичайний та Повноважний Посол України у Сербії та Чорногорії.[10]
- 2005 — перший заступник Керівника Головної служби зовнішньої політики Президента України;
- 2005—2006 — Керівник Служби Державного Протоколу і Церемоніалу Президента України;
- 2006—2010 — Керівник Офісу Президента України;
- 17 лютого 2010 по 17 грудня 2010 — заступник Міністра закордонних справ України [Архівовано 26 березня 2019 у Wayback Machine.].
- 17 грудня 2010 по 5 березня 2014 — Перший заступник Міністра закордонних справ України.
Після перемоги Віктора Януковича став куратором зовнішніх відносин України з Росією. Брав участь в нараді Кабінету міністрів України від 21 листопада 2013 року в якому вирішено про відмову від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС[11]
- З 23 по 27 лютого 2014 року виконував обов'язки Міністра закордонних справ України.
- З 23 вересня 2014 — Радник Президента України[12].
- 1 листопада 2018 внесений до санкційного списку Російської Федерації[13]
- 23 липня 2019 року Президент Володимир Зеленський призначив Демченка своїм радником[14][15].
- 16 червня 2020 року призначений Першим заступником Секретаря РНБО.[3]
Після розгляду РНБО у березні 2021 питання про відповідальність за прийняття Харківських угод журналіст і голова фракції «Голосу» Сергій Рахманін назвав Руслана Демченка головним лобістом цих проросійських угод у час його перебування на посаді заступника міністра закордонних справ[16]. За заявою МЗС України Руслан Демченко став відповідальним за двосторонні відносини з Росією через 6 днів після підписання угоди[17]. Юрій Бутусов висунув підозру щодо зливу Демченком операції проти «Вагнерівців», розсекречення інших операцій спецслужб України[18].
Про участь Демченка у лобіюванні «харківських угод» повідомили також журналісти «Схем». Відповідно до стенограми, оприлюдненої журналістами, на безпековому засіданні парламентського комітету 26 квітня 2010 року Демченко переконував депутатів підтримати розгляд законопроєкту про ратифікацію угоди у сесійній залі. Демченко також просував тезу про те, що «харківські угоди» і російський флот в Криму — це стабільність для України.[19].
Низка політичних оглядачів, які спеціалізуються на пострадянському просторі (Ю. Швець, А. Піонтковський тощо) неодноразово говорили про те, що Р. Демченко є чинним та неприхованим агентом Москви.
За даними «Української правди» та Цензор.нет, в Офісі президента відмовились повідомляти результати люстраційної перевірки першого заступника секретаря РНБО Руслана Демченка, прізвище якого спершу було в списку осіб, які підлягають люстрації, а потім зникло з нього[20][21].
25 липня 2022 року Указом Президента України звільнений від обов'язків першого заступника Секретаря РНБО[22][4]. Згодом речник президента Сергій Никифоров пояснив, що звільнення пов'язане зі станом його здоров'я.[23]
- Надзвичайний та Повноважний Посол України з 2 листопада 2004 року[24].
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (20 січня 2010) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[25]
- Орден «За заслуги» III ст. (4 травня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[26]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (18 грудня 2002) — за значний особистий внесок у становлення і розвиток дипломатичної служби України та багаторічну сумлінну працю[27]
Одружений. Дружина — Олена, син — Денис.
- ↑ Указ Президента України від 16 червня 2020 року № 227/2020 «Про звільнення Р. Демченка з посади Радника Президента України»
- ↑ Сергій Сидоренко (20 листопада 2019). Зовнішній Зе: хто формує міжнародну політику президента Зеленського. Європейська правда. Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ а б Указ Президента України від 16 червня 2020 року № 228/2020 «Про призначення Р.Демченка Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
- ↑ а б Указ Президента України від 25 липня 2022 року № 528/2022 «Про звільнення Р.Демченка з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
- ↑ Відомі випускники. www.iir.edu.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Демченко закінчив академію КДБ у Москві, - Корчинський. ВIДЕО. Цензор.нет. 22 листопада 2021. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Вагнергейт / Демченко и Ермак -- кроты России в администрации президента Украины / Видео № 87. YouTube. Юрий Швец -- официальный канал. 21 листопада 2021. Процитовано 20 лютого 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Радник Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ Про призначення Р. Демченка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сербії і Чорногорії. Верховна Рада України. 18 серпня 2003 року.
- ↑ Зеленський вирішив призначити в РНБО «сірого кардинала» МЗС часів Януковича — ЗМІ [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.]. Українська правда. 9 червня 2020 року.
- ↑ Указ Президента України. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
- ↑ Росія ввела санкції проти низки компаній і громадян України. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 23 липня 2019 року № 547/2019 «Про звільнення Р.Демченка з посади Радника Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 23 липня 2019 року № 548/2019 «Про призначення Р.Демченка Радником Президента України»
- ↑ Новий мирний план: коли ми повернемо Донбас та Крим|Політклуб Віталія Портникова, 12 березня 2021. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ У МЗС зазначили, що Демченко не займався підготовкою "харківських угод". Інтерфакс-Україна. 13 березня 2021.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Вагнеровцы. История грандиозного предательства Украины//Бесіда Геннадія Бутусова на каналі Дмитра Гордона, 15 бер. 2021. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ «Українська правда»: Заступник секретаря РНБО Демченко лобіював «харківські угоди» — «Схеми» (05.11.2021). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
- ↑ «Українська правда»: У Зеленського засекретили результати люстраційної перевірки заступника секретаря РНБО — «Схеми» 08.11.2021. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
- ↑ Цензор.нет: Кремлівські шістки. Хто агент РФ на Банковій? | Без цензури. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
- ↑ Зеленський звільнив першого заступника Секретаря РНБО, РБК-Україна, 25.07.2022
- ↑ Зеленський призначив Буданова керівником президентського Комітету з розвідки
- ↑ Указ Президента України Про присвоєння Р. Демченку дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 4 травня 2019 року № 188/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2002 року № 1934 «Про нагородження Демченка Р.М. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
- В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Демченко Руслан Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Міністерство закордонних справ України
- Постанова Кабміну України № 227-р
- Руслана Демченка призначено радником Президента [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- ДЕМЧЕНКО Руслан Михайлович — Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України // Сайт РНБОУ (архівовано на archive.is)
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
- Народились 15 липня
- Народились 1965
- Уродженці Києва
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Радники Президента України
- Відповідальні працівники структур Президента України
- Українські дипломати
- Консули України у Стамбулі
- Посли України в Сербії
- Посли України в Чорногорії
- Випускники Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка
- Заступники Міністра закордонних справ України
- Відповідальні службовці Ради національної безпеки і оборони України
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Корони Італії