Національна премія України імені Тараса Шевченка
| Національна премія України імені Тараса Шевченка | ||||
 | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | Державна премія | |||
| Статус | вручається | |||
| На честь: | Шевченко Тарас Григорович | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 20 травня 1961 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Лауреати Шевченківської премії (209) | ||||
| Черговість | ||||
| Сайт | knpu.gov.ua | |||
 Національна премія України імені Тараса Шевченка у Вікісховищі | ||||
Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тара́са Шевче́нка часто згадується просто як Шевченківська премія — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури й мистецтва. Заснована 1961 року.
Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури й мистецтва, публіцистики й журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення й демократизацію українського суспільства.
.png)
20 травня 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР № 646 було засновано Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка. Нею нагороджували видатних митців за високоідейні й високохудожні твори й роботи в галузі літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва й кінематографії.
Першими Диплом і Почесний знак лавреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури й Платон Майборода в галузі музики.
23 квітня 1969 року Постановою № 285 ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР створено Комітет по Державних преміях Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, мистецтва й архітектури при Раді Міністрів УРСР і встановлено 5 щорічних премій.
З 1976 кількість Премій збільшили до 8.
У період з 1969 по 1988 рік було присуджено 22 Премії в галузі архітектури. З 1988 року премії з архітектури почали присуджувати окремо створеним Комітетом.
З 1982 року одну Премія з 9 присуджували за кращий твір літератури й мистецтва для дітей і юнацтва.
Лавреатами в цій номінації стали:
- Георгій Якутович — за ілюстрації до книжок «Повість минулих літ», «Слово по Ігорів похід», «Карби. Чічка. Злодія зловили» М. Черемшини, «Козак Голота» М. Пригари (1983).
- Микола Вінграновський — за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч» (1984).
- Євген Гуцало — за повість «Саййора», збірку оповідань «Пролетіли коні»; Попенко Д. П., Лось Л. Ф. — архітектори, Пухова І. П. — інженер-конструктор — за комплекс Республіканського науково-методичного центру охорони здоров'я матері й дитини (1985).
- Михайло Бєліков — автор сценарію, режисер-постановник, Василь Трушковський — оператор-постановник, Олексій Левченко — художник-постановник — за фільми «Ніч коротка», «Які ж були ми молоді» Київської кіностудіі художніх фільмів ім. О. П. Довженка (1986).
- Олексій Дмитренко — за художньо-документальну повість «Аист» (1987).
- Володимир Дахно — режисер-постановник, Едуард Кирич — художник-постановник, Анатолій Гаврилов — кінооператор — за цикл мультиплікаційних фільмів про пригоди запорозьких козаків, створений на Київський кіностудії науково-популярних фільмів (1988).
- Народна самодіяльна хорова капела хлопчиків і юнаків «Дударик» Львівського обласного Будинку вчителя — за концертні програми останніх літ (1989).
- Дмитро Білоус — за збірку поезій «Диво калинове» (1990).
- Іван Білик — за історичний роман «Золотий Ра» (1991).
- Олександр Костін — за оперу-казку «Золоторогий олень», балет «Русалонька» (1992).
- Ярема Гоян — за повість «Таємниця Лесикової скрипки» (1993).
- Олена Апанович — за книжку «Гетьмани України й кошові отамани Запорозької Січі»; Олесь Лупій — за роман «Падіння давньої столиці», повість «Гетьманська булава» (1994).
- Богдан-Юрій Янівський — за цикл музичних творів великої форми для дітей: оперу «Царівна Жаба»; мюзикли «Лис Микита», «Перстень спокуси», «Том Сойєр» (1996).
Посмертно було присуджено Премію прозаїку Григорію Тютюннику (1963), композитору й хоровому диригенту Григорію Верьовці (1968), композитору Борису Лятошинському (1971), архітектору Петру Жилицькому (1971), композитору Борису Шостаковичу (1976), журналісту Абраму Фріману (1977), письменнику й кіносценаристу Василю Земляку (1978), кіноактору Івану Миколайчуку (1988), Григору Тютюннику (1989), поету Василю Стусу (1991), кінорежисеру Володимиру Костенку (1991), кінорежисеру Сергію Параджанову (1991), письменнику Борису Антоненку-Давидовичу (1992), поету, публіцисту й прозаїку Івану Багряному (1992), журналістці Лідії Коваленко й письменнику Володимиру Маняку (1993), літературному критику й дисиденту Івану Світличному (1994), художнику Віктору Зарецькому (1994), композитору Володимиру Івасюку (1994), поету Василю Симоненку (1995), мистецтвознавцю Вірі Свєнціцькій (1995), перекладачу-поліглоту Григорію Кочуру (1995), живописцю Івану Задорожному (1995), співаку Назарію Яремчуку (1996), художнику-монументалісту Івану Литовченку (1998), кінооператору Вілену Калюті (2000), поету Борису Нечерді (2000), митцю Василю Рябенькому (2014).
В історії Національної премії України імені Тараса Шевченка трапився випадок, коли цією державною нагородою було двічі відзначено художника Георгія Якутовича. Перший раз у 1983 році за ілюстрації до книжок «Повість минулих літ», «Слово про Ігорів похід», «Карби. Чічка. Злодія ловили» М.Черемшини, «Козак Голота» М.Пригари, удруге — у 1991 році разом із режисером-постановником Сергієм Параджановим, оператором Юрієм Ільєнком, виконавицею головної ролі Ларисою Кадочниковою за художній фільм «Тіні забутих предків» Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка.
Положенням про Державну премію України імені Тараса Шевченка № 1146/96 від 29 листопада 1996 року була встановлена Мала Державна премія України імені Тараса Шевченка. Проіснувала три роки. Її лавреатами стали: Олесь Ульяненко, письменник (1997); Ольга Нагорна, Михайло Дідик, артисти (1998); Богдан Мазур, скульптор (1999).
Відповідно до Указу Президента України від 27.09.1999 р. № 1228/99 та з метою піднесення ролі й престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні мистецької нагороди, премія отримала нову назву — «Національна премія України імені Тараса Шевченка». Було встановлено, що статус лавреата Державної премії України імені Тараса Шевченка прирівнюється до статусу лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Упродовж 1962—2020 років Шевченківською премією відзначено понад 660 осіб і 15 великих і малих колективів, зокрема, Державна академічна заслужена капела УРСР «Думка», Черкаський державний заслужений український народний хор, Державна заслужена капела бандуристів УРСР, Народна самодіяльна хорова капела хлопчиків і юнаків «Дударик» Львівського обласного будинку вчителя, Державна заслужена капела України «Трембіта», зарубіжні колективи Державний Кубанський козачий хор, Хор імені О.Кошиця (Канада), Капела бандуристів імені Т. Шевченка (м. Детройт, США) й 6 малих — сестри Байко, тріо бандуристок, квартет «Явір», гурт «Пікардійська терція», струнний квартет ім. Лисенка, гурт «Даха Браха».
Премією відзначено видатних зарубіжних діячів культури поета, перекладача поезій Тараса Шевченка Миколу Тихонова (1964); актора Владислава Дворжецького (1975); композитора Дмитра Шостаковича (1976); актора В'ячеслава Тихонова (1980); актора Сергія Бондарчука (1982); літератора Роберта Конквеста (1994); публіциста Романа Рахманного (1994); літературознавця й мистецтвознавця Юрія Шевельова (Шереха) (2000); польського поета Євстахія Лапського (2007); богослова, перекладача Раймонда Турконяка (2007); письменницю й перекладача Віру Вовк (2008); літературознавця, поета й перекладача Ігоря Качуровського (2006). Останніми роками було відзначено творчість режисера й хореографа Марії Курочки (2014), письменниці Еми Андієвської (2017), публіциста Сергія Плохія (2018).
Шевченківську премію було присуджено радянському державному діячеві — Микиті Хрущову в 1964 році. Не була вручена.
Національна премія України імені Тараса Шевченка є державною нагородою України за найвидатніші твори літератури й мистецтва, публіцистики й журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення й демократизацію українського суспільства.[1]
Присудження Національної премії провадиться Указом Президента України.[1]
Національну премію присуджують творцям (авторам, виконавцям) нових оригінальних творів, опублікованих (випущених у світ) протягом останніх п'яти років, у таких номінаціях:[1]
- література;
- публіцистика, журналістика;
- музичне мистецтво;
- театральне мистецтво;
- кіномистецтво;
- візуальне мистецтво;
- літературознавство і мистецтвознавство[2]
Щорічно може бути присуджено не більше семи Національних премій.
Комітет із Національної премії України імені Тараса Шевченка є допоміжним органом, що забезпечує здійснення Президентом України повноважень із нагородження Національною премією України імені Тараса Шевченка[3]
У різні роки Шевченківський комітет очолювали: драматург, академік Олександр Корнійчук (1961—1972), літературознавець Микола Шамота (1972—1979), прозаїк Павло Загребельний (1980—1987), державний діяч Марія Орлик (1987—1990), поет, академік, політичний і громадський діяч Борис Олійник (двічі: лютий-грудень 1991 р., 2010—2016), прозаїк, громадський діяч, академік Олесь Гончар (1992—1995), письменник, політичний і громадський діяч Володимир Яворівський (1996—1999), літературознавець, академік Іван Дзюба (1999—2005), поет, дипломат Роман Лубківський (2005—2008), літературознавець, академік, Микола Жулинський (2008—2010), письменник, дипломат, науковець Юрій Щербак (2016—2019), письменник, публіцист, телеведучий Юрій Макаров (2019—2023), актор Євген Нищук (з 22 травня 2023)[4].
Склад комітету (2019—2023)[5]
- Юрій Макаров, голова Комітету, письменник, публіцист, телеведучий;
- Тамара Гундорова, заступниця голови Комітету, літературознавиця, член-кореспондентка Національної академії наук України;
- Дмитро Богомазов, головний режисер Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка;
- Володимир Войтенко, кінознавець;
- Майя Гарбузюк, театрознавець;
- Ростислав Держипільський, директор художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка;
- Римма Зюбіна, актриса театру й кіно;
- Тетяна Кочубінська, мистецтвознавчиня;
- Алла Мазур, телеведуча, тележурналістка;
- Любов Морозова, музикознавчиня, художня керівниця державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України»;
- Ігор Панасов, музичний критик, журналіст;
- Віктор Плоскіна, головний диригент комунального закладу "Театральне-видовищний заклад культури «Київський муніципальний академічний театр опери й балету для дітей та юнацтва»;
- Влада Ралко, художниця;
- Михайло Рашковецький, мистецтвознавець, арткритик;
- Юлія Сінькевич, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю;
- Ірина Славінська, літературознавчиня, перекладачка;
- Остап Сливинський, поет, літературознавець, перекладач;
- Євгеній Стасіневич, літературний критик, літературознавець.
З 18 осіб двоє були відзначені Національною премією України імені Тараса Шевченка.
16 березня 2023 року усі члени комітету склали свої повноваження через тиск з боку влади.[6][7].
2006 — 100 тисяч гривень[8] 2007 — 130 тисяч гривень[9] 2008 — 130 тисяч гривень[10] 2009 — 160 тисяч гривень[11] 2010 — 130 тисяч гривень[12] 2011 — 250 тисяч гривень[13] 2012 — 260 тисяч гривень[14] 2013 — 260 тисяч гривень[15] 2014 — 260 тисяч гривень[16] 2015 — 240 тисяч гривень[17] 2016 — 192 тисячі гривень[18] 2017 — 240 тисяч гривень[19] 2018—240 тисяч гривень[20] 2019—200 тисяч гривень[21] 2020—200 тисяч гривень[22] 2021—240 тисяч гривень[23] 2022—397 тисяч гривень[24]
Диплом лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка являє собою папку темно-синього кольору, на лицьовому боці якої вміщено зображення малого Державного Герба України й розташовано напис «Диплом лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка». По периметру папка облямована лиштвою з тисненим зображенням лаврового листя.[25]
Розмір папки 220×317 мм.
Внутрішні сторони Диплома мають вклейки зі сріблястого картону розміром 210×310 мм. По периметру вклейки прикрашені орнаментом із лаврового листя золотавого кольору.
На лівій вклейці вміщено зображення автопортрета Тараса Шевченка в молодому віці в обрамленні рослинного орнаменту.
На правій вклейці у верхній частині — зображення малого Державного Герба України й надрукований під ним на тлі фонового зображення Почесного знака лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка текст темно-краповою фарбою: «Національна премія України імені Тараса Шевченка» в чотири рядки, під ним чорною фарбою — «Указом
Президента України ___» (вказуються дата видання й номер Указу) у два рядки, нижче темно-краповою фарбою — «присуджена» й прізвище, ім'я, по батькові лавреата в родовому відмінку із зазначенням номінації, у якій присуджено премію.
У нижньому лівому куті правої вклейки напис чорною фарбою: «Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Праворуч — вільне місце для підпису голови Комітету й печатки.
Почесний знак лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка виготовляється з жовтого металу й має форму круглої медалі з барельєфним зображенням Тараса Шевченка (автопортрет у молодому віці), обрамленим подвійними пружками й просічним вінком рослинного орнаменту.
Усі зображення й написи рельєфні.
Діаметр медалі — 32 мм.
На зворотному боці медалі по колу написи: у верхній частині -«Національна премія України», у нижній — «імені Тараса Шевченка» й вигравіруваний порядковий номер Почесного знака.
Медаль за допомогою кільця з вушком з'єднується з фігурною колодкою у формі банта, обтягнутою стрічкою синього й жовтого кольорів. У центрі колодки розміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого на тлі зображень гілок калини, пензля й пера.
Розмір колодки — 24×18 мм.
На зворотному боці колодки — застібка для прикріплення Почесного знака до одягу.
Упродовж 1962—2018 років Шевченківською премією відзначено 648 осіб і 8 колективів. Серед відзначених: 196 письменників, літературознавців, мистецтвознавців, журналістів і публіцистів; 119 діячів образотворчого мистецтва й майстрів народного мистецтва; 136 діячів театру й кіно; 114 музикантів; 82 архітектори, інженери комплексних ландшафтів, поліграфісти й музейні працівники, а також державний і партійний діяч — М. С. Хрущов[26].
Комітет із Національної премії України імені Тараса Шевченка, починаючи з 2002 року, започаткував серію видань «Бібліотека Шевченківського комітету» (скорочено «БШК»)[27]. У цій серії здійснювалися репрезентативні перевидання творів Шевченківських лавреатів різних років у рамках бюджетної програми «Українська книга».
За цей час у серії видань «БШК» було випущено понад 110 різних книг із прозовими, поетичними, драматургічними, літературно-критичними, публіцистичними, музичними й мистецькими творами таких талановитих майстрів слова як Михайло Стельмах, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Олесь Гончар, Андрій Малишко, Петро Панч, Василь Симоненко, Василь Стус, Платон Воронько, Василь Земляк, Борис Антоненко-Давидович, Микола Вінграновський; митців: Сергій Якутович, Микола Строженко, Андрій Чебикін, Богдан Ступка; композиторів: Платон Майборода, Євген Станкович, Мирослав Скорик, Леся Дичко й інших.
У 2011 році було випущено ювілейну монету .
12 травня 2011 року Національним банком України було введено в обіг пам'ятну монету номіналом 5 гривень: «50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка».
На аверсі монети розміщено вгорі малий Державний Герб України й напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу номінал 5 ГРИВЕНЬ, праворуч від якого логотип Монетного двору Національного банку України й рік карбування монети - 2011; композицію, що символізує номінації (напрями) Національної премії України імені Тараса Шевченка, розгорнута книга, перо, палітра, пензлі й на стилізованому тлі рядки з поезії Тараса Шевченка «І мертвим, і живим…» «…Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь», а також факсиміле Т. Шевченка.
На реверсі монети розміщено: портрет Шевченка Т. Г. (праворуч), напис 50 РОКІВ НАЦІОНАЛЬНА ПРЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (ліворуч), унизу стилізована гілка.
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ До номінацій Шевченківської премії додали літературознавство і мистецтвознавство. chytomo.com (укр.). 16 липня 2021. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Голови Комітету
- ↑ затверджено Указом Президента України від 19 грудня 2019 року № 919/2019
- ↑ Заява членів Шевченківського Комітету
- ↑ «Члени Комітету зіткнулися з тим, що мертве померти не може» 17.03.2023
- ↑ Указ Президента України № 208/2006 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 8 лютого 2012.
- ↑ Указ Президента України № 181/2007 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 8 лютого 2012.
- ↑ Указ Президента України № 193/2008 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 8 лютого 2012.
- ↑ Указ Президента України № 117/2009 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 8 лютого 2012.
- ↑ Указ Президента України № 285/2010 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 8 лютого 2012.
- ↑ Указ Президента України № 275/2011 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 8 лютого 2012.
- ↑ Указ Президента України № 186/2012 від 9 березня 2012 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 24 січня 2014. Процитовано 6 березня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 116/2013 від 5 березня 2013 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 6 березня 2013.
- ↑ Указ Президента України від 6 листопада 2014 року № 855/2014 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Указ Президента України від 5 березня 2015 року № 124/2015 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Указ Президента України від 2 березня 2016 року № 77/2016 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Указ Президента України від 6 березня 2017 року № 55/2017 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://knpu.gov.ua/content/указ-президента-україни-україни-№59/2019-про-присудження-національної-премії-україни-імені-тараса-шев[недоступне посилання]
- ↑ http://knpu.gov.ua/content/указ-президента-україни-україни-№72/2020-про-присудження-національної-премії-україни-імені-тараса-шев[недоступне посилання]
- ↑ Розмір Шевченківської премії зріс до 240 тисяч гривень[1] [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 9 березня 2022 року № 118/2022 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Указ Президента України від 06.03.2009 р., № 126/2009 "Про Диплом та Почесний знак лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка
- ↑ Історична довідка. knpu.gov.ua. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
- ↑ Розпорядження Президента України від 03.12.2001 р. № 338/2001-рп
- Національна премія України імені Тараса Шевченка // ЕСУ
- Національна премія України імені Тараса Шевченка // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 458-459.
- Національна премія України імені Тараса Шевченка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Шевченківська премія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 583-584.
- Закон України «Про державні нагороди України»
- Національна премія України імені Тараса Шевченка
- Сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
- Шевченківській премії — світові виднокола // Літературний ярмарок
- До 50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка: Документи ЦДАВО України, ЦДАГО України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України // Офіційний вебпортал Державної архівної служби України
- Донець Г. П. Державні премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. . — С. 188.
- Національна премія: перші лауреати / Уклад.: О. О. Дейнеко, А. Л. Качан; Голов. ред. І. М. Дзюба; Комітет з Нац. премії України ім. Т. Шевченка. — К.: Україна, 2000. — 95 с.: фото.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — 696 с. (Додаток — 12 с.)
- Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — 768 с. — ISBN 978-966-7575-81-6. — 768 с.
- Шевченківська премія, або Національна премія України імені Тараса Шевченка // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — 624 с. — С. 583—584.
- Ясь О. В. Національна премія України імені Тараса Шевченка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 268. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Енциклопедичний довідник «Шевченківські лауреати 1962-2012» (Вступне слово Б.І.Олійника. Автор-упорядник М.Г.Лабінський); м.Київ, видавництво «Криниця», 2012 р.
- Науково-популярне видання «З верховин півстоліття. Національній премії України імені Тараса Шевченка – 50» (Упорядник Вікторія Костюченко); м.Київ, державне видавництво «Либідь», 2012 р.
- «Не вмирає душа наша» (Збірник матеріалів, присвячений 40-річчю від дня заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка та лауреати 2001 року) (Автор-упорядник Анатолій Качан); м.Київ, державне видавництво «Україна», 2002 р.
- Указ Президента України від 3 березня 2016 року № 78/2016 «Питання Національної премії України імені Тараса Шевченка»
