Перейти до вмісту

Джозеф Грімальді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джозеф Грімальді
англ. Joseph Grimaldi
Народився18 грудня 1778(1778-12-18)[1][2][3] або 1779[4][5][…]
Лондон, Королівство Велика Британія
Помер31 травня 1837(1837-05-31)[1][2][3]
Лондон, Сполучене Королівство
ПохованняПарк Джозефа Грімальді
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьтанцюрист, клоун, співак, артист цирку, актор театру, ентомолог, актор, мім
Галузьтеатр[7], акторське мистецтво[7], танець[7] і pantomimed[7]
Знання мованглійська[8][7]
ЗакладКоролевский театр Ковент-Гарден
Роки активності1780 — 1823
БатькоJoseph Grimaldid[9]
ДітиJ. S. Grimaldid

Джозеф Грімальді (англ. Joseph Grimaldi, 18 грудня 1778, Лондон — 31 травня 1837, Лондон) — англійський актор, батько сучасної клоунади, один з найвідоміших клоунів Англії, що вважається першим клоуном з білим (європейським) обличчям[10]. Саме виступи Грімальді зробили Клоуна, як персонажа, центральною фігурою британських арлекінад.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сім'я та дитинство

[ред. | ред. код]
Портрет Джозефа Грімальді кисті Джона Кауса (John Cawse)
Фігурка виробництва Дербскої порцелянової мануфактури, що зображає Джозефа Грімальді. З колекції Музею та художньої галереї Дербі

Грімальді народився в одному з лондонських районів в сім'ї італійця, синьйора Джузеппе (Джозефа) Грімальді[11], що мав в лондонських театральних колах прізвисько Залізноногий (англ. Iron legs), пантоніміста, циркового художника і балетмейстера театру «Друрі-Лейн»[12]. Матір'ю маленького Джозефа була Ребекка Брукер, танцівниця кордебалету. Батько Грімальді помер в 1788 році, залишивши родину в боргах, коли Джозефу було всього дев'ять років. У віці менше двох років Джозеф вперше грає невелику роль на сцені лондонського театру «Друрі-Лейн», а у віці менше трьох років він періодично починає виступати на сцені театру «Садлерс Веллс».

Досягнувши юнацького віку, Грімальді закохується в дочку власника театру «Садлерс Уеллс» і одружується з нею. Через вісімнадцять місяців Марія Грімальді вмирає під час пологів. Грімальді знаходить розраду в роботі, і, через деякий час, одружується ще раз. Згодом його син, Джозеф Семюель Грімальді, приєднається до сімейного театральної професії, проте у віці тридцяти років зіп'ється і помре.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Грімальді вважається неперевершеним в амплуа клоуна-міма, досягнувши оглушливого успіху в постановці Королівського театру Ковент-Гарден «Казки матінки Гуски» і закріпивши згодом свій успіх в інших постановках.

У своїй справі Джозеф Грімальді став беззастережним новатором, оскільки його персонаж — клоун по імені Джой (Joey; гра слів від англ. Joy — радість) був, для того часу, сучасним клоуном, амплуа якого, проте, грунтувалося на традиційній ролі простака і дурника, що йшла ще з часів комедії дель арте. Грунтуючись на цьому новаторство, персонаж Грімальді стає центральним персонажем арлекінада. Його комедійна грація була незвичайна, він добре придумував візуальні трюки і буфонади, вміло викликаючи сміх публіки. На час, коли стають популярні мюзик-холи, Грімальді вводить в театр жіночу пантоміму, а також заводить традицію безпосередньої участі присутньої публіки в поданні.

Знаменитий в англомовному світі «анекдот про сумне клоуна» (в якому доктор радив клієнтові різні способи виходу з важкої депресії, і в підсумку порекомендував сходити на виставу одного клоуна, після чого клієнт зізнався, що він і є той самий клоун) спочатку розповідали про сам Грімальді[13].

Вихід на пенсію

[ред. | ред. код]

Поступово вік дає про себе знати, і, страждаючи від різних хвороб, Грімальді йде зі сцени. У своїй прощальній промові він говорив своїм слухачам: До 1828 року Грімальді повністю розоряється, і в театрах «Ковент Гарден» і «Садлер Уеллс» проходять благодійні вистави, що ставлять собі за мету зібрати грошей на проживання Грімальді. Фондом «Друрі-Лейн» йому була призначена пенсія в 100 фунтів стерлінгів на рік.

В останні роки життя Джозеф Грімальді ледь міг ходити, і багато часу проводив в лондонській таверні під назвою Cornwallis Tavern. Власник таверни Джордж Кук вечорами відносив його додому.

Грімальді, ставши калікою, граючи на сцені, помер в ніч на 31 травня 1837 року. Газета London Illustrated News в некролозі на його смерть написала: «Грімальді мертвий, і не залишив собі рівних. Ми боїмося, що дух пантоміми втрачений» (англ. Grimaldi is dead and hath left no peer. We fear with him the spirit of pantomime has disappeared).

У своєму заповіті Джозеф Грімальді просив, щоб після його смерті він був обезголовлений перед похованням, нібито через страх поховання живцем[14].

Могила Джозефа Грімальді знаходиться в парку Джозефа Грімальді (раніше у дворі каплиці Сент-Джеймс), на Пентонвілл-роуд в Іслінгтон. На будівлі в Granville Road є синя табличка на згадку, що він колись жив неподалік.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Biographies of the Entomologists of the World — Senckenberg German Entomological Institute.
  5. ↑ NUKAT — 2002.
  6. ↑ Trove — 2009.
  7. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  10. ↑ International Clown Hall of Fame — History of Clowning. Архів оригіналу за 24 травня 2010. Процитовано 17 березня 2020.
  11. ↑ London's Lost Theatres of the Nineteenth Century Erroll Sherson pp. 26-7 (Ayer Publishing, 1972) ISBN 0-405-08969-4
  12. ↑ Театральная энциклопедия
  13. ↑ Tommy Harrison. Finding God in the Valleys: Sermon Illustrations, Devotionals and Prayers. — AuthorHouse, 2006. — P. 10. — 180 p. — ISBN 9781425955793.
  14. ↑ Joe Grimaldi, his life and theatre Richard Findlater p. 42 (Cambridge University Press, 1979) ISBN 978-0-521-29407-2

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джозеф_Грімальді&oldid=43679547