Перейти до вмісту

Джон Моффат (офіцер Королівських ВМС)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джон Вільям Чарлтон Моффат
John William Charlton Moffat
Прізвисько"Jock"
Народження17 червня 1919(19190617)
Суінтон, Шотландські кордони поряд з Келсо, Велика Британія
Смерть11 грудня 2016(2016-12-11) (у віці 97 років)
Перт, Шотландія
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
ПриналежністьОб'єднане Королівство
Вид збройних силВійськово-морські сили Великої Британії
Рід військПовітряні сили флоту Великої Британії
ОсвітаKelso High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки служби1938—1946
ЗванняЛейтенант-коммандер
ФормуванняHMS Ark Royal у 759 Naval Air Squadron
HMS Argus у 818 Naval Air Squadron
HMS Furious у 820 Naval Air Squadron
HMS Formidable у 824 Naval Air Squadron
Війни / битви

Друга світова війна

Джон Вільям Чарлтон Моффат (17 червня 1919 — 11 грудня 2016) був пілотом Повітряних сил Королівського військово-морського флоту Великої Британії, відомий тим, що пошкодив німецький лінкор Бісмарк під час його прориву до Атлантики, операція «Рейнюбунг», 26 травня 1941, керуючи біпланом Fairey Swordfish.

Ранні роки та родина

[ред. | ред. код]

Джон Моффат народився у селі Суінтон у окрузі шотландських кордонів у родині Мері та Пітера Моффатів. Коли він був дитиною його батьки переїхали до Ерлстону де його батько відкрив свій перший гараж.

Батько Джона, Пітер, служив у лавах Королівського флоту під час Першої світової війни, вступивши у 1914 як авіаційний інженер Королівської повітряної служби ВМС (RNAS). Пітер служив у Другому крилі RNAS під командування Чарльза Рамні Семсона, першої людини яка злетіла з корабля.

Пітер Моффат служив у Бельгії і був переведений на гідроавіаносець HMS Ark Royal, який направився до Середземного моря для участі у Дарданельській кампанії. Пітер залишив службу у 1917 і одружився з Мері у 1918.[1] Мері Моффат полюбляла співати оперу. Мати Моффата заохочувала його грати на музичних інструментах. Завдяки цьому Джон навчився грати на скрипці та фортепіано у віці 10 років.[2] у підлітковому віці Моффат займався верховою їздою і брав участь у полюванні на лисиць, що "не дуже подобалося його батькам".[3] У 1929 Моффат побачив літак Avro 504 який летів над Келсо, що зародило у ньому пристрасть до польотів на все життя.[4] Пілот пропонував покататися на літаку за 10 шилінгів. Пілот, для Моффата, був схожий на Біггля, персонажа тогочасних пригодницьких романів, і дуже вразив хлопця. Того дня Моффат здійснив свій перший політ. Моффат так описав свої враження про перший політ:

Що стосується польотів, я був вражений ними. Це було схоже на катання на локомотиві, але більш захопливо. Коли ми піднялися у повітря над містом було все: шум повітря, запах гарячого мастила і високооктанового бензину, а швидкість здавалася неймовірною. Це була казка яка зникла коли я вийшов з літака і поринув у звичне оточення....[5]

Моффат здав вступні іспити до середньої школи Келсо де і отримав середню освіту. Моффат мав великі успіхи у регбі і був обраний до шкільної футбольної команди.[6] Моффат мав намір поступати до Единбурзького університету, але через біржовий крах 1929 Моффати не мали змоги платити за навчання.[7] Моффат зробив спробу отримати стипендію, здавав іспити і відвідував співбесіди, але на навчання прийнятий не був. Моффат був змушений покинути школу у 16 років, щоб заробляти на життя у автобусній кампанії, яка йому не подобалася, і підробляв як музикант на весіллях.[8]

У 1938 Моффат розчарувався роботою у автобусному депо і вирішив стати пілотом морської авіації побачивши об'яву, за якою йому пропонували навчання і істотну зарплатню. До цього Моффат і не думав про кар'єру пілота, вважаючи, що це не для простих людей, але вирішив не втрачати нагоду і вступити до лав повітряних сил флоту Великої Британії.[9]

Моффат не отримавши повідомлень від Флоту переїхав до Лондону. Після відмови у прийнятті на роботу до Родезійської поліції він отримав листа з пропозицією про роботу у резерві Королівських ВМС. Моффат прийняв цю пропозицію і отримав припис на HMS Frobisher у Портсмуті.[10]

Моффат був у відпустці у Келсо коли 1 вересня 1939 Німеччина напала на Польщу. 3 вересня 1939 Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині. Наступного дня Моффат отримав наказ прибути до казарм Сент-Вінсенту Госпорті, на західній частині портсмутської гавані, які були одним з тренувальних центрів Королівських ВМС.[11]

Повітряні сили Королівських ВМС

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

У грудні 1939 Моффат перебрався до льотної школи у Белфасті. На час падіння Франції у червні 1940, Моффат закінчив навчання і був направлений до 759 ескадрильї у Істлі. Перед битвою за Британію він двічі вступав у бій з ворожими літаками. Під час тестувальних польотів на Gloster Gladiator, Моффат тестуючи саморобну кисневу систему досяг висоту 8,8 км. Під час спуску його атакували Messerschmitt Bf 109, але він зміг сховатися у хмарах без уражень. Незабаром він зіткнувся з Heinkel He 111 під час тестового польоту на неозброєному літаку Blackburn Skua. Моффат викликав підрозділ Hawker Hurricane, які піднялися для перехоплення.[12]

У липні 1940  ескадрилья Моффата взяла участь у  нападі на Мерс-ель-Кебір, проте Моффат сам не брав участь у поході на авіаносці Ark Royal. Пізніше восени, Моффат перевівся до 818 ескадрильї.[13]

26 травня 1941

[ред. | ред. код]

24 травня 1941 німецький лінкор Бісмарк потопив лінійний крейсер Королівських ВМС HMS Hood, і авіаносець HMS Ark Royal отримав наказ, у складі частини Ударної групи H знайти і знищити Бісмарк. 26 травня 1941 Бісмарк наближався до французького порту Брест. Тому ця ніч стала останньою коли британці могли уповільнити лінкор, щоб його могли атакувати великі кораблі.

О 21:05 Моффат, його спостерігач, T/S-Lt.(A) Дж. Д. "Dusty" Міллер і телеграфіст/стрілець (TAG) LA A. Дж. Гайман, виконували політ на Fairey Swordfish 5C/L9726, разом з групою з 14 інших Swordfish, але не змогли завдати удару. Він скинув торпеди з лівого борту, але вона влучила з правого, вибухнувши у рульовому відсіку. Руль, який було покладено на правий борт, заклинило, через що корабель вийшов на циркуляцію. З правого борту корабель атакували лише два пілоти, Девід Годфрі-Фауссетт та Кенет Паттіссон. Останні мав найкращу позицію для атаки і лише останню хвилину побачив, що Бісмарк ухиляється від торпед, які було скинуто під час першої атаки, ліворуч. Група H і флот метрополії наблизилися до лінкора обстрілюючи його, невдовзі корабель перевернувся і на ранок затонув.

Після війни

[ред. | ред. код]

Моффат покинув службу на флоті у 1946 і повернувся у Глазго. Він вступив до коледжу в Глазго, щоб отримати бізнес-ступінь, а також отримав диплом з готельного менеджменту. Після залишення служби Моффат більше не літав. У свої 60, після 40-річної перерви, він знов почав літати.[14] Він відзначив свої 90-річчя у липні 2009 акробатичними номерами на легкому літаку.[15] У 2010 було випущено його книгу 'Я потопив Бісмарк' (ISBN 9780552159487), у співавторстві з документалістом Майком Россітером. Моффат помер 11 грудня 2016 у віці 97.[16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Moffat and Rossiter 2009, pp. 7-9.
  2. ↑ Moffat and Rossiter 2009, pp. 16-17.
  3. ↑ Moffat and Rossiter 2009, p. 18.
  4. ↑ Moffat and Rossiter 2009, p. 19.
  5. ↑ Moffat and Rossiter 2009, pp. 19-20.
  6. ↑ Moffat and Rossiter 2009, p. 15.
  7. ↑ Moffat and Rossiter 2009, p. 21.
  8. ↑ Moffat and Rossiter 2009, p. 22.
  9. ↑ Moffat and Rossiter 2009, pp. 27-28.
  10. ↑ Moffat and Rossiter 2009, pp. 30-31.
  11. ↑ Moffat and Rossiter 2009, p. 36.
  12. ↑ Moffat and Rossiter 2009, pp. 54, 59, 60.
  13. ↑ Moffat and Rossiter 2009, p. 80.
  14. ↑ John Moffat interview. Архів оригіналу за 19 жовтня 2007. Процитовано 28 грудня 2016.
  15. ↑ http://www.timesonline.co.uk/tol/news/uk/scotland/article6572317.ece [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] Times Article 25 June 2009 When you've faced Bismarck, a loop at 90 is child's play
  16. ↑ Naval pilot who crippled the Bismarck dies aged 97. Staff. navynews.co.uk. 12 грудня 2016. Архів оригіналу за грудня 29, 2016. Процитовано 12 грудня 2016.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Lieutenant Commander Moffat, John and Rossiter, Mike. I Sank the Bismarck: Memoirs of a Second World War Navy Pilot. Bantam Press, London. 2009. ISBN 978-0-593-06352-1
  • 'Lieutenant Commander Jock Moffat RN', The Daily Telegraph Thursday 12 December 2016, p.31.

Примітки

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джон_Моффат_(офіцер_Королівських_ВМС)