Перейти до вмісту

Джасоне Піччоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джасоне Піччоні
Народження27 жовтня 1923(1923-10-27) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мучча, Провінція Мачерата, Марке, Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть15 жовтня 2002(2002-10-15) (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Італія
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗванняАдмірал ескадриd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою

Джасоне Піччоні (італ. Giasone Piccioni, 27 жовтня 1923, Мучча - 15 жовтня 2002, Рим) - італійський адмірал, начальник генерального штабу ВМС Італії протягом 1985-1988 років.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джасоне Піччоні народився 27 жовтня 1923 року у місті Мучча. У 1941 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1944 році у званні гардемарина. Під час Другої світової війни ніс службу на борту корвета «Пелікано».

У званні лейтенанта командував тральщиками «Тотано» і «Телліне». Надалі ніс службу на борту кораблів «Вітторіо Венето», «Андреа Доріа», «Джузеппе Гарібальді», «Дука дельї Абруцці», «Карабіньєре», «Чентауро», «Імпетуозо», «Імпавідо». Командував 1-ю ескадрою корветів, ракетним крейсером «Вітторіо Венето», потім ніс службу у генеральному штабі військово-морських сил Італії.

У 1975 році отримав звання контрадмірала і був начальником 3-го департаменту з планування та операцій генерального штабу флоту, потім командував 6-ю військово-морською групою (складалась з есмінця «Ардіто» та фрегата «Лупо»), яка з липня 1979 року по лютий 1980 року здійснила навколосвітній похід, здійснивши заходи у 33 порти. Потім був заступником начальника, а пізніше начальником відділу персоналу ВМС, далі начальником штабу флоту.

Отримавши звання ескадреного адмірала, командував оперативними силами флоту. З жовтня 1984 року по листопад 1985 року був командувачем військово-морського командування в Тірренсьому морі і союзних військово-морських сил на півдні Європи.

з 16 листопада 1985 року по 31 березня 1988 року був начальником генерального штабу ВМС Італії. На цій осаді відзначився, зокрема, тим, що зміг покласти край суперечці з ВПС щодо створення морської авіації.

Помер 15 жовтня 2002 року у Римі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]