Джміль кінський
| Джміль кінський | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Кінський джміль на скабіозовидній волошці
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Bombus veteranus (Fabricius, 1793) | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Apis veterana Fabricius, 1793[1] Bombus arenicola Thomson, 1872[1] Bombus equestris auct. (nec Fabricius, 1793)[2] | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Джміль кінський (Bombus veteranus) —— вид комах ряду перетинчастокрилих[3].
Кінський джміль трапляється у всій Західній Європі. У Скандинавії він поширений зокрема, у Фінляндії, де він є звичайним уздовж узбережжя Балтійського моря на північ до Рованіемі і Коларі. У всьому світі трапляється, за винятком Скандинавії, в Бретані, і Центральній Європі до Альп на півдні, і на сході Казахстану і Західної Монголії[4].
Це досить дрібні комахи, матка цього виду досягає довжини від 16 до 19 міліметрів[4]. Джміль кінський має характерне опушення, його груди вкриті волосками світло-сірого кольору з плямою з чорних волосків, а черевце в світло-сірих і чорних смугах. Ноги в світло-сірих волосках. Лице містить пляму з білих волосків. Можуть траплятися особини, в яких замість світло-сірих волосків є сіро-коричневі. Робочі особини мають досить витягнуте тіло[5].
Джміль кінський надає перевагу прибережним і пляжним зонам, де вони є запилювачами конюшини повзучої, вероніки довголистої, горошка мишачого, хаменерія вузьколистого, воловика лікарського. Гнізда цей вид утворює в старих норах та надземних гніздах гризунів. Кінський джміль може також будувати гнізда з трави.
- ↑ а б DISCOVER LIFE: Bombus veteranus (Fabricius, 1793). Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.
- ↑ Пчелы Беларуси: Bombus veteranus — Шмель конский. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.
- ↑ Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Ніжинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.
- ↑ а б Björn Cederberg (10 грудня 2010). Bombus veteranus Sandhumla (PDF). Artdatabankens faktablad. Sveriges Lantbruksuniversitet. Процитовано 4 листопада 2012. [недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ G. Holmström 2007 Humlor — Alla Sveriges arter sid. 104—105 ISBN 978-91-7139-776-8
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |