Перейти до вмісту

Джулія Девіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джулія Девіс
Julia Davis
Народилася16 травня 1974(1974-05-16)[1][2] (50 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → США США
Діяльністьжурналістка, кінорежисерка, каскадерка, сценаристка, кінопродюсерка
Alma materКиївський Політехнічний Інститут, Федеральний навчальний центр правоохоронних органів США
Знання мованглійська, іспанська, російська, українська
IMDbID 0204920

Джулія Девіс (англ. Julia Davis; нар. 16 травня 1974(19740516), Київ, Українська РСР)[3] — американська журналістка українського походження та медіа-аналіткиня, яка працювала на владу США та мала кар'єру у кіновиробництві.[4] Джулія колумністка The Daily Beast і Центру аналізу європейської політики.[5]

Її описують як «найвидатнішого експерта США з питань телебачення та пропаганди, контрольованих російським урядом»[6] та називають «шептухою російського телебачення для американських вух».[7]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Джулія Девіс народилася 16 травня 1974 року в Києві в Радянській Україні.[8] Її батьки були інженерами.[5]

Закінчила Київський Політехнічний Інститут з відзнакою, де отримала магістратуру авіаційної та космічної техніки. Після закінчення політехніки емігрувала до США, де почала свою кар'єру у кіновиробництві.

У США з відзнакою та сертифікатом про видатні досягнення закінчила Федеральний навчальний центр правоохоронних органів США, де також вчила фарсі. Починаючи з російської анексії Криму у 2014 році повністю присвятила себе журналістиці та аналізу російської дезінформації.

21 травня 2022 року уряд Росії офіційно ввів санкції проти Джулії. Вона висловила це тим, що вона «в чудовій компанії» і для нею «є велика честь бути включеною».[6]

У 2024 році Джулія випустила власну книгу під назвою «Їхніми словами: як російські пропагандисти розкривають наміри Путіна»(англ. In Their Own Words: How Russian Propagandists Reveal Putin’s Intentions), опубліковану пресою університету Колумбія з передмовою від історика Тімоті Снайдера.[9]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Кіновиробництво

[ред. | ред. код]

Джулія розпочала свою кар'єру у сфері кіно та продюсування в 1995 році,[10] працюючи у кіно- та телевиробництві режисеркою, сценаристкою та каскадеркою. Вона є членкинею багатьох професійних організацій, зокрема Академії телевізійних мистецтв і наук, Women In Film, і є колишньою членкинею Гільдії кіноакторів США. Джулія була першою хто створила звукові доріжки гімну України та інших пісень Національного українського оркестру для Paramount Pictures.[11]

Федеральна служба

[ред. | ред. код]

Між роботою у кіновиробництві після закінчення Федерального навчального центру правоохоронних органів США, Джулія працювала на федеральну владу США. Вона працювала офіцеркою правоохоронних органів у Службі імміграції та натуралізації, а також виконувала обов'язки керівника Департаменту внутрішньої безпеки у відділі митної та прикордонної охорони на митниці Сан-Ісідро у Каліфорнії.[5]

Джулія надавала свій досвід у питаннях національної безпеки, боротьби з тероризмом та імміграції різним ЗМІ.[5]

Аналіз дезінформації

[ред. | ред. код]

До 2014 року Девіс переважно зосереджувався на кіновиробництві та журналістичних розслідуваннях. Однак після російської анексії Криму, Джулія була «сильно» здивована відсутністю репортажів на цю тему в США, причиною чого, як вона вважає, був вплив англомовного каналу RT. У той час RT описували себе як «альтернативне ЗМІ», хоча тоді вони почали швидко поширювати російську дезінформацію щодо російсько-української війни. «Мегафон Кремля був озброєний, викидаючи відверту пропаганду та фейки», — заявила Джулія.[12]

Її висвітлення російської пропаганди викривало кібервійну Росії, фейкові новини та дезінформацію, націлену проти Сполучених Штатів та інших країн. Також Джулія працювала експертом на порталі про дезінформацію Атлантичної Ради.[13]

Russian Media Monitor

[ред. | ред. код]

Джулія найбільш відома тим, що заснувала Russian Media Monitor у 2014 році, проєкт моніторингу російського державного телебачення[14], включаючи міжнародні канали, такі як RT (колишня Russia Today). Стосовно заснування вона заявила, що «це було цілком природно, що коли США зазнають такої атаки з цієї частини світу, то, завдяки унікальному досвіду та навичкам, які я маю, і володінню російською мовою я намагаюся щось зробити в цій царині».[15]

Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році Russian Media Monitor привернув увагу тим, що він показав міжнародній аудиторії агресивну риторику на російському телебаченні, як-от ядерні погрози,[16][17][18] а також підтримкою певними російськими ЗМІ деяких американських діячів, таких як Такер Карлсон і Тулсі Габбард.[19][20][21]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Джулія Девіс. Їхніми словами: як російські пропагандисти розкривають наміри Путіна = In Their Own Words: How Russian Propagandists Reveal Putin’s Intentions. — преса Університету Колумбія, 2024. — ISBN 978-3838219097.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.imdb.com/name/nm0204920/
  2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ Julia Davis Biography. IMDB. Процитовано 27 травня 2022.
  4. ↑ Ott, Haley (15 березня 2022). "You are being lied to": Employee bursts onto Russian state TV news to protest the war in Ukraine. CBS News. Процитовано 27 травня 2022.
  5. ↑ а б в г Julia Davis - Biography. IMDb (амер.). Процитовано 26 серпня 2024.
  6. ↑ а б Smart, Jason Jay (22 травня 2022). Russia Sanctions 963 Americans (Including several now deceased). Kyiv Post. Процитовано 27 травня 2022.
  7. ↑ McCord, Michael (23 березня 2018). "Trump is Ours!" My interview with Russian state TV expert Julia Davis. Medium (англ.). Процитовано 7 липня 2022.
  8. ↑ Julia Davis (archived). Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 27 травня 2022.
  9. ↑ Davis, Julia (2024-08). In Their Own Words: How Russian Propagandists Reveal Putin’s Intentions. ibidem Press. ISBN 978-3-8382-1909-7.
  10. ↑ Julia Davis на Linkedin.
  11. ↑ Julia Davis News – Writer Julia Davis.
  12. ↑ McCord, Michael (23 березня 2018). “Trump is Ours!” My interview with Russian state TV expert Julia Davis. Medium (англ.). Процитовано 26 серпня 2024.
  13. ↑ Where Russia Fits In With Trump-Ukraine Affair (transcript). NPR. 28 вересня 2019. Процитовано 27 травня 2022.
  14. ↑ Smart, Jason Jay (21 травня 2022). Russia's Media Machine: Interview with U.S. Expert Julia Davis. Kyiv Post. Процитовано 27 травня 2022.
  15. ↑ Film Producer and Founder of Russian Media Monitor Julia Davis | In the Green Room. Zócalo Public Square. 19 вересня 2018. Процитовано 7 липня 2022.
  16. ↑ Lemon, Jason (21 квітня 2022). Russian TV Panel Laughs While Discussing Nuclear Strikes Against the U.S. Newsweek. Процитовано 28 травня 2022.
  17. ↑ Prien, Linus (10 травня 2022). Atomwaffen-Drohung im TV – Russland testet überraschend Rakete. Frankfurter Rundschau. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
  18. ↑ Une télévision russe diffuse une carte sur le temps nécessaire pour atteindre Paris avec un missile nucléaire. La Nouvelle Republique. 1 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  19. ↑ Wade, Peter (13 березня 2022). Russian State TV Can't Get Enough of Putin Sycophant Tucker Carlson. Rolling Stone. Процитовано 27 травня 2022.
  20. ↑ Cole, Brendan (31 березня 2022). Russian State TV Panel Call Tulsi Gabbard 'Our Girlfriend'. Newsweek. Процитовано 27 травня 2022.
  21. ↑ Has Tucker Carlson gone too far even for the Kremlin?. CNN. Процитовано 27 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джулія_Девіс&oldid=44216734