Перейти до вмісту

Джамшид Амузеґар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джамшид Амузеґар
перс. جمشید آموزگار Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
70-й Прем'єр-міністр Ірану
7 серпня 1977 — 27 серпня 1978 року
Попередник: Амір-Аббас Говейда
Наступник: Джафар Шариф-Емамі
 
Народження: 25 червня 1923(1923-06-25)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тегеран, Іран
Смерть: 27 вересня 2016(2016-09-27) Редагувати інформацію у Вікіданих (93 роки) або 28 вересня 2016(2016-09-28)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (93 роки)
Монтґомері, Мериленд, США
Країна:  Іран Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: шиїти Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Корнелльський університет Редагувати інформацію у Вікіданих, Інженерний коледж університету Корнеллаd Редагувати інформацію у Вікіданих і Тегеранський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Rastakhiz Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Джамшід Амузеґар (перс. جمشید آموزگار; 25 червня 1923 — 27 вересня 2016) — іранський економіст, державний і політичний діяч, міністр внутрішніх справ, міністр фінансів, прем'єр-міністр країни у 1977—1978 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Тегерані[3]. Він закінчив Тегеранський університет[3]. Докторський ступінь здобув у Корнелльському університеті[3].

Свою політичну кар'єру розпочав на посаді заступника міністра охорони здоров'я. В кабінеті Мансура займав пости міністра праці, а потім — міністра охорони здоров'я. В кабінеті Говейди був міністром фінансів. Від 1965 до 1974 року був головою на кількох чергових засіданнях ОПЕК[4]. 1974 року був призначений на посаду міністра внутрішніх справ.

21 грудня 1975 року під час засідання ОПЕК його взяв у заручники венесуельський терорист Карлос Шакал. Останній був готовий стратити політика, але не зробив цього. Амузеґар був звільнений разом з іншими заручниками за кілька днів.

7 серпня 1977 року Амузеґар був призначений на пост прем'єр-міністра[5]. Однак він швидко втратив популярність, оскільки намагався вповільнити економічну кризу, вживаючи необхідних заходів, але таких, що спричинили збільшення безробіття й падіння прибутків у приватному секторі економіки. Він відклав виконання багатьох коштовних проектів, але не зміг побороти зростання інфляції й цін[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Find a Grave — 1996.
  2. Munzinger Personen
  3. а б в Kadivar, Darius (20 травня 2012). Shah Names New Cabinet with Jamshid Amouzegar as PM (1977). The Iranian. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2018.
  4. 162th Ordinary Meeting (PDF). OPEC. Архів оригіналу (PDF) за 2 липня 2010. Процитовано 18 квітня 2018.
  5. Nikazmerad, Nicholas M. (1980). A Chronological Survey of the Iranian Revolution. Iranian Studies. 13 (1/4): 327—368. doi:10.1080/00210868008701575.
  6. Алієв С.М. Історія Ірану. XX століття. — Ин-т востоковедения РАН, 2004. — 434 с.