Джміль-зозуля польовий
| Джміль-зозуля польовий | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Bombus campestris (Panzer, 1801) | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Apathus campestris Apis arvorum Panzer, 1804 Apis campestris Panzer, 1801 Apis francisana Kirby, 1802 Apis leeana Kirby, 1802 Apis rossiella Kirby, 1802 Psithyrus campestris (Panzer, 1801)[1] | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Джміль-зозу́ля польови́й[2] (англ. Bombus campestris) — джміль-зозуля, що поширений в Європі[3].
Видовий епітет лат. campestris перекладається як укр. польовий[4].
Джміль середньої довжини. Середня довжина самки становить 18 мм, а самця — 15 мм[5]. Волоски самки дуже тонкі на дорсальній (верхній) стороні. Комірець (англ. collar; передній край передньоспинки), а в деяких випадках і верхівка голови, вкрита помаранчево-жовтими волосками, тоді як тергіти (черевні сегменти) з 3-го по 5-й з боків вкриті жовтими волосками, а посередині — чорні. Решта тіла чорна. Опушення самця є мінливішим: існує бліда форма з широким блідо-жовтим комірцем, жовтими волосками на верхівці голови, блідими волосками з боків відмінного першого чорного тергіту, жовтою лінією вздовж заднього краю та вкритими блідо-жовтими волосками тергітами з 3-го по 6-й з, зазвичай, чорною, тонкою, центральною лінією. Що стосується самки, решта тіла чорного кольору. Темна форма повністю чорна, за винятком тонкої дифузної смужки на комірці та жовтих волосків з боків 4-6 тергітів. Існують проміжні форми. І самки, і самці можуть бути меланістичними. У західній Шотландії зустрічається підвид B. c. swynnertoni, у якого самка з майже повністю блідо-жовтими грудями, жовтими волосками на 1-му і 2-му тергітах та жовтим хвостом. Самець має більше чорних волосків на грудях, але багато жовтих волосків на черевці[6].
Його основними хазяями є джмелі підроду Thoracobombus, як-от Bombus pascuorum (джміль польовий)[3]. У континентальній Європі, він також паразитує в гніздах джмеля наземного (Bombus humilis) та джмеля лугового (Bombus pratorum; хоча останній належить до Pyrobombus, а не Thoracobombus)[6].
Обидві статі відвідують квіти альканету, комонника лучного та будяків. Самки також відвідують кульбабу, конюшину лучну, вероніку дібровну та розхідник звичайний, тоді як самець живиться на ожині та волошці[6].
B. campestris можна зустріти на більшій частині території Європи від середньої Фенноскандії на півночі до північної Іспанії, південної Італії та Греції[7], і від Британських островів на заході до найсхіднішої точки Росії[3]. У Великій Британії, в основному він зустрічається в Англії та Уельсі, і його поширення є нерівномірним у Шотландії[6].
- ↑ Bombus campestris (Panzer, 1801). Biolib.cz. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 3 липня 2012.
- ↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Термінологія і номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 270.
- ↑ а б в Pierre Rasmont. Bombus (Psithyrus) campestris (Panzer, 1801). Université de Mons. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 січня 2013.
- ↑ Миронова В., Корольова Н., Ластовець М. Українсько-англійсько-латинський словник. — Київ : ВПЦ "Київський університет", 2018. — С. 222. — ISBN 978-966-439-964-4.
- ↑ Cuckoo bumblebees. Bumblebee.org. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 5 січня 2013.
- ↑ а б в г Benton, Ted (2006). Chapter 9: The British Species. Bumblebees. London, UK: HarperCollins Publishers. с. 418—422. ISBN 0007174519.
- ↑ Anagnostopoulos, Ioannis Th. (2005). The bumblebee fauna of Greece: An annotated species list including new records for Greece (Hymenoptera: Apidae, Bombini) (PDF). Linzer Biologische Beiträge. 37 (2): 1013—1026. Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2020. Процитовано 24 червня 2021.
|
Це незавершена стаття про бджіл. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |